Організація ЕМД під час авіаційних катастроф

У разі катастрофи літального апарата на території аеропор­ту сигнал тривоги подає диспетчерська служба. Черговий по зв'язку передає його на станцію ШМД міста й у лікувальну установу, що обслуговує аеропорт. Лікарські бригади ЕМД на машинах ШМД прибувають до медичного пункту аеропорту, який стає медичним приймальним центром. Рух будь-якої сані­тарної машини з медичним персоналом до літака (вертольота), який зазнав аварії, дозволяється тільки особою, відповідальною за пересування транспорту.

Потерпілим на місці події надають першу медичну допомогу. Сортування їх проводять з урахуванням тяжкості стану. Осіб із загрозливим для життя станом і тяжко потерпілих евакуюють до медпункту аеропорту. Потім лікарські бригади ЕМД на маши­нах ШМД евакуюють потерпілих у стані помірного ступеня тяжкості (на ношах або в положенні сидячи). Легко потерпілі евакуюються до медпункту самостійно або машиною у поло­женні сидячи. У медпункті аеропорту (або на майданчику біля нього) лікарська бригада ЕМД оглядає хворих, виділяє серед них тих, які потребують невідкладних заходів першої лікарсь­кої допомоги, надає її, реєструє хворих і визначає черговість їхньої евакуації до лікувальних установ. Евакуація потерпілих здійснюється санітарним транспортом (лежачи, сидячи), при цьому їх обов'язково має супроводжувати медичний працівник (лікар, фельдшер, медсестра). В дорозі у разі необхідності три­ває надання медичної допомоги, проводиться інтенсивна тера­пія. Якщо хворих супроводжує середній медичний персонал, він отримує інструкції від лікаря, у бригаді якого знаходиться. Швидкість руху машини залежить від стану потерпілих. Ос­новними супровідними документами є первинні медичні карт­ки осіб, що транспортуються, і загальний список хворих (евакопаспорт). Одразу після доставки потерпілих до лікувальної ус­танови машина ШМД повертається до медпункту аеропорту.

Якщо авіакатастрофа сталася поза зоною аеропорту, органі­зація ЕМД потерпілим багато в чому залежить від місцевих умов. Проте в усіх випадках після надання першої медичної допомоги потерпілих переносять (вивозять) до місця збору, пе­ребування в якому виключає повторний вплив чинників ура­ження, наприклад, під час вибуху літака, пожежі, розливу па­лива тощо. Місце збору потерпілих визначають з урахуванням під'їзду транспорту й умов роботи лікарських бригад ЕМД.

Принципи надання медичної допомоги потерпілим, їхнє лікувально-евакуаційне забезпечення залишаються такими ж, як і при авіакатастрофі в зоні аеропорту.

Виживання пасажирів і членів екіпажу при авіаційній події, що сталася над малонаселеною територією або над аквато­рією, багато в чому залежить від підготовленості екіпажу до таких ситуацій, швидкості пошуку і правильної організації по­рятунку потерпілих. У безлюдній місцевості навколишнє сере­довище часто стає джерелом небезпеки для життя (відсутність води, їжі, холод, спека тощо).

Доля авіапасажирів залежить від того, наскільки правильна їх поведінка в екстремальній обстановці, чи досить швидко і вміло вони реагують на неї. Аналіз аварійних ситуацій на літаках виявив два небезпечних типа поведінки пасажирів: це паніка і апатія. Етика школи виживання говорить: єдиною причиною припинення боротьби може вважатися лише фізична смерть. В спеціальній літературі існує поняття «компетентний пасажир». Компетентний пасажир - людина, яка максимально використовує свої шанси на рятування в аварійній ситуації. Звісно, аварії в повітрі бувають різні за характером – звідси і певні вимоги до поведінки авіапасажирів в кожному окремому випадку.

У випадку вимушеної посадки екіпаж повинен повідомити про це пасажирам і порекомендувати обрати правильну позу в кріслі, застебнути прив'язні паски, вийняти з порожнини рота зні­мні щелепні протези, розв'язати краватку, зняти взуття на ви­соких підборах тощо. За таких умов дуже важливо не допусти­ти паніки серед пасажирів, чому має сприяти спокійна і чітка інформація, повідомлена членами екіпажу. Одразу після виму­шеної посадки екіпаж повинен швидко (за 1,5-3 хв.) евакуюва­ти пасажирів, винести потерпілих, використовуючи вихідні двері й аварійні люки. Якщо можливо, слід винести продукти харчу­вання, воду, медикаменти, аварійну радіостанцію. У зв'язку з можливістю вибуху і пожежі пасажири мають перебувати на без­печній відстані від потерпілого повітряного судна.

З питань збереження життя пасажирів в умовах автономного існування з льотним складом завчасно проводять заняття, регулярні тренування.