Економічна природа і сутність страхування

Страхування є однією з найбільш давніх історичних і складних економіч­них категорій, невід'ємною частиною людського життя. Страхові відносини виникли у суспільстві в процесі його історичного розвитку. Людство завжди прагнуло захистити себе від різного роду ризиків та було змушене вживати за­побіжні заходи для забезпечення достатніх умов життєдіяльності та виробни­чого процесу.

Термін "страхування" походить від лат. "аесигиз" і "зіпе сига", що означа­ють "безтурботний". Поняття "страхування" досить часто пов'язують зі сло­вом "страх", а тому вживають у значеннях "підтримка", "гарантія успіху", "захист".

Зародження страхових відносин відбулося ще за тисячі років до нашої ери. Так, окремі елементи страхування простежувалися в законах царя Хаммурапі у Вавилоні (близько 1800 р. до н. е.): розподіл між зацікавленими особами ри­зику можливих втрат (збитків), захист їх інтересів у разі настання певних подій. Найдавнішою формою страхового захисту було взаємне страхування. У XIII ст. воно поступово поширювалося в Італії, Англії, Німеччині, де значного розвитку набули торгівля, грошові розрахунки, морське судноплавство.

У XVII ст. у Західній Європі, а у XVIII ст. і на теренах сучасної України особливо активно розвивається класичне страхування за всіма видами ризиків: морське та вогневе страхування, страхування життя та від нещасних ви­падків. Страхові платежі та внески стають регулярними, мобілізуються у від­повідному страховому фонді з метою організації страхового захисту, з'яв­ляються страхові товариства, які здійснюють свою діяльність задля отримання прибутку. Такі зміни привели до нового розуміння суті страхування.

В умовах командно-адміністративної системи управління народним госпо­дарством та державної монополії в страховій галузі страхування не враховува­ло інтереси зацікавлених осіб.

Із розвитком ринкових відносин змінюється і посилюється роль страхування. Розвиток суспільних відносин, удосконалення засобів виробництва призводять до збільшення кількості ризиків та величини збитків від їх настання. Разом із необхідністю страхування класичних ризиків з'являється потреба у страхуван­ні підприємницьких, фінансових, кредитних, банківських, валютних та нових специфічних ризиків перехідного етапу. В умовах ринку страхування стає не тільки методом захисту страхувальників від руйнівних стихійних лих, а й засо­бом захисту від несприятливих змін ринкової кон'юнктури, що можуть нега­тивно вплинути на життєдіяльність усіх суб'єктів ринкових відносин.

Розкриваючи сутність страхування, доцільно розглядати його поняття в та­ких аспектах:

— як гарантію захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб;

— як економічну категорію;

— як вид діяльності (бізнесу);

— як форму фінансового посередництва;

— як метод нейтралізації ризиків.

Офіційне, законодавче регламентоване нормами права, визначення терміна "страхування" наведене в Законі України "Про страхування" (зі змінами і до­повненнями): страхування — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законо­давством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати грома­дянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, стра­хових премій) та доходів від розміщення цих фондів. Відповідно рух грошових коштів між суб'єктами страхових правовідносин відбувається під впливом обов'язкових норм, законів, встановлених державою. Такі цивільно-правові договірні відносини передбачають обов'язок страховика здійснити страхові виплати у разі настання страхових подій згідно з договором страхування, а від­так гарантують захист майнових інтересів громадян та підприємств.

Згідно із Законом України "Про страхування" до об'єктів страхування на­лежать майнові інтереси, пов'язані з:

життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхуваль­ника або застрахованої особи (особисте страхування);

— володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

— відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди застрахованій особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

До суб'єктів страхування належать:

— страховики;

— страхувальники;

— застраховані;

— вигодонабувачі.

Страховики — фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" та Господарським кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цими законодавчими ак­тами, а також які одержали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Тобто страховики — спеціалізовані організації, які за певну плату (страхову премію) беруть на себе зобов'язання відшкодувати збит­ки, завдані страховою подією, або виплатити страхову суму страхувальникам чи особам, яких вони зазначили у договорі страхування.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховика­ми визнаються державні організації (з використанням слів "державна", "на­ціональна"), що створені та діють відповідно до чинного законодавства, єди­ним власником яких є держава. Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них можуть використовувати лише ті юридичні особи, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності. Стра­хова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидента­ми України.

У страхових відносинах може брати участь декілька страховиків. Страху­вання об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками називаєть­ся співстрахуванням. Страховик може страхувати ризики з виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика. Такі дії страховиків називаються перестрахуванням. У таких відносинах виокремлю­ються два суб'єкти: перестрахувальник — страховик, що передає другому страховику договір страхування; перестраховик — страховик, який бере до­говір страхування і зобов'язання за ним.

Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування, сплачують страхові премії і мають право на отримання відшкодування у разі настання страхового випадку.

Застраховані — особи, що беруть участь в особистому страхуванні, об'єктом страхового захисту яких є життя, здоров'я і працездатність. Застрахована осо­ба, яка сплачує страхові внески, є одночасно страхувальником.

Вигодонабувачі — особи, зазначені страхувальником у договорі страхуван­ня для отримання страхового відшкодування або страхової виплати у разі, якщо страхувальник чи застрахована особа не зможе скористатися належни­ми сумами самостійно.

Страхування як економічна категорія е системою економічних (перерозподільних) відносин, що охоплює:

— формування спеціального грошового фонду за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб;

— використання цього фонду для відшкодування збитків унаслідок неспри­ятливих подій (ризиків).

З позиції цільового формування і використання страхового фонду страху­вання можна вважати фінансовими відносинами. Водночас страхування охоп­лює особливі фінансові відносини, які дають підстави відрізняти страхування від інших економічних категорій. Тому доцільно виокремити ознаки, що ха­рактеризують специфіку категорії страхування:

— перерозподільні відносини між учасниками формування страхового фонду;

— наявність страхового ризику, тобто страхуванню властивий імовірнісний характер відносин;

— солідарне розкладення збитку між учасниками страхування;

— поворотність страхових платежів, мобілізованих у страховому фонді.

Наведені ознаки вказують на те, що страхування тісно взаємодіє з такими економічними категоріями, як фінанси і кредит, проте має і принципові від­мінності.

По-перше, страхування, як і фінанси, зумовлене рухом грошових коштів під час формування та використання відповідних цільових фондів у процесі розподілу та перерозподілу доходів і нагромаджень усіх суб'єктів господарю­вання. З одного боку, наявність такої ознаки наближує страхування до кате­горії фінансів, а з іншого — підкреслює його особливості.

По-друге, для страхування характерні економічні відносини, пов'язані лише з перерозподілом доходів і коштів для нагромадження з метою відшкоду­вання збитків. Перерозподіл між учасниками страхових відносин має замкне­ний характер, пов'язаний із солідарним розкладенням нанесеного збитку. Замкненість полягає у тому, що використання страхового фонду обмежується суб'єктами, які брали участь у його формуванні. Тоді як однією з ознак фінан­сових відносин є нееквівалентний характер перерозподілу.

По-третє, страхування базується на можливості настання страхового ви­падку, тобто страхуванню притаманний імовірнісний характер відносин. Від­повідно рух грошових коштів у страхуванні залежить від ступеня ймовірності заподіяння збитку страховими подіями. Чим вищою е така ймовірність, тим більшим є страховий внесок і розмір відшкодування. Фінансування має плано­вий характер формування та використання грошових фондів.

По-четверте, замкнене розкладення збитків зумовлює таку специфічну ознаку страхування, як поверненість страхових платежів, унесених до страхо­вого фонду. Внески кожного учасника страхового фонду призначені для стра­хових виплат, тобто повертаються у вигляді страхових сум або страхового від­шкодування. Принцип повернення коштів характерний і для такої економічної категорії, як кредит, однак не можна сказати, що страхувальник кредитує страховика, оскільки він купує страховий захист. Проте необхідно зауважити, що кредитний характер страхових відносин притаманний насамперед страху­ванню життя, кошти за яким повертаються або платникові, або спадкоємцям, тоді як для ризикових видів страхування цей принцип має місце лише у разі настання страхових подій.

Отже, страхування як економічна категорія — сукупність перерозподільних відносин, які виникають між двома суб'єктами — страховиком і страху­вальником — з приводу формування грошових фондів за рахунок сплати остан­нім страхових внесків з метою захисту майнових інтересів у разі настання страхових випадків та поповнення цих фондів у процесі ефективного роз­міщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку.

У ринковій економіці страхування здійснюється на комерційних засадах (за винятком державного соціального страхування), виступаючи важливим напрямом підприємницької діяльності. Так, страхові компанії шляхом реалі­зації страхових послуг, з одного боку, забезпечують соціальний ефект у су­спільстві — страховий захист добробуту людства, а з іншого — займаються ко­мерційною діяльністю, яка дає прибуток. Джерелом прибутку страховика є доходи від страхової діяльності, від розміщення тимчасово вільних коштів в об'єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, банківські депозити, ак­ції, облігації тощо. З цієї позиції страхування можна розглядати як вид діяль­ності (бізнесу).

Страхові компанії відіграють велику роль у стимулюванні господарської ак­тивності учасників ринку, який створює конкурентне середовище, що викли­кає потужну психологічну мотивацію їх економічної діяльності. Страхування насамперед створює для всіх учасників рівні права, можливість отримати виго­ду, надає впевненості в розвитку бізнесу. В такому аспекті страхування можна розглядати як форму фінансового посередництва, яка забезпечує формуван­ня та цільове використання спеціальних грошових фондів.

У ринкових умовах господарювання розширюється коло ризиків, поси­люється їх вплив на підприємництво і життєдіяльність людини. При цьому кошти, мобілізовані у страхових фондах страхових компаній, є вагомим дже­релом компенсації можливих фінансових втрат у випадку настання ризикових подій. Відповідно з позиції управління ризиками страхування є методом ней­тралізації ризиків у всіх сферах життя та господарської діяльності.

13.3. Функції і принципи страхування

Економічній сутності страхування відповідають його функції, які конкре­тизують зміст цієї категорії. Функції страхування подано на рис. 13.1.