Б) Непропорційне перестрахування

Сутність непропорційного страхування полягає в тому, що відшкодування, передане перестраховику, визначається розміром збитку і не залежить від страхової суми і тому немає пропорційного розподілу відповідальності по ризиках.

При непропорційному перестрахуванні цедент сам оплачує збитки до встановленої межі, а перевищення цього розміру оплачується перестраховиком у межах ліміту відповідальності за договором.

Відповідальність за цим договором установлюється:

в абсолютній сумі - договір ексцеденту збитку,

чи у відсотках – договір ексцеденту збитковості.

Ліміт відповідальності цедента називається пріоритетом, першим збитком, а відповідальність перестрахувальника – покриттям.

Тантьєма на користь перестрахувальника не передбачається.

Відповідно до договору е ксцеденту збитку механізм перестрахування набирає сили тільки тоді, коли остаточна сума збитків по застрахованому ризику в результаті страхового випадку перевищить обумовлену в договорі суму.

Відповідальність перестрахувальника понад цю суму обмежується визначеним лімітом. Відповідно до потреб за першим ексцедентом збитку може укладатися другий і т.д.

Премія, що належить перестраховикам - учасникам договору ексцеденту збитку, звичайно встановлюється у визначених відсотках до річної суми брутто-премії по захищеному портфелі страхування.

Договір ексцеденту збитковості – це договір перестрахування, по якому перестраховик захищає по визначеному виді страхування загальні результати проходження справи на випадок, якщо збитковість перевищить обумовлений у договорі відсоток чи її розмір.

Ліміт відповідальності перестраховика встановлюється в межах визначеного відсотка збитковості (наприклад, 100 або 105%) за рік.

Ціль договору ексцеденту збитковості – захист перестрахувальника від додаткової чи надзвичайної втрати по всьому страховому портфелі при значних коливаннях збитковості.

Процедура перестрахування на українському страховому ринку регламентується законом України «Про страхування» (ст. 12).

Висновки: перестрахування як система вторинного страхування в залежності від способів передачі ризику підрозділяється на методи факультативного, облігаторного і факультативно-облігаторного перестрахування. У залежності від розподілу ризику між цедентом і цесіонером договори по перестрахуванню поділяються на пропорційні і непропорційні. Звертається увага, що по усіх видах пропорційного перестрахування збитки і страхові премії розподіляються між цедентом і цесіонером у відповідній пропорції і прив'язані до страхової суми. При непропорційному перестрахуванні цедент сам оплачує збитки до встановленої межі, а перевищення цього розміру оплачується цесіонером у межах ліміту відповідальності за договором.

Література

1. Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про страхування» від 04.10.2001р. № 2745-111, ст.12.

2. Страхування: Підручник / Керівник авт.кол. і наук. ред. С.С.Осадець, д-р. екон. наук, проф. – К.: КНЕУ, 1998, стор. 371 - 396.

3. Шелехов К.В., Бигдаш В.Д. Страхування: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998. – стр. 231 - 258.

4. Шепілова В.Г. Практичне страхування. Навч.-метод. посібник. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – стр. 34 - 40.

Лекція 11. Управління ризиками в страхуванні

1.Визначення сутності, ролі і місця ризиків у страхуванні.

2. Класифікація ризиків.

3. Організація менеджменту ризиків.

Ціль: досліджувати сутність ризику як історичної й економічної категорії, розглянути науково-обґрунтовану класифікацію ризиків, вивчити організаційно-технічні і фінансово-договірні методи управління ризиками.