2015-06-28
1418
БІЛЬШІСТЬ— кількісне переважання прихильників певної ідеї чи рішення над їхніми противниками. Вважається найпершою засадою дем. способу прийняття спільних рішень, гол. й необхідною умовою обрання кандидата на виб. посаду. Розрізняють Б. відносну, абсолютну і кваліфіковану (конституційну). Відносна Б. передбачає кількість голосів, більшу хоча б на один голос, ніж у суперника чи альтернат, пропозиції. Абсолютною Б. вважається така, за якої на користь певного рішення чи кандидата віддали свої голоси 50 % учасників голосування плюс ще хоча б один голос. Кваліфікована І (конституційна) Б. має становити 2/3 або навіть 3/4 всього складу тих, хто приймає рішення.
Політична боротьба в будь-якому сусп-ві переважно точиться довкола проблеми завоювання Б. (у парламенті або ж серед населення). Однак Б. — не завжди ознака істини, диктат Б. є порушенням одного з осн. законів демократії — закону справедливості. Рішення Б. часто приймаються під впливом настроїв, вони не завжди бувають достатньо виваженими, потребують фахової експертизи. Необмежена влада Б. може мати не менш небезпечні наслідки, ніж одновладдя, диктатор, режим. с. г. Рябов
Провідні дослідники парламентаризму визначають парламентську більшість як необхідну кількість членів парламенту, чиїх голосів досить для прийняття рішення з розглянутих питань. Розрізняються види парламентської більшості: за кількісним складом, за кількісним складом більшості, за часом існування та іншими ознаками.
За кількісним складом парламентаріїв визначають: 1) більшість від присутніх (зареєстрованих) членів парламенту під час голосування; 2) більшість від існуючого кількісного складу; 3) більшість від конституційного складу. За кількісним складом більшості виділяють просту (абсолютну) парламентську більшість (50% плюс хоча б один голос) і кваліфіковану більшість (2/3, 3/4 конституційного складу парламенту). За часом існування розрізняють постійну більшість і ситуативну парламентську більшість
