Зображення як образний засіб створення видовища

Зображення є суб´єктивним відбитком реального предметного світу, яке або інформує про реальні процеси, або лежить в основі подальшого образного осмислення дійсності за допомогою монтажу зображень, тобто створенню з елементів художньо-публіцистичних образів цілісного екранного образу.

Існують різноманітні засоби художньої виразності, які дозволяють наповнити зображення образністю, певним чином спрямувати глядачеву увагу на головних елементах зображення.

Це крупність кадру, ракурс, панорама, від´їзд і наїзд, композиція кадру, освітлення й колір, побудова мізансцени, ритмічна організація дії, художнє оформлення, комп´ютерна графіка тощо.

130. Зоровий ряд 1. Описова частина літературного чи режисерського сценарію, яка визначає зміст і характер зображення майбутнього екранного твору.

2. Зображення, яке складає основу екранного твору в єдності із звуковим рядом.

131. Інтер´єр.

Об´єкт зйомки всередині реального приміщення, або декорації якогось приміщення. Інтер´єри можуть бути побутовими, промисловими, службовими тощо. Характер інтер´єру визначається як його функціональними якостями місця дії (функціональний інтер´єр), так і образним змістом певного епізоду екранного твору (образний інтер´єр).

Особливості інтер´єру повинні допомагати виконавцям розкривати характери персонажів, бути органічним середовищем екранної дії, дієвим елементом побудови мізансцен, організації ритму й атмосфери подій. 132. Кадр і мізанкадр Кінокадр – зображення на кіноплівці, яке зафіксовано з моменту включення камери до вимкнення, а у складі фільму - відрізок плівки між склейками. Кадр – своєрідний мистецький фрагмент життя, або створене засобами динамічного світописання (фотографії), відео чи цифрової фіксації художнє полотно, або динамічний репортажний фотознімок. Однак на відміну від живопису та фотографії повний зміст – смисловий, емоційний, естетичний – кадру зазвичай розкривається тільки в зіставленні з іншими кадрами в процесі монтажу.

Практика німого кіно призвела до відкриття так званого «ефекту Кулєшова» (за ім´ям видатного режисера-новатора), тобто розуміння того факту, що кадр, який не має великого смислового навантаження, може отримати будь-який смисл і стати частиною художнього образу внаслідок зіткнення з іншими кадрами.

У своїх теоретичних розробках класик кінематографії С. Ейзенштейн увів щодо таких зіставлених у монтажі кадрів поняття «мізанкадру».

Тобто, визначив, що побудова цілісної дії, завершеного художнього образу з окремих виразних фрагментів дійсності, які самі по собі не передають змістовної дії (наприклад: крокують чоботи – люди біжать сходами – крокують чоботи – обличчя жінки – рот у вигуку – руки, що ухопилися за пряжку і т.д. – з фільму «Панцерник «Потьомкін»), можлива. Для того, аби величезна кількість кадрів, з яких складається фільм, з´єдналися за допомогою монтажу в художні образи, або драматургічно обумовлений логічний виклад змісту фільму, необхідно, щоб і самі кадри містили елементи загальної драматургії, художнього образу, щоб у кожному з них виявлялося ставлення авторів до змісту кадру. Для цього в кінематографі існує система виражально-зображальних засобів, яка містить такі виражальні компоненти, як масштаб зйомки (план), ракурс, рух, мізансцену, композицію тощо.

Попри загальну тотожність кадру в кіно і на телебаченні, є в них і суттєві розбіжності: в інформаційних формах телебачення поняття кадру почасти зводиться до простору, обмеженого рамками екрану, і може тривати, умовно кажучи, нескінченно довго, якщо, наприклад, джерелом інформаційного змісту є людина в кадрі. Крім того, телевізійна дія в кадрі взагалі може бути відсутньою і розвиватися лише в словесній (вербальній) формі. При цьому зображення перетворюється просто на технічний засіб трансляції інформації. Звичайно, це аж ніяк не повинно позбавляти кадр якостей естетичної організації простору і дії. 133.Контраст Контраст – один з важливих виражальних засобів екранних мистецтв як у змістовному, так і в зображальному плані. Контраст, тобто різка відмінність між змістом і формою, яка взаємно підкреслює змістовні й зображальні якості різних предметів чи сторін одного явища, дають змогу дійово розкрити взаємодію між добром і злом, світлом і тінню, рухом і статикою тощо.