Лінійна структура управління організацією, її переваги й недоліки

Лінійна структура управління (ЛСУ) означає, що вона будується на покладанні на керівника відповідальності за всю діяльність комерційної структури. Відомий економіст В.І.Терещенко називав таку систему управління “інфарктною”. Топ-менеджери зберігають за собою право давати розпорядження нижчестоящим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності. Такий порядок, коли нерідко всьому персоналу доводиться вирішувати справи майже виключно через «верхи», забезпечує відповідний рівень контролю за діями структурних підрозділів компанії. Досягається єдність і чіткість розпоряджень; узгодженість ді виконавців; простота управління; особиста відповідальність керівника за кінцеві результати роботи підрозділу. ЛСУ придатна для використання у малих підприємствах. Як відомо, серед страховиків таких практично зараз немає. Виключення можуть складати підприємства інфраструктури де обсяги послуг і кількість працівників ще досить малі.

Примірна пірамідальна структура управління СК.

Керівник СК

Віце-президент

Директор департаменту

Начальник управління

Начальник відділу (сектору)

Головний спеціаліст

Провідний спеціаліст

Старший спеціаліст

Спеціаліст

Допоміжний працівник

Якщо це середні підприємства, у разі додержання лише функції лінійного підпорядкування центральний апарат, і особливо керівництво компанії, перевантажується розглядом порівняно дрібних питань. Лінійні керівники перевантажуються інформацією, відсутні ланки для підготовки проектів рішень, утруднюються зв’язки між підрозділами по горизонталі. Внаслідок цього управління втрачає оперативність, найбільш кваліфіковані працівники відволікаються від опрацювання перспективних, глобальних проблем розвитку компанії. Така система управління була виправдана на етапі становлення страхового ринку, коли переважали дрібні страхові компанії, що нерідко налічували до 5 співробітників.