Система золотого стандарту

Першою в історії світовою валютною системою була система, яка набула визнання близько 1880 року, діяла до початку Пер­шої світової війни і була відома під назвою Золотого стандарту^ її головною рисою була система фіксованих обмінних ставок, паритети яких установлювались відносно золота. Існувало два основних типи Золотого стандарту — стандарт золотої монети і стандарт золотих зливків.

В умовах дії золотомонетного стандарту золото виконувало подвійну функцію: всесвітньо визнаного засобу обміну і засобу розрахунків на внутрішньому ринку. Для того щоб золото мог­ло забезпечити ці функції, мали виконуватись чотири умови:

1. Центральний банк повинен гарантувати купівлю або продаж золота в необмеженій кількості за фіксованою ціною. (За від­сутності такої можливості зникне сама довіра до держави як до гаранта). Фіксована ціна надає можливість суб'єкту госпо­дарювання конкретно розраховувати на ціну (вартість) своїх ресурсів, які знаходяться в золоті і які він може конвертува­ти в грошову суму.

2. Будь-яка особа повинна користуватись свободою щодо плав­лення золота і використання його для різних цілей (крім виготовлення монет).

3. Власник золота повинен мати дозвіл на будь-яку кількість монет, виготовлених із золотого зливка на державному моне­тному дворі.

4. Імпорт і експорт золота повинні бути необмеженими.

Виконання цих умов забезпечувало положення, за якого но­мінал і цінність металу монети були завжди однаковими. Оче­видно, що в умовах дії золотомонетного стандарту ліквідність визначалась швидкістю виробництва золота і кількістю золота, необхідного для промислових цілей.

В умовах дії золотозливкового стандарту гроші, що перебу­вали в обігу, були частково або цілком паперовими. Паперові гроші можна було на практиці обмінювати в будь-який час на золото в банку випуску - емісійному банку. Але таким шля­хом обмінювалась тільки деяка частина паперових грошей. Отже, емісійний банк не повинен був зберігати повне золоте покриття грошей. Чим меншим було фіксоване покриття, тим більше держава мала можливостей для створення грошей. З цієї при­чини обсяг паперових грошей, що перебували в обігу, завжди перевищував обсяг зберігання грошового металу.

Суть золотозливкового стандарту полягала в тому, що націо­нальні валюти провідних західних країн (Великобританії, Фран­ції, Бельгії та ін.) прирівнювались до певної кількості золота, тобто мали золотий вміст, а отже, розмінювалися на валютний метал але вже не в будь-якій кількості, як це було за класичного золотого стандарту, а на золоті зливки вагою не менш як 12,4 кг кожний.