Рівні функціонування валютної системи та їхня взаємодія

Ø Глобальний.

Ø Регіональний.

Ø Національний.

Основні елементи валютної системи:

· Інструменти валютного обміну.

· Режим валютного курсу.

· Валютні ринки.

· Міжнародні розрахунки.

· Система регулювання валютних і розрахункових відносин.

Табл.2.12 – Класифікація видів валют

Валюта поділяється залежно від її належності на:

• національну валюту (national currency) – законні платіжні кошти на території випускаючих її країн (долар у США, рубль у Росії);

• іноземну валюту (foreign currency) – платіжні кошти інших країн, якізаконно або незаконно використовуються на території цієї країни (долари в Росії, рублі на Україні).

Валюти країн світу можуть поділятися на різні групи на основі тих або інших ознак. Залежно від її позиції на валютному ринку::

• Резервна валюта (reserve currency) – валюта(и), у якій(их) країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовують для покриття негативного сальдо платіжного балансу (долари, євро).

• Вільновикористовувана валюта (freely usable currency) – валюта, що широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається та купується на головних валютних ринках. Це більш вузьке поняття, що характеризує ступінь конвертованості валюти. Зрозуміло, жодних твердих критеріїв того, наскільки широко валюта використовується в міжнародних платежах і торгується на валютних ринках, не існує. Тому в практичних цілях вільно використовуваними вважаються – долар США, японська ієна, євро.

• Тверда валюта (hard currency) – валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, на рух якого впливають переважно фундаментальні макроекономічні закономірності. Дуже часто поняття твердої валюти використовується як синонім конвертованої валюти. Це правомірно, однак стабільність валютного курсу – тільки одна з важливих передумов конвертованості валюти.

Залежно від ступеня втручання держави у процес валют­ного обміну виділяють:

• вільноконвертовані валюти– валюти, що без обмежень уряду обміню­ються на інші валюти;

• обмежено конвертовані валюти– валюти, при обміні яких зберігаються певні обмеження (регулювання приватних перека­зів, вивозу за кордон капіталів, золота, грошових знаків, ЦП; за­борона на вільний обмін, обов'язковий обмін валютного витор­гу за офіційним курсом; контроль за поточними валютними операціями й операціями нерезидентів). З погляду типів міжна­родних операцій виділяють валюти, конвертовані за поточними операціями і за капітальними операціями;

· неконвертовані валюти– валюти, за якими зберігаються об­меження за всіма операціями як резидентів, так і нерезидентів.

Ключове значення для визначення критеріїв встановлення валютних відносин мають поняття валютний курс, валютний пари­тет, валютне котирування.

Валютний курс дуже впливає на багато макроекономічних процесів, що відбуваються в суспільстві. Від рівня валютного курсу, за допомогою якого зіставляються ціни на товари й послуги, вироблені в різних країнах, залежить конкурентноздатність національних товарів на світових ринках, обсяги експорту й імпорту, а отже, стан балансу поточних операцій.

Валютний курс впливає на напрямок міжнародних потоків
капіталу. Рішення про вкладення національного капіталу в активи тієї або
іншої країни приймаються, виходячи з очікуваного реального прибутку на
капітал, який інвестується, що залежить від процентної ставки й очікуваних
змін валютного курсу.

Валютний курс, поряд із процентною ставкою, сам по собі виступає ціною активу. За наявності розвинених фінансових ринків сьогоднішня вартість активу, одержання якого очікується в майбутньому, визначається
дисконтуванням його майбутньої вартості відповідно до процентної
ставки й очікуваного рівня валютного курсу. Динаміка валютного курсу,
ступінь і частота його коливань – економічна та політична
стабільність суспільства.

Валютний курс виступає об'єктом макроекономічної політики. За його
допомогою нерідко відбувається регулювання платіжного балансу. Валютний
курс відіграє важливу роль під час розробки та проведенні кредитно-грошової
політики, оскільки підтримка певного рівня валютного курсу
може зажадати використання офіційних валютних резервів, що
неминуче відіб'ється на пропозиції грошей в економіці. В країнах із
перехідною економікою при здійсненні програм стабілізації валютний
курс може використовуватися в якості «номінального якоря» у боротьбі з
високою інфляцією або гіперінфляцією.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, вира­жена у грошових одиницях іншої країни.

Номінальний валютний (обмінний) курс – це відносна ціна валют двох країн або валюта однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої
країни. Коли використовується термін «валютний курс», то мова йде про
номінальний обмінний курс.

Установлення курсу національної грошової одиниці в іноземній валюті в цей момент називається валютним котируванням. Існує два види котирувань: пряме й непряме. Існуючий курс обміну двох валют приблизно відповідає співвідношенню їхніх купівельних спроможностей на певний проміжок часу, тобто можна купити, приблизно, однакову кількість товарів і послуг. Таким чином, валютний курс виражає паритет купівельної спроможності національних валют.

Валютне котирування– процес встановлення курсів інозем­них валют відповідно до діючого законодавства і сформованої практики. Повне котирування передбачає визначення курсу покуп­ки. Говорять про пряме й непряме котирування валют.

При прямому котируванні одиниця національної валюти при­рівнюється до певної кількості іноземних грошових одиниць.

Р_н = Р_F×R,

де Р_н – національна валюта; Р_F – іноземна валюта; R – валютний курс або курс котирування національної валюти (Н) до іноземної валюти (F).

При непрямому котируванні іноземна валюта виражається в певній кількості національних грошових одиниць:

Р_F = Р_н × R

Наприклад, непряме котирування гривні одночасно виявляється прямим котируванням долара.

Основна частина міжнародних розрахунків у сучасному світі здійснюється у твердих валютах. Унаслідок цього для полегшення визначення курсів національних валют у більшості країн світу вони котируються (прирівнюються) не безпосередньо одна до іншої, а до твердих валют.

Розраховані в такий спосіб співвідношення валют називають крос-курсами.

Крос-курс – обмінний курс між валютами, торги за якими не проводяться, визначений розрахунковим шляхом, на основі їхніх курсів до твердої валюти третьої країни.

Режими валютного курсу:

· Фіксований курс.

· Фіксований, але спроможний до адаптації.

· Плаваючий курс, який керується валютними інтервенціями.

· Плаваючий.

Табл. 2.13 – Фактори формування валютного курсу

У міжнародних договорах виділяють:

• валюту платежу– валюта, у якій обговорена оплата товару за зовнішньоторговельною згодою або погашення кредиту;

· валюту угоди– валюта, у якій виражена ціна товару або сума наданого кредиту.

Залежно від видів валютних операцій виділяють:

· валюти ціни контракту– валюти, у яких розраховуються ці­ни товарів і послуг у міжнародних контактах;

· валюти кредиту– валюти, у яких видаються міжнародні кредити;

· валюти клірингу– валюти або розрахункові валютні одиниці, у яких ведуться рахунки в банках і проводяться міжнародні операції за кліринговими розрахунками. Розрахункові валютні одиниці функціонують лише у формі бухгалтерських записів на банківських рахунках (СПЗ);

· валюти векселя– валюти, у яких відбуваються вексельні роз­рахунки.

За принципом побудови виділяють звичайні та валюти «кошико­вого» типу.

Валюти «кошикового» типу– валюти, курс яких визначається шляхом врахування динаміки курсів набору певних національних валют.

Валютний паритет– установлене законодавчо й на міжуря­довому рівні співвідношення між валютами різних країн.

Валютний режим– форма існування валютного курсу, що відображає ступінь свободи його зміни стосовно інших валют. Край­німи варіантами є фіксований і плаваючий режими валютних курсів.