Базові принципи функціонування валютних відносин

· Паритет купівельної спроможності.

· Формування обмінних валютних курсів внаслідок коливання попиту та пропозиції на валюту.

· Валютно-процентний паритет.

Паритет купівельної спроможності передбачає, що зміна обмінного курсу між валютами двох країн відбувається пропорційно відносній зміні темпів інфляції в цих країнах. Довгостроковий розвиток номінального валютного курсу залежить від довгострокового розвитку відносного рівня цін – основи формування паритету купівельної спроможності.

Забезпечує функціонування світової валютної системи (СВС) валютний механізм, що включає правові норми й інститути, покликані розробляти та забезпечувати їхнє виконання (міжнародні валютні угоди, національні, регіональні та глобальні валютно-кредитні установи, Міжнародний валютний фонд).

Валютне регулювання – система заходів органів валютного регулювання, які забезпечують стабільність валютної системи та валютних відносин.

Інструменти валютного регулювання:

· конвертованість валюти;

· режим валютного курсу;

· валютні інтервенції;

· валютні обмеження.

Валютна політика – елемент національної та міжнародної економічної політики, що визначає внутрішні й зовнішні аспекти ді­яльності держави через вплив на валюту, валютний курс, валютні операції.

Види валютної політики:

· дисконтна валютна політика;

· девізна валютна політика;

· девальвація;

· ревальвація.

Держави в якості інструментів валютної політики використовують де­вальвацію та ревальвацію національної валюти, валютні інтервенції та обмеження, управління валютними резервами, валютне субсиду­вання, встановлення валютних паритетів, валютний демпінг і валют­ну блокаду.

Девальвація – офіційне зниження курсу національної валюти стосовно іноземних валют. Унаслідок цього стимулюється експорт і стримується імпорт товарів і послуг, створюються умови для поліп­шення стану платіжного балансу країни.

Ревальвація (ревалоризація) – підвищення офіційного курсу національної валюти відносно інших валют. Використову­ється для боротьби з інфляцією, стимулювання активності імпортерів товарів та експортерів капіталу.

Валютна інтервенція – втручання держави у функціонування валютного ринку через активний продаж або купівлю іноземної ва­люти з метою впливу на курс національної валюти. Має обмежений за часом характер і припускає значні витрати Центральним банком коштів на закупівлю іноземної валюти або вилучення її з обігу за допомогою продажу іноземної валюти.

Валютні обмеження – система установлених законодавчо або в адміністративному порядку нормативних правил, спрямованих на обмеження валютних операцій. Вони передбачають обмеження руху грошових коштів, капіталів, золота, ЦБ, грошових знаків, забо­рону вільного продажу та купівлі іноземної валюти, обов'язковий обмін валюти за офіційним курсом.

Валютна блокада – сукупність таких заходів, як блокування рахунків, кредитна блокада, валютні обмеження, що системно викорис­товуються одними країнами відносно інших країн із метою виконання останніми певних вимог.

Валютний демпінг – різновид демпінгу, за якого експорт товарів провадиться за цінами, нижче світових за допомогою зани­ження курсів валюти, що відображають зовнішнє знецінювання, в масштабах, що перевищують знецінювання валюти на внутрішніх ринках.

Девізна політика передбачає регулювання валютного курсу шляхом купівлі або продажу іноземної валюти. Проводиться шля­хом застосування валютних інтервенцій.

Дисконтна політика – політика, спрямована на регулювання валютного курсу, руху капіталів і платіжного балансу шляхом зміни процентних ставок по кредитах.