Тональний монтаж

Монтажна форма, у якій цей монтаж здійснюється за атмосферою, світловою тональністю, колоритом кадрів. При відборі кадрів для такого монтажу (а найчастіше це закладається під час зйомок) головним є емоційний зміст, стан освітлення, настрій кадру.

Від темних до світлих монтував С. Ейзенштейн кадри туманів, створюючи образ холодного ранку, який важко починається. Інгмар Бергман неодноразово монтував світлі, радісні кадри реальної дійсності з мутними, темними, мерехтливими, або стерильно білими, нежиттєвими кадрами важких снів героїв.

169. Феномен монтажу. Виникнення і становлення Кінематографічний і телевізійний монтаж є виявом авторської думки – драматургічної і режисерської, індивідуально властивого їм способу осмислення світу.

Монтаж є основою всієї режисерської діяльності – від формування задуму до завершення творчої режисерської роботи, набуваючи на різних її етапах різноманітних форм – від творчо-змістовного й образного монтажу до технічного поєднання різних компонентів твору.

Так званий феномен монтажу полягає в його здатності об´єднувати окремі кадри та внутрішньокадрові елементи образної дійсності, створюючи на їх основі нові цілісні звукозорові образи, які є виразом авторського творчого світобачення.

Монтаж – дієвий засіб створення умовного екранного часу і простору.

Реальний зміст окремих кадрів, включаючись у загальну монтажну структуру, може змінювати власний окремішний реальний зміст, використовуватися лише як сполучення пластичних елементів образної реальності.

Цей феномен уперше обгрунтував радянській кінорежисер Лев Кулєшов на початку 20-х років ХХ століття, створюючи різноманітні за змістом монтажні сполучення з окремих кадрів, зміст яких не відповідає кінцевому змісту монтажної фрази. Наприклад, двоє людей, знятих в різних місцях, начебто йдуть назустріч один одному в Москві, але «зустрічаються» біля Білого дому у Вашингтоні, оскільки один з них вказував рукою вбік Білого дому, знятого в наступному кадрі.

Монтажним «підтвердженням» цього був кадр їх підйому білими сходами, які насправді були сходами, що вели до храму Христа Спасителя в тій же Москві.

Таким чином, зміст монтажної фрази не обов´язково дорівнює сумі змістів окремих кадрів. Ставлення окремих кадрів до монтажної фрази – те саме, що ставлення окремих життєвих вражень до думки, яка формується на їх основі.

І кінематограф, і телебачення починалися практично без монтажу – із цілісних однокадрових сюжетів. Однак доволі швидко кінематографісти навчилися спочатку поєднувати кадри, складаючи певну послідовність подій, демонструючи на екрані всілякі спецефекти і трюки типу заміни голови та інших фокусів, а надалі розробили систему використання монтажу різних крупностей, зіставлення драматургічних ліній, побудови екранних асоціацій. Саме монтаж дозволив зробити мову кіно справжнім інструментом створення виразних, переконливих художніх моделей світу.

Процес удосконалення різних методів, видів і форм монтажу найактивніше пройшов у німому кінематографі, починаючи з фільмів Д. Гріффіта, Л. Кулєшова, В. Пудовкіна, С. Ейзенштейна, Дзиги Вертова, Е.Шуб, а надалі тривав одночасно із формуванням звукових та кольорових можливостей кінематографа до середини 60-х років.

Головними етапами на шляху формування художнього монтажу були фільми американського режисера Девіда Гріффіта (у низці фільмів він відкрив можливість паралельного монтажу подій, які розгортаються одночасно, або в різних історичних епохах) і радянського режисера С. Ейзенштейна, який у фільмах «Страйк», «Жовтень» і «Панцерник «Потьомкін» розробив всі основні прийоми образного (асоціативного) монтажу.

Розділ восьмий. Види і жанри телебачення і телевізійного кіно

170.Аналітично-художні жанри телебачення Замальовка, телевізійні конкурси, реаліті-шоу, кілька різновидів нарису: портретний, проблемний, науково-популярний. До аналітично-художніх жанрів належать також жанри пізнавального телебачення: пізнавальні конкурси, пізнавальні ток-шоу. 171. Анімація, анімаційний фільм Термін буквально означає «оживлення», «одухотворення». Нині цим терміном визначають фільми та сцени, які знімаються покадрово і створюють ілюзію руху мальованих, або інших образотворчих чи будь-яких інших статичних за природою об´єктів. Анімація створюється здебільшого за допомогою комп´ютерної графіки. Однак і досі окремі митці застосовують класичні засоби створення анімаційних фільмів – за допомогою так званого фазованого малюнка, або покадрової зйомки об´ємних художніх елементів. Анімаційний фільм – термін ширший ніж традиційний термін «мультиплікаційний фільм», оскільки не потребує уточнень щодо матеріалу, який оживлюється. Назва «мультипікація» зазвичай вживалась з уточненням: «мальована», «лялькова», «ліпна», «предметна» тощо. Поняття «анімації» такого уточнення не потребує. 172. Багатосерійність Багатосерійність – це властива телебаченню форма драматургічної організації телевізійних фільмів і програм, яка найбільше відповідає психологічній специфіці сприйняття телевізійного мовлення.

Сталий програмний показ багатосерійних творів повністю відповідає видовищному характеру телебачення як певного суспільно-культурного ритуалу.

Багатосерійність дозволяє розкривати характер екранних подій у формі, яка створює психологічну атмосферу постійного реального контакту між глядачем та екранною дією, розгортанням інформаційної драматургії.

Розвиваючи сюжет у тривалому часі, багатосерійна драматургія створює особливу паралельність розвитку телефільму розвитку нашого власного життя, підтримуючи неослабну цікавість до екранних подій.

Герої телевізійних серіалів таким чином «входять у кожний дім», їх чекають, за їх долю хвилюються, їх вчинки обговорюють і перевіряють власним життєвим досвідом.

Теж саме стосується багатосерійних документальних програм, які створюють ілюзію співпричасності глядача з розгортанням певних подій у часі, що відповідає психологічному реальному часу телеглядача.

Багатосерійність є основою не тільки телевізійної специфіки фільму, але й найефективнішим засобом розв´язання виробничо-фінансових проблем телевізійного фільмовиробництва.