Стосовно заяви про збільшення позову

Прошу доповнити мою касаційну скаргу наступним:

У поданій мною позовній заяві, яка розглядається судом, та Заяві про збільшення позову, прийнятій судом до розгляду 29.09.2005 року є вимога відшкодувати мені Відповідачем моральну шкоду в розмірі 120 мільярдів гривень, про що було заявлено мною у відповідності до ст. 31 ЦПК України про збільшення вказаної вимоги. У Заяві про збільшення позову було сказано про те, що свої претензії до НАК “Нафтогаз України” буду вважати задоволеними, коли не стільки відносно мене, а коли кожному постраждалому громадянину України буде компенсовано моральну і матеріальну шкоду, спричинену беззаконням та свавіллям керівників цієї компанії, про що відповідно буде подано позов від громадської організації, яка виступить Співпозивачем у даній справі, оскільки це єдиний на сьогодні вихід змінити ситуацію на краще, так як іншої можливості на порятунок в українського народу поки що немає: громадяни України, що зазнали неправомірного знущання повинні терміново отримати компенсації, аби зберегти свій рід від вимирання, саме із цієї, вищезазначеної суми. Про що збираються матеріали, і найближчим часом, всі документи вже будуть зібрані і подані до суду.

Обґрунтування вимоги:

Моє звільнення, яке я вважаю незаконним, є завершальною фазою того конфлікту інтересів і поглядів, які склались між мною та адміністрацією ДК “Газ України” в період моєї роботи у вказаній організації. Воно (звільнення) перебуває у прямому, причинно-наслідковому зв’язку з подіями, що йому передували.

А тому, моральна шкода була завдана мені Відповідачем не тільки незаконним звільненням і не стільки звільненням, як тією наругою над моєю особистістю, над цінностями, які я сповідував, над правдою та совістю, тим свавіллям, яке чинилось Відповідачем. Обгрунтування вказаної вимоги було надано у пояснювальній записці саме у Заяві про збільшення позову від 29.09.2005 року.

Виклад обставин та зазначення доказів:

В грудні 2001 року я відгукнувся на запрошення генерального директора Ямкового І.О. та на його прохання прийти попрацювати у компанію, щоб надати інтелектуальну допомогу у реформуванні Дочірньої Компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”. З метою поліпшення ефективності її діяльності, оскільки багато раціональних процесів у компанії, розпочатих тодішнім керівництвом загальмувались. (Пропозиція відбулась в присутності директора Інформаційно- дослідного інституту “Інтерправо” Котова Андрія). Для здійснення цієї місії і було призначено мене на посаду Головного фахівця з питань економічної безпеки Відділу безпеки Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, про що 1 грудня 2001 року було підписано відповідне подання та наказ. Прийшовши у компанію я одразу повідомив начальника Відділу безпеки Лісовенка В.В., що працювати у компанії я буду не довго, так як планую після виборів до Верховної Ради України у 2002 році, піти працювати у Кабінет Міністрів України разом із командою Віктора Ющенка, оскільки маю такі плани та відповідні домовленості. А тому попросив, скористатись тим часом, протягом якого я буду працювати у ДК “Газ України” якнайефективніше, аби я зміг надати компанії якнайбільше допомоги у забезпеченні необхідними інформаційними масивами та базами даних, необхідних для проведення роботи, розробкою методології стратегії та тактики забезпечення повсякденної діяльності виконання бізнес-процесів, а також необхідним програмним забезпеченням для впровадження у роботі в тому числі Відділу безпеки та в компанії в цілому автоматизованої системи управління (обліку, маркетингового планування та контролю, та інше…). Проте, як виявилось згодом, керівництво компанії мало плани зробити лише неглибокі поверхові зміни, не змінюючи ситуацію на краще в цілому, оскільки система управління, яка традиційно склалась на протязі попередніх років влаштовувала як забезпечення їх особистих інтересів, так і їх покровителів. А тому мій новаторський, чесний підхід до виконання своїх обов’язків наштовхнувся спочатку на глуху стіну нерозуміння, потім на активний супротив, що переріс у намагання мене нейтралізувати, або й знищити.

У вересні 2002 року наш колектив Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” відмічав у ресторані День газовика. Начальник Управління з питань безпеки віддав наказ, щоб працівники служби безпеки слідкували за порядком на цьому заході особливо ретельно. Несподівано один із запрошених гостей, такий собі молодик – кілограмів на сто двадцять, випив лишнього і почав буянити – декілька разів намагався розбити вітрину біля столу генерального директора, весь колектив мав нагоду за цим спостерігати. Трапилось так, що всі інші працівники управління з питань безпеки в цей момент знаходились десь в стороні, а я один вимушений був декілька разів виводити його із залу на свіже повітря та заспокоювати, стримуючи власною фізичною силою його імпульсивні та повністю не контрольовані пориви. І саме тоді, надірвавшись борюканням та заспокоєнням того велетня, я зазнав каліцтва - причинив собі грижу діафрагми стравоходу, так як ми всі вже встигли на той момент добряче поїсти (спиртного я не вживав того вечора зовсім), а грижа стравоходу причиняється саме так: достатньо на повний шлунок, несподівано рвонути великий вантаж, чи раптово зробити якесь фізичне навантаження, сильно напружити шлунок, і все – є проблема на все життя. Але на той момент я цього не знав, а діяти прийшлось швидко, оперативно та несподівано .(Вказану хворобу підтверджують документи – виписка про лікування у гастроентерології, рентгенівські знімки, а те що інцидент у ресторані був, свідки Морозюк Ю.М., Ярошенко В.В., та багато інших співробітників компанії ДК “Газ України”)

Таким чином: добросовісно виконуючи службові обов’язки, я отримав надзвичайно важке ушкодження здоров’я, в результаті чого постраждали всі мої життєві плани, мрії, надії і сподівання, що потягло за собою важкі моральні наслідки.

Ця хвороба стала причиною поступового загострення бронхіальної астми, вперше виявленої також під час роботи в ДК “Газ України”, за п’ять місяців ще до цієї події. Я всю зиму 2002-2003 року тоді пережив на ліках, деякі співробітники можуть підтвердити (Свідок: Кобаса Сергій Валентинович, якому я якось в розмові, між нами чоловіками, розповідав, що почуваю себе дуже погано, але керівництво не дозволяє йти на лікарняний). Аж доки не трапився роковий момент 25 березня 2003 року, коли звалило і так, що – далі вже нікуди. І не доїхавши по дорозі із роботи додому декілька станцій метро, потрапив до невідкладної медичної допомоги, де лікар Олена Всеволодівна, тут же призначила мені декілька уколів (копію призначення лікаря швидкої залишилась) та направила на терміновий медичний огляд.

Таким чином, моє раптове друге захворювання стало прямим наслідком вказаного раніше, і теж призвело до спричинення мені надзвичайно важких моральних травм та матеріальних витрат – я ледь не став інвалідом на все життя.

Пройшовши медичний огляд я потрапив навесні 2003 року у Алергологічне відділення КМКЛ №8 у дуже важкому стані, крім того що мав сильні приступи бронхіальної астми, серйозний гіпертонічний криз, то ще й із передінфарктною кардіограмою (у відділенні була справжня надзвичайна пригода із цього приводу, протягом того ж таки курсу лікування, мені робили кардіограму разів 20, а може й 30). Лікування далось мені дуже важко, проте я на той час використовував всі можливості і всі методи, аби стати на ноги та якнайшвидше почати жити повноцінним життям.