2015-06-28
428
Після спеціалізованого лікування у гастроентерологічному відділенні, мені вже ставало набагато краще на стільки, що вже мав необережність тоді сказати про це новопризначеному начальнику Управління з питань безпеки ДК “Газ України” Мілошенку, який викликав мене на співбесіду, про те, що маю надію найближчим часом поправити здоров’я остаточно і вийти на роботу якнайскоріше. На що Мілошенко мені відповів, що протягом наступних трьох місяців ми вас чіпати не будемо, проходьте лікування і плануйте своє життя самостійно, так як вважаєте необхідним, бо у нас нова команда будемо працювати тільки зі своїми хлопцями.
Але в дійсності все було зовсім не так. Із цього моменту все розпочалось із точністю до навпаки. Не пройшло і неділі, як зі сторони керівництва ДК “Газ України” пішло спочатку скрите переслідування, а після цього відвертий шантаж всіх лікарів, які мене лікували, а також переслідування мене особисто (відділ кадрів систематично мені телефонував, що я не маю права далі лікуватись, маю написати заяву, юристи повідомляли, що отримали офіційні вказівки знайти юридичні норми, які б дозволяли мене звільнити, лідери профспілки про те, що дадуть згоду на звільнення і т. і.).
|
|
|
На початку вересня 2003 року керівництво Дочірньої компанії “Газ України”, у якій я працював головним фахівцем з питань економічної безпеки, розіслало
листи (копії додаються) за підписом заступника генерального директора ДК “Газ України” Варги І.І., як мене пізніше повідомили, у Центральну поліклініку Оболонського району, у Київську міську клінічну лікарню №8, у районне Управління охорони здоров’я Оболонського району та Управління охорони здоров’я міста Києва, а також у МСЕК міста Києва, з тою метою, щоб створити привід, аби медичні установи, у яких я лікувався, відмовили мені у наданні медичних послуг, і, щоб таким чином, я втратив законне право перебування на лікарняному бюлетені більш як чотири місяці підряд, аби мати можливість у законному порядку призначити на моє робоче місце працівника, який по чиїсь високій протекції, на той час вже тимчасово виконував мої обов’язки.
Таким чином: для того, щоб здійснити цю мету, керівництво ДК “Газ України” пішло на злочин: порушило відносно мене Статтю 32 Конституції України, у якій говориться: “Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди…” Що завдало мені значної моральної шкоди.
Тоді ДК “Газ України” розпочало такий шалений морально-психологічний тиск, використання адміністративного ресурсу та потенційних можливостей посад великої компанії, що я ледь вижив. (погрози тривають і досі. Останній раз я їх отримав від представників Відповідача, під час останньої зустрічі в суді) Мені на той час створили умови для одного – прямо піти в небуття, я в цьому просто переконаний. На сьогоднішній день стан мого здоров’я такий, що коли я не отримаю найближчим часом кваліфіковану медичну допомогу, наступну зиму я знаю, що точно не переживу. Бо вже цієї зими я мав великі проблеми зі всім, навіть із елементарним пересуванням (Мені важко ходити, хоч я протягом останнього року скинув 20 кілограмів ваги власного тіла), важко дихати, постійно на інгаляторах та на таблетках і уколах, я практично нічого не можу робити, в тому числі елементарну домашню роботу, в мене постійно трапляються перепади пов’язані із артеріальним тиском, страшні головні болі, навіть коли думаю підіймається тиск, маленьке нервове напруження і лице аж чорніє. Хоч ще декілька років назад ходив у спортзал, займався боксом, атлетикою, вів повноцінний спосіб життя, і не соромлюсь сказати, що стан тоді був такий, що любий міг позаздрити, можна піти і запитати тренерів у спортзалі, що я дійсно був сильний і надзвичайно здоровий. А зараз таке враження, що в мене болить кожна жилка. На сьогодні я поставлений перед вибором: або елементарно пропасти у доволі молодому віці, або закінчувати життя самогубством, тому що жити із таким здоров’ям далі, я не можу, поїхати в іншу країну на лікування, щоб в тому числі зробити операцію на стравоході, не маю засобів, а ефективно пролікувати можуть тільки у Києві, саме у тому закладі, куди керівники моєї компанії дорогу мені грубо і цинічно перекрили своїми адміністративними можливостями, без розсудливістю, та не людяністю. В той час як компанія спонсорує найрізноманітніші громадсько-політичні заходи на мільйони гривень, навіть не оплатила рахунок МКЛ №8, де лікарня просила допомоги на моє лікування, а через деякий час, стараннями керівництва ДК “Газ України” мене із МКЛ №8 взагалі витурили.
|
|
|
Таким чином, керівництвом компанії відносно мене було спровоковано цілий ряд злочинів, які стосуються порушення прав людини та конституційних прав громадянина України. Як то: право на життя, право на повагу до його гідності, право на працю, право на соціальний захист, право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Чим також завдали мені значної моральної шкоди.
Тоді, влітку 2003 року я по телевізору отримав інформацію, про те що астму та алергію можуть визвати якісь мікро паразити, які потрапляють в організм людини разом із м’ясом риби, ВРХ, чи свинини, оселяються в легенях, суглобах, у м’язових тканинах, у шкірі. Я просив лікарів провести необхідні дослідження і аналізи ще й у цьому напрямку (І.Л. Потапенко, І.Я. Лопуха, О. Є. Шалковську), але на той момент у серпні 2003 року ні у КМКЛ №8, ні у Центральній районній поліклініці Оболонського району міста Києва, ці аналізи провести (зокрема дуодунальне шунтування), чомусь не мали технічної можливості, як мені пояснювали лікарі. Ця процедура все відкладалась і відкладалась на потім.
Та ось у квітні 2005 року я все-таки пройшов комп’ютерну діагностику у центрі “Вітатест”, яка підтвердила всі ті діагнози по яких я лікувався протягом останніх двох років, а також наявність мікобактерій туберкульозу та мікро паразитів, які викликають в організмі значні ускладнення, аж до повної інвалідності, оскільки через це людина втрачає повну можливість пересуватись. І саме ці процеси у моєму організмі заставили мене шукати порятунку: постійний біль у суглобах, у м’язах, вже почались і висипання на шкірі, біль у спині, так що не тільки ходити, а іноді й сидіти не можу. Лікування, яке я розпочав препаратами призначеними мені у "Вітатест", на сьогодні, після шести місяців прийому препаратів почали приносити у моєму організмі вже деякі позитивні, хоч і ще не остаточні зміни на краще. Що безперечно підтвердило те, що в першу чергу на погіршення стану здоров’я вплинули проблеми паразитного характеру, і я в цьому особисто переконався на власному досвіді. Але через те, що керівництво ДК “Газ України” своїми неправомірними діями зашкодили у свій час процесу мого лікування, я ледь-ледь не став інвалідом на все життя, крім того що мало не помер, обставини при яких це відбулось, я викладу далі.
|
|
|
Таким чином, керівництво компанії знову позбавило мене права на медичну допомогу, також скоївши важкий злочин проти мого життя та здоров’я, чим завдало мені значної моральної шкоди.
Не виключаю можливості, що саме ці хвороби я міг отримати саме на роботі у ДК “Газ України” також, так як у липні 2002 року мав сильне харчове отруєння, що аж швидку медичну допомогу прийшлось викликати на мою домашню адресу Озерна 20, кв. 159. Мало тоді не помер. (не виключаю і того, що це могло бути сплановане отруєння, шляхом замаху на моє життя, аби звільнити моє робоче місце) Таких підозрілих випадків, за час моєї діяльності у ДК “Газ України” було два. Про один із них може засвідчити також і лікар швидкої допомоги, який в липні 2002 року виїздив на мою квартиру для надання невідкладної медичної допомоги, записи у відповідних службах зберігаються у архівах. Лікар тоді пояснив, що такі важкі симптоми викликає отруєння. Коли після вихідних прийшов на роботу (ледь-ледь міг ходити, так все після високої температури боліло), то взнав, що у нашому колективі таких отруєнь за останній час на той момент було вже декілька десятків випадків. Ми одразу після цього із працівниками господарського відділу ініціювали заміну всього колективу поварів та замінили підприємство, яке обслуговувало нашу їдальню, яка знаходиться у приміщенні ДК "Газ України". Хоч це і не входило у мою компетенцію, але я посприяв цьому настільки, на скільки зміг, як винагорода – скільки працював, про отруєння в колективі вже більше жодного разу не чув… Але мою пропозицію розробити систему заходів, щоб такі прикрі випадки не траплялись в майбутньому, керівництво відмовилось. В даному випадку або ж вони проявляли службову халатність, або ж вони володіли іншою інформацією щодо цього.
|
|
|
Отже, моє здоров’я було підірване й тим, що керівництво компанії не забезпечили умови праці на належному рівні, про те, що це дійсно було, можуть засвідчити свідки – співпрацівники компанії.
Крім того, що на моє прохання лікарі Центральної поліклініки Оболонського району мені не провели дослідження мого організму на наявність паразитів, то ще й не провели дослідження на наявність бактерій туберкульозу, так як знімки у 2003 році були чистими. (Поставлений у скрутні умови – або ти, або тебе, я був вимушений, перед цим довгий час ходити на роботу і сам себе лікувати від задишки застосовуючи елементарні антибіотики, оскільки іншого виходу не було, тому можливо знімки й були чистими. Хоч лікуючий лікар повинен був би на всяк випадок перестрахуватись, проте чомусь це не було зроблено у потрібний час. А на те, що у мене були явні симптоми туберкульозної волчанки, мабуть через брак досвіду, взагалі не звернула увагу: розмова про це була, але симптоми хвороби, про яку вона вказала у мене не підтвердились)
А починаючи з вересня 2003 року, коли керівництво ДК “Газ України” цілеспрямовано та агресивно розпочало сплановані заходи за допомогою яких таки позбавили мене можливості вилікуватись повністю у призначених для цього медичних установах, я вимушений був лікуватись самостійно. Про наслідки й говорити годі. А крім того що сам на останньому диханні, в мене на плечах ще й неповнолітня дочка та непрацездатна дружина, яким теж потрібна медична допомога. Яка доля їх чекає коли я вже рік не можу дати дитині навіть на хліб?
Таким чином своїми діями, керівництво компанії ДК “Газ України” завдало матеріальної шкоди та моральних травм, членам моєї сім’ї, позбавивши їх елементарних людських та конституційних прав.
Можливо саме тому, щоб вижити, протягом довгого періоду мені прийшлось бути самому для себе лікарем, а також отримувати медичну допомогу із сумнівних джерел, хапатись за кожну соломинку, але іншого виходу для існування я не мав, оскільки таке алергологічне відділення одне не тільки в м. Києві, але й в Україні, а люди із таким діагнозом, як у мене мають законом визначене право до кінця свого життя отримувати безкоштовно ліки, чого я діями керівників ДК “Газ України” був позбавлений. Які жодного разу, навіть чисто по людськи, не поцікавились справжнім станом мого здоров’я, а навпаки старались якнайболючіше дістати мене, в той час, коли я лежав, можна сказати “трупом”, бо пульс більше як до 55 ударів на хвилину не підіймався. Не те що за собою подивитись, відповісти на визов мобільного телефону не міг. Можна запитати сусідів по палаті, коли на елементарне запитання намагався дати відповідь, за хвилину розмови артеріальний тиск підіймався до 220 на 110, а потім так само раптово падав.
Вимушений був звернутися до суду оскільки голова профспілки Мазарчук А.П. відмовив мені, визнавши що по відношенню до мене поступили не правомірно, порадив звільнитися добровільно та дав згоду на звільнення, про що можемо переконатись із листа за № 31/20-9671 від 15.12.03 року, наданому у Додатку №6, а керівництво компанії навіть не погодилось задовольнити мою заяву про відпустку від 26.11.2003 року, а на моє звернення про те, щоб якось вирішити моє питання порекомендували звернутись до суду, а якщо буде позитивне рішення суду, то це питання тоді й будуть вирішувати в офіційному порядку.
У серпні 2005 року біля приміщення Солом’янського суду, відбулась неприємна для мене розмова із відповідальними працівниками ДК “Газ України”, яким доручено представляти інтереси компанії у суді по справі, яка стосується мене. Я запитав їх про те, хто додумався чинити відносно мене тиск на медичні установи. Про те, що такі листи у 2003 році були, представники компанії підтвердили. Мені запропонували прийти і вирішити моє питання по хорошому. Я відповів, що не проти, але хотів би письмових гарантій і запропонував відновити мене на роботі. У відповідь на це, мені відповіли, що компанія велика, свої люди є скрізь. Ми тебе дістанемо там, де захочемо. Так, що (при цьому обізвали мене “мальчиком”) запропонували мені прийти забрати документи і не тратити гроші на адвокатів. 16.08.2005 року я взнав, що знову у лікарні як м. Києва, так і м. Хмельницького направлено запити, відносно мене, які мене дискредитують в очах лікарів і близьких мені людей, а також порушують Статтю 32 Конституції України.
Таким чином, посадові особи ДК “Газ України” знову завдають мені моральних травм та матеріальних втрат, тим що порушують відносно мене Конституцію України, варварськи та незаконно втручаючись у моє особисте життя, позбавляючи елементарних прав людини. Копії листів додаю.
Прошу на судовому засіданні розглянути факт позбавлення мене права на медичне обслуговування керівництвом ДК “Газ України”, НАК “Нафтогаз України” в судовому порядку зобов’язати керівництво ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, того ж таки Варгу І.І., написати у ті ж самі медичні заклади листи із вибаченням за прикрий інцидент у вересні 2003 року та у серпні 2005 року. І так саме як тоді у 2003 році керівники компанії надавили на медичні служби, аби ті відмовити мені в лікуванні, на сьогодні порадити тим же працівникам медицини надати Пилипенку Валерію Володимировичу необхідну медичну допомогу в необхідному обсязі, як громадянину України, який має законне конституційне право отримувати медичні послуги без всяких обмежень та пересторог, з приводу можливого наступного подібного інциденту.
Факти чинення надмірного психологічного тиску на підлеглих, попирання елементарних людських та конституційних прав людини, наруги над особистістю, грубе поводження з підлеглими, антигуманне відношення взагалі до людей у компанії ДК “Газ України” носять постійний, системний характер і набрали загрозливих масштабів як по відношенню до окремих осіб так по відношенню до всього українського суспільства.
Це я відчував на собі постійно, як тільки першого грудня 2001 року було підписано подання про призначення мене на посаду фахівця з питань економічної безпеки Відділу безпеки ДК “Газ України”. Коли перший день я вийшов на роботу, начальник Відділу безпеки став терміново збиратись у лікарню, я відверто повідомив, що я не збираюсь у цій компанії претендувати на місце начальника Відділу безпеки, так що працюйте і почувайте себе зі мною вільно і невимушено. (Потреба йти до лікарні відпала сама собою)
Таким чином мені було завдано моральної травми тим, що я відчув, що у такій компанії люди не почувають себе захищеними, що не дозволило мені у майбутньому розкрити свої можливості та використати особистий потенціал для роботи на благо України. (Перед тим як прийти у компанію, я сподівався, що йду у серйозну державну структуру, а тут виявилось, що працівники поводять себе як піддослідні кролики. Для мене це було як холодний дощ, я вперше задумався над тим, що у нашій країні щось не так. До цього часу я такого не знав і ніколи про таке не думав. Мене абсолютно все в житті влаштовувало)
У відділі безпеки працювало два спеціалісти, я прийшов третім. Робота проходила в основному так: Василь Васильович Лісовенко (начальник) писав на чорновиках відписки на різноманітні листи та запити, а Кобаса Сергій Валентинович набирав текст на комп’ютері, потім Василь Васильович диктував додатково свіжі думки, що приходили із запізненням у голову, а С. В. Кобаса робив потрібні виправлення і доводив новостворений документ до потрібного вигляду. Зовні все виглядало чинно і благородно. Основним видом діяльності Відділу безпеки було скріплення документів компанії круглою печаткою.
Першу роботу, яку я виконав, за дорученням начальника відділу, це розробив журнал заміни відеокасет охоронцями компанії у системі відео нагляду.
Коли я подивився на те, як охороняється стратегічний об’єкт, мені стало моторошно. Технічне забезпечення системи відео нагляду та охоронної сигналізації було у вкрай неналежному рівні, порівнюючи із масштабами та оборотами компанії.
Таким чином, не встиг я взятись за роботу, як вже був шокований, тим, що добробут громадян України у небезпеці – все тримається на волосинці, одна надзвичайна ситуація може стати трагедією для всього суспільства. Це призвело до того, що я вимушений був проявити активну громадянську позицію і пропонувати необхідні зміни, аби покращити ситуацію. Але чим більше я пропонував, тим більше на мене починали косо дивитись – звідки я взявся і хто я такий, оскільки всіх все влаштовувало.
Таке халатне відношення до народного добра мене травмувало. Я навчений поважати старших і берегти народне добро, а все що мене оточувало суперечило моїй моралі.
Декілька неділь начальник Відділу безпеки наполегливо думав, яким спеціалістом я маю бути, чи фахівцем із безпеки промислових підприємств, чи фахівцем із безпеки теплопостачальних, енергогенеруючих та бюджетних. Коли я сказав, що маю більше досвіду по роботі із промисловими підприємствами і за цим напрямом хотів би працювати, тоді він остаточно прийняв рішення цілком протилежне, що я маю працювати із теплопостачальними організаціями.
Таким чином мені знову нанесли моральної травми, тим що не дали мені реалізувати себе якнайкраще.
Обіцяли, що представлять мене працівникам інших відділів та управлінь компанії, але все знаходилась якась причина, аби зволікати із цим. Роботи у Відділі було стільки, що один С.В. Кобаса запросто міг впоратись зі всім. (Як вияснилось пізніше, Генеральний директор І.О. Ямковий дав таємний наказ В.В. Лісовенку, щоб потримали мене трохи, дискредитувати та вигнали, а ще щоб начальник відділу зробив так, аби я до генерального директора ніколи і ні при яких обставинах в кабінет не заходив, про що Лісовенко попередив мене перед всім колективом Відділу безпеки)
Цим фактом мені також завдали моральної травми.
Я декілька днів скріплював печаткою документи, почитав доручення та розпорядження НАК “Нафтогаз України”, а потім почав вимагати – загружайте мене справжньою роботою, давайте будемо робити хоч якусь роботу дійсно по забезпеченню безпеки нашого підприємства та покращенням його діяльності. Мені начальник відповів, що почекайте, вникніть, ознайомтесь із ситуацією, а потім будете щось робити.
Це мене взагалі травмувало та забрало душевний спокій, оскільки я надіявся на справжню роботу, а виявилось що мої здібності та знання нікому не потрібні.
Я такого підходу не розумів, своїм досвідченим оком я одразу визначив те, як потрібно налагодити роботу по забезпеченню безпеки компанії “Газ України”, а у керівництва компанії та Відділу немає абсолютно ніякого розуміння: пенсіонер СБУ тихо вісім років сидить, отримує заробітну плату, старається нікому не заважати і робити так, щоб його якомога менше зачіпали, а тим часом далі дізнаєтесь що робиться у підрозділах НАК “Нафтогаз” в дійсності. Тому одразу позбирав всі матеріали, знайшов необхідну додаткову літературу, за перших три неділі в перервах між різними іншими завданнями розписав свою пропозицію концепції забезпечення безпеки у ДК “Газ України”. (До речі в подальшому система забезпечення безпеки у компанії була реформована за моєю концепцією, але реалізувати її на сто відсотків у керівництва не хватило досвіду) Показав свої пропозиції начальникові Відділу безпеки, він проглянув, але зрозуміти що це і до чого, не зміг, оскільки практики роботи на підприємствах, які займаються економічною діяльністю не мав, а для того щоб розуміти як забезпечити економічну безпеку, потрібно мати хоча б економічне мислення, достатній рівень знань, розуміти економіку підприємства, знати хоча б такі елементи бухгалтерського обліку, як план рахунків, аби розуміти як працює система обліку в цілому, а також мати почуття співрозмірності масштабу проблем та кількості процесів, аби вірно визначати пріоритети під час організації діяльності по забезпеченню безпеки підприємства.
Таким чином мені було нанесено знову моральної травми, тим, що я зрозумів, що в Україні велика кадрова криза, на ключових посадах призначено людей, які не відповідають вимогам часу та не мають необхідної фахової підготовки. Мені стало боляче за мою країну.
Прийшов четвертий працівник - Пономаренко О.А., спочатку його призначили на посаду заступника начальника відділу: відтепер Василь Васильович диктував Пономаренку, Пономаренко диктував Кобасі, а Кобаса набирав текст на комп’ютері.
Таким чином, мені знову було завдано моральної шкоди, я вперше у своєму житті зіткнувся із марнотратством: мені стало боляче і сумно від того, що велика кількість людей в Україні не має засобів до існування, а тут люди отримують велику заробітну плату за нікому не потрібну діяльність.
У другій половині січня абсолютно ні з чого виник конфлікт із начальником
відділу з приводу того, чому я спілкуюсь із генеральним директором, без відома начальника Відділу безпеки. Я відповів, що ми давні знайомі, у нас на протязі багатьох років склались дружні стосунки, спілкування протікає рідко, лише у вигляді розмов на особисті теми: “Не бійтесь, я не претендую на вашу посаду, просто були особисті проблеми, вирішити які ні з ким із інших працівників я не міг”(якщо чесно, то мені просто терміново потрібно було одного разу позичити декілька гривень, а у компанії я більше нікого на той час добре не знав). Але ситуація все рівно дійшла до істерики, мені ще із більшою наполегливістю почали пояснювати, що я все ж таки не маю права ні в якому разі спілкуватись із генеральним директором, без відома начальника Відділу безпеки, окрім розмов почався шалений психологічний тиск, а також спроби штучно спровокувати конфлікт.
Таким чином: знову відбулось порушення моїх конституційних прав громадянина України, що завдало мені надзвичайно великої моральної шкоди і стосується порушення щодо мене 10 статей Конституції України:
Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси … та соціального походження ….
Стаття 28. Кожен має право поваги до його гідності. Ніхто не може бути підданий … такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню.
Стаття 40. Усі мають право … особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Стаття 45. Кожен, хто працює має право на відпочинок.
Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Стаття 64. Конституційні права та свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.
Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Затримуватись на роботі приходилось іноді до 22, а іноді і до 23 годин ночі, оскільки по закінченні року у компанії проходила велика кількість заліків, протоколів, а людей було стільки, що іншого виходу просто не було.
Таким чином, щодо мене порушувалось законодавство України, що стосується трудового розпорядку та умов праці, що теж завдавало мені моральної шкоди та призводило до матеріальних втрат.
А тим часом, коли потрібно було відпроситись на пів години, чи годину із роботи (сходити у перукарню), розгорялись скандали. А іноді було так, що тебе відпускали, а коли ти приходив, тобі в лице заявляли, а тебе ніхто не відпускав.
Таким чином, мені завдавали моральної шкоди принижуючи мою честь і гідність, а також мої громадянські і конституційні права.
На прохання генерального директора попрацювати на виборах у його окрузі я вимушений був відгукнутися позитивно, оскільки він йшов на вибори до парламенту переслідуючи надзвичайно високу мету: закону про газопостачання не було, потрібно було компанії мобілізувати зусилля, аби хтось цією справою зайнявся. Хоч мені і було дуже боляче, але зваживши всі за і проти, я дозволив переконати себе в тому, що саме моїм громадянським обов’язком є те, щоб пожертвувати своїми особистими планами, заради процвітання газової галузі, яка на той час, про що я вже встиг переконатись, знаходилась у надзвичайно критичному стані і зробити все можливе за для якнайшвидшого покращення життя громадян України.
Таким чином, те, що я не пішов на виборах займатись виборчою кампанією у своєму окрузі, маючи всі шанси перемогти, а вимушений був займатись в окрузі генерального директора, мені завдало надзвичайно великої моральної шкоди, я з болем у серці згадую про це і до сьогодні.
Щоб отримати відпустку я зареєструвався у 14 виборчому окрузі, але весь час провів у 16 виборчому окрузі (крім однієї неділі, коли були офіційні виступи кандидатів у народні депутати на моєму 14 окрузі, на яких обов’язково потрібно було бути присутнім), організовуючи підтримку виборчої компанії Ямкового І.О.
Під час проведення заходів, пов’язаних із виборами, у м. Гайсині простудився добряче я, та ще деякі працівники, які теж, разом із іншими співробітниками допомагали у проведені агітації (наприклад: В.І. Щур – начальник мобілізаційно-секретного відділу). Лікуватись було ніколи.
Одразу після виборів, із бронхітом потрапив у лікарню. Пройти повний курс лікування не зміг, через зміни у керівництві, був викликаний на роботу.
Новий начальник Відділу безпеки Пономаренко О.А. тут же почав мене переслідувати, (як повідомили пізніше, що відносно мене були дані настанови – натякнули, так собі - між іншим, щоб “унічтожить”). Головною причиною цього було те, що я розкритикував корупційну діяльність у системі НАК “Нафтогаз України”, це мали на увазі, але замовчували, а несправедливо критикувати почали всі хто міг у колективі мене за те, що це ніби я влаштував директорові поразку на виборах, хоч я його про цю поразку ще за два місяці до виборів попередив, оскільки розробив план заходів, розписав всі затрати, вказавши при цьому й необхідну кількість людей та орг. техніки, яку необхідно залучити; на вибори потрібно було йти або ж достатньо підготовленим, або відмовитись від них зовсім; та побачивши, що мої цифри завеликі, він своєчасно не потурбувався про наповнення виборчого фонду, прислухався до порад тих, хто рекомендував проводити компанію без чіткого плану дій, без виборчого штабу, хаотично та імпульсивно – аби як, тому й програв, оскільки конкуренти потратили зусиль в разів десять більше. Я до тієї поразки ніякого відношення не маю, від себе особисто – зробив все, що міг та й більше того, оскільки відверто і чесно та завчасно заявив, що на “шарика” проскочити до Верховної Ради України у 2002 році вже не вийде, потрібно добре попрацювати) Але іноді вигідно списати свої прорахунки на третю особу, а тому визначились, що найоптимальнішим рішенням по достойному виходу із неприємної ситуації, обрати мене на роль “козла відпущення”. Мене відкрито переслідували і попирали, завдаючи мені морально-психологічних травм.
Таким чином, мені завдали моральної шкоди тим, що я втратив віру у справедливість, в людей, в їх людяність, чесність, порядність.
Тільки я вийшов на роботу, побачив, що вже моє робоче місце забрали і передали іншому новоприбулому працівникові. Прийшлось обладнувати нове.
Таким чином мене знову морально спустошили, завдавши мені моральної шкоди, тим, що я працював на благо всієї організації, а замість елементарної подяки, принижували мою честь і гідність.
Першого ж дня, не пройшовши повністю курс лікування, наполовину хворий, тут же був направлений у відрядження до м. Херсон на відключення теплопостачальних підприємств.
Таким чином і в цьому випадку мене знову принизили, завдали моральної шкоди негуманним відношенням до хворої людини, посягнули на мою честь і гідність, підірвали віру у людей.
Кому воно було потрібне те відрядження? Оскільки потеплішало, теплопостачальники до мого приїзду вже всі майже припинили теплопостачання.
У відряджені я був присутній на селекторній нараді, де заступник голови правління НАК “Нафтогаз України” В.П. Тріколіч, дуже непрофесійно, неетично і взагалі непристойно, а якщо відверто кажучи, то по-хамськи себе поводив у розмові із підлеглими, керівниками ВАТ із газопостачання та газифікації, мерами міст та главами адміністрацій: виражався нецензурними словами, вів себе нестримано, облаював всіх благим матом, хоч потреби на це ніякої не було, все можна було б обсудити на надзвичайно достойному рівні. Про це можуть підтвердити мери міст Рівного, Луцька, оскільки цей бруд слухали представники влади із всієї України. Мені, к представнику НАК “Нафтогаз України” хоч було під землю провались, так було не зручно перед людьми.
Оскільки представники деяких фірм, тієї ж таки зими, за особистою вказівкою того ж таки Тріколіча, таких як наприклад “Індустріальний союз Донбасу” запросто могли брати для потреб свого трубного заводу, де вони були господарями підприємства, без попередньої оплати природного газу на сто двадцять мільйонів гривень, а деякі селища відключали за декілька десятків тисяч гривень боргу, якщо ті не могли вчасно оплатити за спожитий природний газ.
Таким чином я вперше у своєму житті зрозумів, що у своїй політиці керівники НАК “Нафтогаз України” проявляють свавілля та тиранію, втілюючи в життя політику геноциду над народом України.
В поїзді опалення вже не було, проте на вулиці вночі було ще дуже зимно, на нещастя, я на додаток простудився ще більше.
На другий день, після виходу на роботу, після повернення із відрядження, мені стало дуже погано, я попросився на годину відпустити мене, начальник управління погодився лише на 20 хвилин. Прийшлось за для того, щоб звернутись за отриманням елементарної медичної допомоги, покидати робоче місце на свій власний ризик, порушуючи трудову дисципліну.
Таким чином це мене також травмувало та завдало моральної шкоди тим, що я й далі почав втрачати віру у гуманність людей.
Рознервувався, пішов до лікаря, стан був важкий та не зрозумілий діагноз, бо і температура, і підвищений тиск, і хрипи через простуду, і нежить розгорівся. Прийшлось знову тут же піти на лікарняний. Вилікували простуду за декілька неділь, прийшов закривати лікарняний, лікар не погодився закрити, через дуже синій колір губ. Направив на ревмопроби, ревмопроби показали ніби значних відхилень немає. Направив тоді лікар мене у діагностичний центр, зробили тести - встановили діагноз: бронхіальна астма, вперше виявлена у стадії загострення.
Це мене не тільки травмувало, а привело у справжній шок. Як тільки лікар сказала у діагностичному центрі, щоб я присів, щоб спокійно вислухав її повідомлення, про те що у мене виявили хворобу яка від тепер буде зі мною на все життя, що я маю зареєструватись у дільничного лікаря, безкоштовно отримувати ліки та постійно проводити профілактику організму, щоб не прогресувала хвороба й надалі. Я ледь не втратив свідомість.
Таким чином не проявивши своєчасно увагу до елементарних проблем із здоров’ям своїх підлеглих, мені завдали моральної шкоди тим, що я отримав невиліковну хворобу на все життя, тільки через свавілля, наругу та тиранію свого безпосереднього керівництва у ДК “Газ України”. Відтепер повинен постійно приймати інгалятори на гормонах, які викликають подальші ускладнення стану здоров’я, проходити профілактику у санаторно-курортних закладах, нести витрати, про які я в житті ніколи не знав би, якби не пішов працювати у ДК “Газ України”.
Пройшов курс лікування, начальник Відділу безпеки почав створювати проблеми, навіть розмовляти ні про які речі взагалі не хотів, хоч до виборів стосунки були товариські (я неодноразово його виручав, коли він до мене звертався, а він мені деякі послуги пропонував, та я ними скористатися так і не встиг, так як на рівному місці із нічого пішла агресія, хоч коли його виганяли із роботи у січні 2002 року, саме я підставив йому своє плече у рокову хвилину і на робочому місці він не тільки втримався, але й через деякий час зумів стати начальником Управління з питань безпеки). В травні 2002 року мене запросили у відділ кадрів ознайомитись із наказом та написати заяву на надання планової щорічної відпустки. Начальник Відділу безпеки на той час вже Пономаренко О.А., через його особливі амбіції та плани запропонував звільнитись із роботи за власним бажанням. Не дали можливості навіть отримати путівку на відпочинок у санаторно-курортному закладі, а для мене це було вкрай необхідним.
А чого я – молодий, здоровий, висококваліфікований спеціаліст, повинен звільнятися із свого робочого місця, лише тому, що комусь так хочеться?
Таким чином мені знову завдали моральної шкоди, порушенням моїх конституційних прав: “Кожен громадянин України має право на працю, яка дозволяє заробляти йому на життя чесною працею”, спричиняючи на мене морально-психологічний тиск та проявляючи свавілля, підриваючи віру у людей та людство взагалі.
Вийшов на роботу 4 липня 2002 року. Знову робоче місце моє забрали, надали ще одному новому працівнику. Знову зайнявся обладнанням нового робочого місця.
Таким чином, мені знову завдали моральної шкоди, посягаючи на мою честь і гідність.
Після виходу із відпустки на роботу, начальник відділу безпеки Пономаренко, при всіх, заборонив займатися своєю прямою спеціалізацією, забезпеченням безпеки газопостачання теплопостачальним, енергогенеруючим підприємствам та бюджетним організаціям.
Таким чином, мені знову завдали значної моральної шкоди, принижуючи мою честь і гідність, неправомірно позбавляючи мене права займатися справою, яку я вже встиг полюбити, довели до того, що я почав втрачати віру у народ України.
Розпочав психологічний тиск сам та підбурювати Морозюка Ю.М., як свого заступника, щоб якомога більше загружати мене іншою роботою. (Невдовзі трапилось отруєння, про яке я говорив раніше.)
До речі, у ДК “Газ України”, існує затверджена наказом генерального директора система заміщення кадрів, відповідальний за яку начальник Відділу кадрів ДК “Газ України” Іванова Н.Л. Але із незрозумілих для мене причин вона чомусь постійно порушується.
Наприклад: на той час прийшли нові працівники, Морозюк Ю.М. та Оропай П.Ю., - не мають відповідної фахової освіти. Морозюка, відставного офіцера-танкіста, призначають заступником начальника Відділу економічної безпеки, хоча по системі заміщення кадрів, мали б спочатку розглянути кандидатуру Кобаси С.В., який має необхідну освіту, досвід, так як довгий час працює у компанії ДК “Газ України”, прекрасно зарекомендував себе як дуже професійна людина, а також користується великою повагою серед колег. Хоча до того часу вся складна робота лежала на плечах саме Кобаси С.В.
Таким чином знехтувавши здібними, досвідченими людьми, які багато років пропрацювали, встигли себе прекрасно зарекомендувати, призначивши на керівну посаду фахово не підготовлену людину зі сторони, всім працівникам Відділу безпеки завдали надзвичайно великої моральної шкоди, в тому числі і мені особисто, підірвавши довіру до нашої організації, державної системи України.
Із приходом нового керівництва, розпочались зміни у штатному розписі ДК “Газ України”, через зміни у структурі компанії. Відділ безпеки, діяльність якого забезпечували два чоловіки, один із яких був пенсіонер у віці старшому за працездатний, а потім – п’ять чоловік, більша половина із яких не мала необхідної фахової освіти та підготовки, крім Кобаси С.В. та Пилипенка В.В., які мали як необхідну освіту, так і потрібний досвід роботи, реорганізовують в Управління з питань безпеки. Причому, із штатом – сім чоловік. (Пономаренко сказав Морозюку, що якби той був написав у пропозиції 9, чи 10 чоловік, то стільки ж і затвердило б керівництво.)
Така заява взагалі шокувала всіх нас підлеглих: виявилось, що діяльність компанії стратегічно не планується, а все чиниться з бухти-барахти, як кому задумається, це злочин проти народу України, над яким чиниться політика геноциду, безпідставними відключеннями природного газу та марнотратством у керівництві державним майном.
Таким чином цей випадок також завдав великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Тепер компанія отримала начальника Управління з питань безпеки, начальника відділу економічної безпеки, начальника відділу інформаційної безпеки, а також чотирьох підлеглих. На чотирьох підлеглих три начальники.
Приходить новий керівник, очолює відділ інформаційної безпеки: Оропай П.Ю., до цього працював охоронцем в державній службі охорони, заочно закінчив Академію МВС, юрист. Юриста приймають начальником відділу інформаційної безпеки (без необхідних знань сучасних інформаційних технологій). Коли ми, рядові співробітники, пішли поскаржитись та взнати у начальника Відділу кадрів Іванової Н.Л., що ж це за фахівця такого нам прислали, то про освіту Оропая, вона повідомити нам відмовилась, сказала, що начальник Управління краще знає кого і куди призначати. Отже скарги у цій компанії можна подавати, хіба що в ООН.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Начальники Управління з питань безпеки ДК “Газ України” Пономаренко, Оропай, Морозюк – давно знайомі люди, які мають крім того ще й родинні стосунки. Я зрозумів, що в державній політиці переважають інтереси кланів, а не народу.
Знову не виконується система заміщення кадрів.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Під мудре керівництво юриста Оропая П.Ю. попадають працівники відділу: Плева А.В, юрист (Академія МВС), Солошенко В.В., кваліфікований спеціаліст інформаційних технологій, закінчив НУ Шевченка, м. Київ. Оропай щодня провокував із підлеглими десятки і сотні конфліктів по поводу і без повода.
Таким чином, провокуючи щодня десятки конфліктів, завдавали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до компанії, влади та державної системи.
За декілька місяців, не витерпівши “мудрості” Оропая, Солошенко вимушений був піти. Ще до цього часу за консультаціями до Солошенка звертаються спеціалісти компанії, оскільки це був найкраще фахово підготовлений працівник компанії. Єдиний чоловік відділу інформаційної безпеки, який відповідав за рівнем підготовки кваліфікаційній характеристиці свого робочого місця – Солошенко В.В., через те що його психологічно задавили, вимушений був написати заяву і піти геть.
Таким чином, керівники управління завдали всім підлеглим, в тому числі і мені особисто, великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи, через недбалість по відношенню до кваліфікованого спеціаліста та громадянина України.
Відділ економічної безпеки: начальник відділу економічної безпеки – Морозюк Ю.М., танкіст; спеціаліст по забезпеченню економічної безпеки газопостачання промисловим підприємствам – Кобаса С.В. (економіст, НУ ім. Шевченка); спеціаліст по забезпеченню економічної безпеки газопостачання теплопостачальним, енергогенеруючим підприємствам та бюджетним організаціям – Пилипенко В.В. (економіст, Тернопільська АНГ).
Таким чином призначивши на посаду не кваліфікованого керівника, знову завдали великої моральної шкоди працівникам відділу, в тому числі і мені особисто, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Мій напрямок роботи: безпека газопостачання теплопостачальним, енергогенеруючим підприємствам та бюджетним установам, фактично передбачав на той період роботу із більш як 1500 клієнтами. Якщо тільки по п’ять чи десять хвилин приділити кожному споживачу, скільки це потребує часу та зусиль?
Для того щоб виконати мінімальний рівень проведення заходів по забезпеченню безпеки в ідеалі, у тому обсязі який дійсно потрібно виконувати, над цією роботою повинні працювати хоча б один аналітик і три допоміжні працівники.
Таким чином, надмірним перевантаженням мене, як фахівця, поверховим та некомпетентним підходом керівництва щодо забезпечення мені нормальних умов для виконання завдань, передбачених посадовою інструкцією, протягом тривалого часу завдавали мені великої моральної шкоди, підірвавши довіру до компанії, до влади та державної системи України.
А тим часом начальник Управління з питань безпеки всіма можливими засобами старається перешкодити виконанню мною моїх професійних завдань, передбачених посадовою інструкцією, завантажуючи Бог знає чиєю роботою, яка взагалі нікому не потрібна.
Таким чином завдавав мені великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Далі ви побачите, чому така експансія велась.
У робочий час мені прийшлось виконувати завдання Пономаренко, Оропая, Морозюка (Оропаю були Пономаренком надані особливі повноваження керувати й Морозюком)., а після роботи та у вихідні дні, крадучись, виконувати свою роботу, яку визначали мої посадові обов’язки.
Таким чином, умовами в які мене поставили, завдавали мені великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Протягом пів року, Управлінням з питань безпеки не велось абсолютно ніякої роботи, яка б дійсно забезпечувала безпеку. Я пропонував, розібратись із можливими загрозами економічній безпеці ДК “Газ України”, відповідно до уже розробленої мною концепції забезпечення безпеки, визначити основні напрямки діяльності, провести роботу із кожним управлінням компанії, створити перелік робіт, які є необхідність виконувати, по забезпеченню безпеки у кожному підрозділі, розробити методологію та річний графік виконання тих, чи інших робіт, оскільки є завдання планові, які необхідно виконувати щоденно, щомісячно, чи понедільно, крім того будуть виникати несподівані обставини, які необхідно зводити до мінімуму, затвердити у керівництва компанії чіткий план заходів, щоб системно, планомірно і комплексно, здійснювати безперервну діяльність по забезпеченню безпеки ДК “Газ України”. Всі мої пропозиції відхилялись лише тому, що вони були мої.
Таким чином, мені постійно завдавали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи, чинячи наді мною наругу та морально-психологічний тиск.
Навіть той план заходів, який я розробив, для забезпечення економічної безпеки теплопостачальних, енергогенеруючих підприємств та бюджетних організацій, начальник Управління з питань безпеки затвердити не захотів, ні на 2002 рік, ні на 2003 рік.
Таким чином завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Управління працювало, як пожарна команда, чи тайна канцелярія, поступали щоденні розпорядження керівників компанії, чи листи, чи запити, ось тільки їх і виконували.
Таким чином некомпетентним підходом до управління компанією, завдавали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
А із зміною нового керівництва, листів прибавилось разів у чотири більше. Як тільки якийсь лист приходив на вище керівництво, його одразу розписували одним махом на чотири, п’ять, а іноді на 10 служб. Основна маса переписки – внутрішня. (Можете для прикладу взяти службову Астаф’євої, з приводу майна Дніпропетровської філії)
Таким чином завдавали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Розподіл напрямків діяльності працівників Управління з питань безпеки був розроблений лише у кінці 2002 року, напередодні проведення перевірки комісією НАК “Нафтогаз України”, лише вже там було визнано, що я повинен займатись дійсно забезпеченням безпеки теплопостачальних, енергогенеруючих та бюджетних підприємств, як вимагає моя посадова інструкція.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи, оскільки я зрозумів, що саботаж керівництва – спланована акція, щоб вижити мене з роботи.
І тоді ж фактично, для забезпечення роботи комісії що займалась перевіркою аналітичної інформації, всі скористались моїми інформаційно-аналітичними масивами. Звичайно, якби їх не було, мене б могли звільнити з роботи.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи, оскільки я зрозумів, що якби хоч якусь роботу був не виконав, була б пряма можливість звільнити мене, і за для цього керівництво вдавалось до нейганебніших заходів.
Конфлікт із Варгою І.І. розпочався з того, що я проявив принциповість та чесність у ситуації, яка виникла із Черкаською ТЕЦ… Приносять договір про перевід боргу в сумі 18 млн. гривень, згідно доручення за особистою письмовою вказівкою голови правління НАК “Нафтогаз України” Бойка Ю.О. №7679/19 від 27.06.02 року між ДК Газ України та ДП “Черкаська ТЕЦ” ВАТ “Черкасихімволокно” на ДКПТМ “Черкаситеплокомуненерго”. Заступник генерального директора Варга І.І зателефонував. Я підняв трубку, він попросив дати її Пономаренку. Варга почав чинити тиск на Пономаренка, щоб той договір завізували. Від Управління з питань безпеки, оскільки випадок безпрецедентний, посилається доповідна записка, яку я особисто готував, на ім’я генерального директора Кисельова О.В., а також на ім’я начальника Департаменту з питань безпеки “НАК “Нафтогаз України” Костюкова В.Г., про те, що переводити борг із ДП “Черкаська ТЕЦ” ВАТ “Черкаське Хімволокно” на ДКПТМ “Черкаситеплокомуненерго” для ДК “Газ України” не є доцільним зі сторони економічної вигоди, так як це буде заміна одного дебітора на більш ризикованого та менш платоспроможного, а якщо врахувати, що ДКПТМ “Черкаситеплокомуненерго” має додаткові борги у розмірі 30 млн. грн., то погасити їх ДКПТМ “Черкаситеплокомуненерго” практично не зможе, а тому ДК “Газ України” підписавши дану угоду ризикує та потерпить збитки на суму 18 млн. грн., що в даний час при високому рівні дебіторської заборгованості робити ризиковано.
Доповідна записка надсилається Генеральному директору, начальнику Департаменту з питань безпеки НАК “Нафтогаз України” Костюкову В.Г.. Оскільки на виконання даної угоди була дана вказівка голови правління НАК “Нафтогаз України” Бойка Ю.О., то всі закривають очі і починають виконувати.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи, тим що керівництво зацікавлено вступило у змову із злочинними елементами, щоб вкрасти декілька десятків мільйонів гривень.
А як же не будуть закривати, коли приходить Бойко Ю.О., приводить за собою Кисельова О.В., приводить за собою Костюкова В.Г., який теж Управління з питань безпеки, перетворив на Департамент з питань безпеки, збільшив штат у декілька разів, але ж як і в ДК “Газ України” ефективність від діяльності – нуль. Як та ефективність буде, коли новопризначені керівники державних компаній, формуючи свої команди, керуються в першу чергу не фаховою кваліфікацією кадрів а принципом – свій, чи чужий.
Таким чином, інформацією про такі призначення, постійно завдавали великої моральної шкоди, підриваючи довіру до влади та державної системи.
В решті решт, свояки, що призначені на посади заступників новопризначеного керівника, призначають свояків начальників департаментів, управлінь, відділів. Начальники відділів шляхом психологічного терору витісняють фахово підготовлених кадрових працівників, замінюючи їх теж свояками.
Таким чином із зміною галузевого керівника за два-три місяці в державних компаніях системи НАК “Нафтогаз України” створюється команда, яку найкраще буде назвати – організоване злочинне угруповування.
Таким чином отримання інформації про звільнення сотен чесних людей, а призначення на їх місця своїх, із комерційних структур, що є надвеликими дебіторами НАК “Нафтогаз України”, завдали надзвичайно великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Найперший удар потужний по компанії – на 18 мільйонів гривень. Начальник управління зайшов до генерального директора, там домовились, що ніхто нікому ніяких перепон чинити не повинен, прийшовши звідти сказав, що між ними повне порозуміння, він нас взяв на роботу, ми повинні йому і служити.
Таким чином, повідомленням про це знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи та до Батьківщини.
Ця угода виконується під тиском найвищих посадових осіб тодішнього Кабінету Міністрів України (Прем’єр-міністром України тоді був Кінах А.К.). А далі поїхало: по такому ж сценарію ще сім, а потім ще тридцять, а потім на інші підприємства зробили такі ж уступки (наприклад Чернігівська ТЕЦ), методи діяльності розповзлись як ракова пухлина на всю компанію.
Таким чином сотні таких випадків, та знання про те, що вони відбулись, завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Так одне, потягнуло за собою друге, друге третє, був би початок. ДКПТМ “Черкаситеплокомуненерго” подаючи документи про компенсацію різниці в тарифах у 2002 році, подає розрахунок майже на сорок мільйонів, що в декілька разів завищено. Витягнувши півсотні мільйонів із кишені ДК “Газ України”, дало можливість ще на декілька десятків мільйонів залізти у кишеню держави, а мешканці житлових будинків при цьому вимушені були взимку у м. Черкаси, вибачте мені за подробиці, але все ж таки мерзнути. Я спробував заблокувати цей факт, але мене обминули і зробили по своєму, так як хотіли.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Коли через деякий час, наприкінці 2002р. та на початку 2003 р., прийшла працювати перевірка із Генеральної прокуратури, то генеральний директор Кисельов дав команду начальнику КРУ компанії ДК “Газ України”, який саме і займався роботою із перевіряючими: возити ревізорів по всіх ресторанах, по саунах, виконувати всі їх побажання, все що захочуть.
Таким чином, повідомлення про таку вказівку генерального директора, також знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
І виконували, і таким чином нічого ті перевіряючі не побачили. У коли повідомили, що перевірка генеральної прокуратури України у діяльності ДК “Газ України” ніяких недоліків не знайшла, то я зрозумів, що держава для народу втрачена на віки віків.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Міністр МВС Смірнов, свої інтереси у компанії теж мав, Від його імені працювала фірма “Дартлі”, де засновником була його донька. Результат – три мільйони дебіторської заборгованості перед компанією.
Таким чином, цим фактом, знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
А взагалі всі “Повірені” від НАК “Нафтогаз України”, працювали під прикриттям високих посадових осіб МВС та СБУ. Так що прихват силовими органами був повний. Представники СБУ також мали і займались у компанії своїм бізнесом. Були бажаними гостями на всіх вечеринках та святах, сиділи із державними марнотратами за одним столом, думаю що й досі ця традиція продовжується.
Таким чином, тільки маючи можливість дивитись на це, самі факти таких подій вже завдавали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Громадський контроль, що так часто виступав по телебаченню про необхідність захистити споживача України, теж у ДК “Газ України” на 15 млн. грн. через ТОВ “Східно-енергетичну компанію” зміг захиститись разом із Кисельовим О.В., та під його ж патронатом. Безпосередню допомогу у цьому процесі надав А.Л. Стасевський. (Волга В.В. співзасновник ТОВ “Східно-енергетична компанія”, кандидат у Президенти України, що декларував мізерні статки, не маючи можливості пояснити громадянам як саме трапляється так, що при доході у 14 тисяч гривень на рік він і його дружина експлуатують особисті авто)
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Не буду все перераховувати, тому що таких випадків стільки, щоб перерахувати потрібні цифри із багатьма нулями, не тисячі, а десятки тисяч випадків.
Один із телеканалів, наближених до Кучми, спокійно взяв в ДК “Газ України” 3 млн. грн. безпроцентного кредиту, звісно, що сьогодні агітує українців за підтримку влади.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
А таких, що позабирали газ, за вказівками керівництва, що високо сидить (наприклад: НК “Енергетичні ресурси” відкрито вкрала 100 млн. м. куб. природного газу на тридцять п’ять мільйонів гривень за тими цінами, а за сьогоднішніми на 180 мільйонів доларів США, всього за два підходи, причому по пільговій ціні і то розрахуватись не захотіли), не те що пальців не вистачить, щоб перерахувати збитки, а мабуть і волосся на голові. До речі: документи на підпис по вказаному факту із Народною Компанією “Українська Енергетична Компанія” генеральному директору ДК “Газ України” готував, а також взагалі відповідав за ділянку роботи із поданням матеріалів на підпис генеральному директору, тодішній керівник апарату генерального директора, а сьогоднішній помічник Президента України О.Ю. Третьяков,
Таким чином, цим фактом мені знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Третьяков, який нещодавно разом ще із трьома обраними за дорученням Ющенка відповідав за створення пропрезидентської партії Ющенка, а сьогодні звинувачений О. Зінченком у корупції, про що йде слідство у Генеральній прокуратурі України. Яке нічого не знайшло так само, як воно не знайшло у свій час у ДК “Газ України”. Це такий же фарс.
Таким чином, через інформацію, отриману у ДК “Газ України”, мені знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
І мабуть при створенні партії Народний Союз “Наша Україна” його лепта також була дуже вагомою, бо під час проведення з’їзду, сидів у президії, поруч із Порошенком (який для того щоб пройти у народні депутати виставив від себе 14 технічних кандидатів на своєму мажоритарному окрузі у м. Вінниця, а єдиного реального суперника Савчука Володимира Анатолієвича, здійняли із реєстрації в судовому порядку, безпідставно. Цю інформацію я взнав перебуваючи на виборах у 2002 році, як “доброволець” від ДК “Газ України”)
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Це достовірна інформація, із першоджерела. Ось так Порошенко переміг змагаючись сам із собою. А взагалі в мене, через інформацію, отриману у ДК “Газ України”, складається враження що вся діяльність цієї команди – Народний Союз “Наша Україна”, проходить по принципу: обмани ближнього!, а також назви двох структур якось дивно асоціюються та в рифму перекликаються: Народна компанія “Енергетичні ресурси” – Народний союз “Наша Україна”. Народний союз “Наша Україна” - Народна компанія “Енергетичні ресурси”. Партія і Ленін – близнюки браття! Навіть незрячий може визначити, що тут вписано одним і тим же почерком і шито все, такими ж нитками. А якщо взяти до уваги останні події, коли в країні на сьогоднішній день всі губернатори призначені незаконно та нелегітимні, в порушення конституції України, то теж проглядається той самий почерк, звички та традиції: постійно не додивлятись. Так не додивились, але коли не додивились протягом трьох разів під ряд у 2001 році, та не додивляються чомусь у 2005 році, то мені страшно стає жити у нашій країні, вчора пропало по милості цього ж угруповування 100 мільйонів кубометрів газу, бо вони не додивились, а завтра вся територія України може пропасти чи стане назавжди втраченою, або ж цілий народ позбавлять взагалі всіх людських прав, якщо помічник Президента України й надалі додивлятись не буде, відволікаючись на шум, спричинений дзвінкою копійкою.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
А крім того, мені розповідав тоді особисто І.О. Ямковий про те, що за місце у виборчому списку Ющенка Блок “Наша Україна” у 2002 році О.Ю. Третьяков заплатив 500 тисяч доларів США (Якщо не вірите, то візьміть у Л. Чернівецького детектор брехні і перевірте цю інформацію віч на віч, першоджерело інформації я вам назвав).
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
І це за місце у п’ятому десятку виборчого списку, а скільки ж тоді платили за місце у першому, чи другому? У партії “Батьківщина” мені розповіли, що бюджет виборів 2004 року президента Ющенка складав три з половиною мільярди доларів США. І я не бачу підстав цьому не вірити. Бо навіть у ЗМІ було наведено декілька разів факти про те, що бюджет Ющенка перевищував допустимі законом норми і границі. А також громадянин Англії та Росії Платон-Борис Абрамович Березовський розповів, що давав на вибори оточенню Ющенка 15 мільйонів доларів США. І чомусь сьогоднішній гарант не соромиться цього? Чи може він вважає це достоїнством та зверхперевагами над конкурентами.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи взагалі, саме тим, що я взнав про цих людей у ДК “Газ України”.
Ось звідки така масова народна прихильність. Але, як данину сьогоднішній моді, замість того щоб люструвати міліціонера за 500 доларів взятки, може б перед тим, в першу чергу потрібно було б люструвати Президента України В.А. Ющенка із його помічником О.Ю. Третьяковим, поки вони бува випадково, не додивившись не приєднали Україну до НАТО, без погодження цього питання із народом України, та не підписали угоду про те, що Україна є 66 штат Сполучених Штатів Америки, від нині і на віки вічні. Тоді Ющенко ставши прем’єр-міністром, віддав на відкуп команді свого сьогоднішнього помічника О.Ю. Третьякову ДК “Газ України”, бо вони бачите разом із партнерами в баню ходили (із сватом того ж самого Ямкового, що разом із Третьяковим мають спільний бізнес).
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Сьогодні та ж команда отримала у свої руки та безпосередньо під своє пильне око всю поліграфічну промисловість України - НАК “Укрвидавполіграфія”, якою керує сьогоднішній генеральний директор Бабій Я.І., а тодішній – помічник генерального директора ДК “Газ України” Ямкового І.О., що на сьогодні керує ВАТ “Поліграфкнига”, разом із своєю комбандою, яка допомагала тоді у потрібний момент випадково не додивлятись там, де це напрочуд вигідно для власної кишені. І які здібності: вчора так запросто керують газовою галуззю, сьогодні поліграфічною, без фахової освіти, без досвіду роботи у цій галузі, без необхідної підготовки.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
У свій час були створені філії Торгового дому “Газ України”, яким була передана вся торгівля природним газом. Щоб їх створити, тільки на сто мільйонів гривень (курс у 1996-1998 роках гривні до долара пригадайте) було витрат на основні засоби. Набрали тисячі працівників. Ніхто не думав наперед що вони будуть робити, і як вони будуть виконувати свою діяльність, щоб це давало наперед передбачуваний результат. Уклали контракт із директором, дали печатку в руки і ті пішли на свій страх і ризик торгувати природним газом.
Тут, коли прибутки ВАТ із газопостачання та газифікації зменшились, терміново передали знову торгівлю із філій на ВАТ із газопостачання та газифікації. Філії в пожарному варіанті починають ліквідовувати. Те, як вони почали їх ліквідовувати призвело до такої вакханалії, якої я ще не бачив, скільки живу.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Півтора мільярда гривень не поверненої дебіторської заборгованості, як результат даного експерименту команди нашого сьогоднішнього гаранта а тодішнього міністра прем’єр, презентацій та вечірніх казок про найуспішніший уряд, яка чомусь не впоралась із таким завданням, щоб було без збитків для країни…
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
У свій час я розробив систему заходів по забезпеченню безпеки реалізації газу теплопостачальним, енергогенеруючим підприємствам та бюджетним організаціям. Заходи щодо забезпечення безпеки – начальником Управління з питань безпеки тричі відхиляються. Як потім виясняється, що деякі працівники від повірених вимагали півтора процента готівкою від суми кожного звіту повіреного. А тому в наявності боржників всі керівники компанії були зацікавлені особисто.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Заміна боргу 2003 року на борг 2002 року у бухгалтерському обліку ДК “Газ України” коштувала 5% від загальної суми заміненого боргу.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Коли почав виясняти, чому не боремось із боржниками, постійними клієнтами, що ведуть безлімітне споживання природного газу, в Управлінні реалізації природного газу, мені відповіли, що немає потрібного законодавства, а діюче не дозволяє цього робити. Зібрав матеріали, із п’ятого чи із десятого разу, вмовив керівництво Управління з питань безпеки підписати службову до Юридичного управління, щоб дали офіційне роз’яснення про відповідальність за безлімітний відбір природного газу із газотранспортної мережі. Прийшлось наполягти на юристів, законодавство потрібне знайшлось. Жодного разу, щоб припинити такі спроби ним не скористались, більше пів року нагадував і нагадував, та все дарма.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Заходи щодо поліпшення лімітної дисципліни, не тільки не залишились без уваги, а за те що я намагався покращити стан справ у компанії, мене почали ще більше переслідувати.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Щоб подати генеральному директору інформацію про те, що необхідно з метою зменшення заборгованості за спожитий природний газ та підготовки до опалювального сезону 2002-2003 років, а також зменшення недоїмки НАК “Нафтогаз України” перед державним бюджетом на 700 мільйонів гривень, прийшлось підпільно провести цю роботу. Пів року не давали цю справу довести до логічного завершення, а все через особисті амбіції начальника Управління з питань безпеки.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Пропозиції по організації Корпорації “Укртеплопостачання”, прийшлось подавати високому керівництву через треті руки, оскільки ніякої реакції від безпосереднього керівництва. Підтвердити це може А.О. Осипенко.
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Проте новостворене підприємство “Газтепло” на сьогоднішній день функціонує, хоч трохи не із тими підходами до справи, які я передбачав. (мною було подане обґрунтування, у якому писав про те як організувати розрахунки за спожитий природний газ, питання матеріально-технічного забезпечення, кадрову політику, галузеву науку, а в кінці, для того щоб переконати, що таке реально, я навів як приклад про те, що це дійсно реально, так як вже є в Україні готовий приклад: Суркіс забрав в управління Обленерго. Керівникам НАК “Нафтогаз України” все що було у пункті “Так як Суркіс” надзвичайно сподобалось, а на всі інші раціональні пропозиції вони просто не звернули увагу і вичеркнули їх)
Таким чином знову завдали великої моральної шкоди, підірвавши довіру до влади та державної системи.
Ревізія договорів Дніпропетровської філії закінчилась для мене місячним терміном лікування від гепатиту. Угоди були привезені у ДК “Газ України” в м. Київ, потім відправлені назад у м. Дніпропетровськ, після чого туди було направлено групу фахівців із м. Києва, що зимою протягом двох неділь, у неопалювальному приміщенні проводили ревізію наявності договорів, після
