Програмування регіонального розвитку

Одним з найпоширеніших інструментів державного регулю­вання розвитку регіонів є розроблення відповідних середньо- та довгострокових програм.

З початку 90-х рр. згідно з домінуючими на цей час у науко­вих колах поглядами на подальший регіональний розвиток Ук­раїни вважалося за доцільне поділити територію держави на ук­рупнені економічні райони та сформувати на їх базі територіально-господарські комплекси.

За ініціативою уряду були розроблені комплексні програми соціально-економічного розвитку п'яти економічних районів -Карпатського регіону, Полісся, Поділля, Українського Причор­номор'я та Придністров'я на період 1996-2000 рр. Вартість цих програм у цінах 1996 р. становила понад 60 млрд. грн, у тому числі 24 млрд грн передбачалося фінансувати з Державного бю­джету.

З метою реалізації програм пропонувалося створити на дер­жавному рівні спеціальні органи управління. Проте жодна з про­грам, які за проектом мали увійти до економічних районів, ор­ганами влади областей затверджена не була. Незважаючи на схвалення урядом, вони не фінансувалися. В подальшому було прийнято рішення про доцільність їх реалізації силами регіона­льних органів за рахунок місцевих бюджетів.

Такий підхід до організації регіональної політики базувався на необхідності здійснення адміністративно-територіальної ре­форми, якою передбачалося укрупнення областей з відповідною зміною існуючої схеми державного управління на регіонально­му рівні.

Із середини 90-х рр. місцеві органи влади почали пропонува­ти урядові для підтримки власні довго- та середньострокові програми соціально-економічного розвитку. Зокрема це програ­ми по Автономній Республіці Крим, м. Севастополю, Великій Ялті, Євпаторії, м. Києву, Донецькій, Луганській, Херсонській областях, м. Львову, гірській Рахівщині, Жовтим Водам та ін.

Аналіз виконання цих програм свідчить про те, що жодна з них у повному обсязі не реалізована, фінансування запланова­них заходів як з державного бюджету, так і з місцевих джерел було недостатнім.

З метою визначення правових, економічних та організацій­них засад формування цілісної системи прогнозних і програм­них документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-тери­торіальних одиниць як складової частини загальної системи державного регулювання економічного і соціального розвитку держави, 23 березня 2000 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державне прогнозування та роз­роблення програм економічного і соціального розвитку Ук­раїни». Законом встановлюється загальний порядок розроблен­ня, затвердження та виконання зазначених прогнозних і про­грамних документів економічного і соціального розвитку.

Відповідно до Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» в АР Крим, областях, районах і містах України розробляються прогнози економічного та соціального розвитку на середньостроковий період (5 років) і програми економічного та соціального розвитку на короткостроковий період (1 рік).

У прогнозі економічного та соціального розвитку регіону мають бути відображені:

• аналіз економічного і соціального розвитку за попередній період і характеристика головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери;
стан використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, екологічна ситуація;

• прогноз кон'юнктури на ринках основних видів товарів (послуг);

• можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери;

• цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку в середньостроковий період і пропозиції щодо заходів для досягнення їх;

• основні показники соціально-економічного розвитку;

• висновки щодо тенденцій розвитку економіки протягом середньострокового періоду.

Програма економічного та соціального розвитку регіону розробляється щороку взаємоузгоджень з проектом державної програми економічного та соціального розвитку (ДПЕСР) України на відповідний рік. У програмі мають бути відображені:

• аналіз соціально-економічного розвитку за попередній і поточний роки та характеристика головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери;

• стан використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, екологічна ситуація;

• можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери;

• цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку в наступному році;

• система заходів щодо реалізації соціально-економічної політики з визначенням термінів виконання та виконавців;

• основні показники соціально-економічного розвитку;

• дані про отримання та використання доходів від розпорядження об'єктами права комунальної власності та ін.

Вплив держави на економіку регіонів здійснюється через пряме державне інвестування, надання субсидій, створення спеціальних фондів для фінансування програм, залучення іноземного та вітчизняного приватного капіталу, пільгове кредитування та оподаткування, преференції та спрямування коштів державних позабюджетних фондів.

Із централізованих джерел фінансуються витрати на нове будівництво, роботи з реконструкції підприємств базових галузей економіки, будівництво важливих природоохоронних об'єктів, тобто ті виробництва, які мають загальнодержавне значення.

Особливим напрямом державної допомоги є фінансування структурної перебудови і реконверсії депресивних територій, тобто тих, де показники розвитку відстають від нормативних. Також допомога надається регіонам з відносно низьким рівнем промислового потенціалу та надлишком трудових ресурсів, гірським та іншим регіонам зі складними природно-географічними та екологічними умовами.

Державні регіональні цільові комплексні програми спрямовуються на розв'язання найважливіших регіональних проблем, а саме:

ü забезпечення соціальних гарантій для населення регіонів;

ü фінансування будівництва й функціонування загальнонаціональних об'єктів культури, освіти, науки, охорони здоров'я;

надання цільової фінансової допомоги окремим регіонам з метою прискорення реформування економіки тощо.