Розірвання угоди про надання правової допомоги клієнтом

Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від захи­сника. Така відмова допускається лише з ініціативи підозрю­ваного, обвинуваченого чи підсудного і не може бути переш­кодою для продовження участі у справі державного або грома­дського обвинувача, а також захисників інших підозрюваних, обвинувачених чи підсудних.

При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає протокол, суд виносить ухвалу, а суддя постанову.

Відмова від захисника не може бути прийнята:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі та інші) не можуть самі реалі­зувати своє право на захист;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає смертну кару;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру

Обов’язки адвоката при розірванні угоди про надання правової допомоги

При розірванні угоди про надання правової допомоги обов’язком адвоката є дотримання конфіденційності. Адвокат зобов'язаний однаковою мірою зберігати в таємниці як відомості, одержані ним від клієнта, так і інфор­мацію про клієнта, надану йому у процесі надання послуг клієнту. На обов'язок додержання конфіденційності не по­ширюється дія строку давності.

Адвокат зобов'язаний вимагати додержання конфі­денційності від помічників і від будь-яких інших осіб, які брали участь в наданні послуг клієнту. Також адвокат повинен надати іншому адвокатові, який одержав вказівку представляти інтереси клієнта всю необхідну інформацію, яка була отримана ним від інших сторін судової справи.

Коли договір розривається достроково, оплата праці про­вадиться за фактично виконану роботу. При неналежному виконанні доручення обов’язком адвоката є повернення внесеної плати громадянину або юридичній особі повністю або частково, а при виникненні спору — за рішенням суду.