Спеціальний режим інвестування як спосіб реалізації регіональної економічної політики

Починаючи з кінця 90-х років активно запроваджуються ін­струменти впливу на регіональний розвиток із застосування по­даткових пільг на окремих територіях країни.

Законодавством протягом 1998-2000 років створено 11 спеці­альних економічних зон (СЕЗ) та запроваджено спеціальний ре­жим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного роз­витку (ТПР) 9 регіонів.

Спеціальні економічні зони:

1. «Азов» (Донецька область).

2. «Донецьк» (Донецька область).

3. «Славутич» (Київська область).

4. «Закарпаття» (Закарпатська область).

5. «Яворів» (Львівська область).

6. «Курортополіс Трускавець» (Львівська область).

7. «Інтерпорт Ковель» (Волинська область) - створено Ука­зом Президента України.

8. «Миколаїв» (Миколаївська область).

9. «Порто-франко» (Одеська область).

10. «Порт Крим» (автономна Республіка Крим).

11. «Рені» (Одеська область).
Спеціальний режим інвестиційної діяльності:

В Автономній Республіці Крим на 7 територіях («Велика Ял­та», «Алушта», «Судак», «Феодосія», «Сиваш», «Керч», «Схід­ний Крим» - в адміністративно-територіальних межах міст, се­лищ міського типу, селищ, сіл та районів).

У Волинській області на 1 території (місто Нововолинськ та селище Жовтневе міста Нововолинська).

У Донецькій області на 33 територіях (міста Артемівськ, Вугледар, Горлівка, Дзержинськ, Димитров, Добропілля, Донецьк, Дружківка, Єнакієве, Зугрес, Іловайськ, Кіровське, Костянтинівна, Краматорськ, Красноармійськ, Красний Лиман, Макіївка, Маріуполь, Новогродівка, Селідове, Слов'янськ, Сніж­не, Торез, Харцизск, Шахтарськ, а також Амвросіївський, Вол-новаський, Костянтинівський, Мар'їнський, Слов'янський, Ста-робешівський та Шахтарський райони).

У Закарпатській області - вся територія області.

У Житомирській області на 12 територіях {міста - Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський, а також райони - Коростенський, Новоград-Волинський, Лугинський, Народицький, Ов­руцький, Олевський, Малинський, Ємільчанський та Володарсько-Волинський).

У Луганській області на 9 територіях (міста Брянка, Красно-дон, Свердловськ, Первомайськ, Стаханів, Красний Луч, а та­кож Антрацитівський, Кремінський та Краснодонський райони).

У Чернігівській області на 7 територіях (Городиянський, Корюківський, Новгород-Сіверський, Ріпкинський, Семенівський, Чернігівський, Щорський райони).

У Харківській області на території міста Харкова.

У Сумській області на території міста Шостки.

Метою запровадження спеціального режиму інвестування є залучення інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності для вирішення соціально-економічних проблем депресивних те­риторій, економіка яких зазнала суттєвих втрат та структурних змін, - у першу чергу, вугільних регіонів, міст з високою пито­мою вагою підприємств військово-промислового комплексу, а також регіонів, населення яких найбільш постраждало від тех­ногенних та екологічних катастроф.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності передбачає вста­новлення пільг для суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують у визначеному порядку інвестиційні проекти на те­риторіях СЕЗ/ТПР.

За період 1999-2003 років діяльності спеціальних територій отримано такі результати:

- затверджено 745 інвестиційних проектів, кошторисною вар­тістю 5,2 млрд. дол. США, в тому числі 1,5 млрд. дол. США -
іноземні інвестиції;

- залучено інвестицій на загальну суму 1,7 млрд. дол. США,
з них у 1 півріччі 2004 року - 294,7 мли дол. США. Іно­
земних інвестицій за весь період залучено відповідно 538,5 млн. дол. США, у том}' числі у 1 півріччі 2004 року - 56,2 млн. дол. США;

- вироблено продукції (робіт, послуг) на суму 34,6 млрд. грн, у тому числі за 1 півріччя 2004 року - 9,4 млрд. грн. Реалізовано товарів та послуг на суму 36,1 млрд. грн, у тому числі за 1 півріччя 2004 року - 9,6 млрд. грн., що більше порівняно з періодом 2003 року у 1,7 разу (5,5 млрд. грн).

Збільшується експортна орієнтація виробництва продукції. Частка експорту у загальному обсязі виробленої продукції у СЕЗ та ТПР становить 34,1 %.

Стовідсотково працюють на експорт СЕЗ «Порто-франко», «Рені» та «Миколаїв». Практично повністю зорієнтовані на внутрішній ринок СЕЗ «Славутич», «Курортополіс Трускавець», «Закарпаття» та ТПР у Волинській та Луганській областях.

У регіонах, де розташовані СЕЗ та ТПР, створено нові та збе­режено існуючі 125,3 тис. робочих місць, у тому числі у 2004 році - 49,1 тис. робочих місць.

За період функціонування спеціальних територій у рамках реалізації інвестиційних проектів суб'єктами господарювання (станом на 01.07.2004 р.) сплачено податків і зборів (обов'язко­вих платежів) до бюджетів у сумі 1,9 млрд. грн.

Одночасно, за цей же період суб'єктами господарювання от­римано пільг з оподаткування в обсязі 5,6 млрд. грн.

Проте, такий інструмент регіональної політики спрацьовує не на всіх територіях. В Автономній Республіці Крим основна частка залучених інвестицій (85,1 % від загальної суми залуче­них інвестицій на ТПР Автономної Республіки Крим) припадає на 3 із 7 територій, а саме: ТПР «Велика Ялта» (33,4 %), ТПР «Сиваш» (26,9 %) та ТПР «Алушта» (24,8 %), а в Донецькій області - на 9 міст з 21 - 87,5 % інвестицій.

Таким чином, капітал у першу чергу надходить на ті тери­торії, де є відповідні умови, перш за все прийнятна інфраст­руктура. Частка випуску високотєхнологічної продукції на спе­ціальних територіях не перевищує 5 %. Ринкові умови розвит­ку «відсіюють» неконкурентоспроможні території. Держава в цих випадках має застосовувати інші важелі впливу на їхній розвиток.

До головних ризиків існування СЕЗ та ТПР слід також від­нести можливі втрати надходжень до бюджету, загрозу негатив­ного впливу на підприємства, які розташовані в інших регіонах, з точки зору викривлення конкурентних умов, стихійного перерозподілу інвестиційних потоків по регіонах у зв'язку з існую­чими преференціями. Держава повинна створювати загально­економічні умови сприятливого інвестиційного клімату в цілому в країні, адже на вільну зону всю країну перетворити неможли­во. Крім того, на даний час не формалізовані критерії, за яки­ми тій чи іншій території надаються пільги в оподаткуванні, що призводить до масових звернень про надання статусу пріоритет­ної значній кількості територій.