Етапи розвитку міжнародної валютної системи

Розвиток сучасної МВС має системний характер. Її становлення відбувалося в кілька етапів. У своєму розвитку МВС пройшла чотири етапи, кожному з яких відповідає свій тип організації міжнародних валютних відносин.

І етап – система «золотого стандарту». Юридично оформлена у 1876 р. на міжнародній конференції в Парижі. Провідну роль відігравав англійський фунт. Основні ознаки системи золотого стандарту:

Ø Роль загального еквівалента виконують дорогоцінні метали у вигляді золотих монет і грошові знаки, які вільно розмінюються на золото банками.

Ø Золоті монети мають вільний обіг.

Ø Золото виконує всі грошові функції у системі міжнародних валютних відносин.

Ø Функціонував режим фіксованих валютних курсів.

Ø Регулювання міжнародних валютних відносин відбувалося автоматично.

Основні підетапи золотого стандарту:

Система золотозливкового стандарту (1822-1833рр.)

Система золотомонетного стандарту 1876-1922рр.

ІІ етап (1922-1944 рр.) – система золотодевізного стандарту. Юридично оформлена на Генуезькій конференції 1922 р.

Ø Функцію світових грошей виконують золото та девізи – валюти провідних держав світу (Великобрита­нії та США).

Ø Країни нагромаджують валютні авуари в девізах.

Падіння системи пов'язане з загально світовою економічною кризою 30‑х рр. ы кризою у країнах провідних валют – Великобрита­нії та США.

ІІІ етап (1944-1971 рр.) – система золотодолорового стандарту. Юридично оформлена на Бреттон-Вудській конференції 1944 рр. (м. Бреттон-Вудс). Основні ознаки системи золотодолорового стандарту:

Ø Збереження золота як платіжного засобу та розрахункової одиниці у міжнародних валютних відносинах.

Ø Встановлення офіційних курсів валют через визначення їхнього золотого змісту та твердої фіксації до долара.

Ø Прирівнювання долара до золота та вільний розмін його на золото.

Ø Здійснення операцій із золотом тільки центральними банками.

Ø Підтримка валютної стабільності через операції валютних інтервенцій.

Ø Заснування МВФ для забезпечення стабільності міжнародних валютних відносин.

Ø Підтримка ринкового валютного курсу усіх валют у межах
1 % відхилення в будь-яку сторону від паритету.

Ø Отримання згоди МВФ на будь-яку зміну курсу, що перевищує 10 % відхилення від паритету.

У 1971 р. США офіційно припинили конвертувати долари в золото за офіційним курсом. У 1972 р. був створений комітет із реформи міжнародної ва­лютної системи. У 1978 р. у дію було введено сучасну валю­тну систему.

ІVетап (1976 р. до сьогоднішнього часу) – сучасна валютна система. Юридично оформлена на Ямайській конференції 1976 р.

Основні принципи нової системи полягають у наступному:

Ø Країни можуть використовувати будь-яку систему валютного курсу на свій вибір (фіксовану або змінну, встановлювану в однобічному порядку або на основі багатосторонніх угод).

Ø Розширення повноважень МВФ у системі міжнародного регулювання валютних відносин. МВФ уповноважений спостерігати за рухом валютних курсів і дотриманням угод про їхнє встановлення.

Ø Скасована офіційна ціна золота, і воно перестало відігравати роль офіційного засобу міжнародних розрахунків.

Ø У якості додаткового резервного активу в міжнародних розрахунках між членами МВФ уведені спеціальні права запозичення (СПЗ).

У Європі створено регіональну валютну систему – Європейську валютну систему, яка була заснована країнами – членами Європейської співдружності, щоб протистояти гегемонії долара США у світовій валютний системі, а також для забезпечення чіткого співвідношення курсів національних валют країн ЄС для підтримки інтеграційних процесів. Механізм дії Європейської валютної системи включає три основні елементи:

· Європейська валютна одиниця – ЄВРО.

· Режим сумісного коливання валютних курсів.

· Європейський фонд валютного співробітництва.

· Валютні ринки світу.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) (1945) – міжурядова валютно-кредитна організація, покликана сприяти розвиткові міжна­родних економічних відносин, насамперед у фінансово-кредитній і торговельній сферах.

Основні функції MBФ:

• розробка правил регулювання валютних курсів і контроль за їхнім дотриманням;

• надання державам-членам кредитів для вирівнювання пла­тіжних балансів і підтримки національних валют.

Капітал МВФ, що є джерелом кредитних ресурсів фонду, ство­рений із членських внесків країн-учасниць. Квоти кожної з країн ви­значаються на підставі національного економічного потенціалу та мі­сця країни у світовій економіці. Залежно від розміру квоти ви­значається кількість голосів країн світу в керуючих органах МВФ.