Тема 14: Страхування та страховий ринок

1. Сутність, функції та принципи струхування

2. Основні терміни і поняття, які використовуються у страхуванні.

3. Основні форми страхування, їх класифікація

4. Страховий ринок та його структура

5. Основні тенденції розвитку страхового ринку в Україні.

1.Cутність, функції та принципи страхування

У сучасних економічних умовах, з огляду на трансформаційні процеси відбувається переосмислення в системі захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних витрат до яких можуть призвести непередбачувані страхові випадки (стихійні лиха, нещасні випадки, фінансові ризики при отриманні кредитів тощо). Таким чином, через систему страхування держава забезпечує захист населення в результаті настання страхових випадків, а також забезпечує ефективний захист підприємницької діяльності. Страхування та ринок страхових послуг є принципово важливими для соціально-економічного та інвестиційного розвитку, як національного ринку, так і на міжнародному рівні.

Згідно із Законом України «Про страхування», страхування – це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян (фізичних) і юридичних осіб при настанні певної події (страхового випадку), визначеної договором страхування чи чинним законодавством за рвхунок грошових фондів що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (внесків, страхових премій).

Отже, страхування - це система економічних відносин, які виникають між двома сторонами - страховиком і страхувальником - щодо забезпечення захисту майнових інтересів останнього за рахунок сплати ним страхових платежів (премій) до спеціально створених для цього цільових фондів, звідки здійснюється відшкодування збитків (у разі настання обумовлених страхових випадків).

Принципи, на яких базується здійснення страхової діяльності наступні:

- конкурентність -вільний вибір страховою компанією – виду страхування, а страхувальником -страховика;

- страховий ризик – потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій;

- страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток, повязанний із правом власності, володіння, розпорядження і використання об’єкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;

- максимальна сумлінність – надання повної інформаціїї з предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання так і на етапі виконання, тобто це повна довіра між сторонами страхування (страхувальником, страховиком);

- страхове відшкодувааня на рівні збитку не повинно приносити страхувальнику прибуток, а повинно лише відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випадком що відбувся;

- застереження тобто включення до договору страхування особливих клаузул(франшиза);

- суброгація (зустрічний регресний позов) означає можливий позов до третьої (винної) особи в збитку з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування ;

- диверсифікованість законодавча можливість розширення ділової активності страховиків за рамками страхової діяльності;

- контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.

Страхування є економічною категорією, яка обумовлена рухом грошової форми вартості при формуванні та використанні відповідних цільових фондів у процесі розподілу й перерозподілу грошових доходів і накопичень.

Розглянемо ознаки страхування:

1. Наявність страхового ризику, без якого страхування втрачає сенс.

2. Відносини грошового перерозподілу, які пов'язані, з одного боку, із формуванням страхового фонду за допомогою страхових платежів, з іншого - із відшкодуванням збитку з цього фонду потерпілим.

3.Формування страхового співтовариства з числа страхувальників означає право отримання відшкодування лише страхувальниками, які сплатили страхові платежі саме в цій страховій організації, сформували цільовий страховий грошовий фонд.

4. Замкнута розкладка збитку в просторі та часі показує, що сформований страховий фонд призначений тільки для відшко­дування збитків визначеному колу страхувальників, які можуть знаходитися в межах певної території та отримати відшкодування протягом визначеного часу. Ця ознака базується на ймовірності того, що кількість постраждалих, як правило, менше кількості учасників страхування.

5. Поєднання індивідуальних і колективних страхових інтересів означає зацікавленість у відсутності будь-яких збитків як в індивідуальних страхувальників, так і у певних груп людей, підпри­ємств, суспільства в цілому.

6. Зворотність страхових платежів означає повернення страхуваль­никам грошей у випадку настання страхової події. Ця ознака наближує страхування до категорії кредиту, але не можна стверджувати, що страхувальник кредитує страховика, оскільки він купує страховий захист.

7. Самоокупність страхової діяльності характеризує здатність страхової організації покривати свої витрати з надання страхового захисту в певному обсязі за рахунок обґрунтованих розмірів страхових внесків і виваженої політики розміщення тимчасово вільних грошових коштів.

Кожна економічна категорія проявляє свою сутність через функції які вона виконує. Сутність та зміст страхування розкривається через наступні функції:

1. Ризикова функція полягає у матеріальній відповідальності страхових компаній за наслідки ризику оскільки страховий ризик безпосередньо пов’язаний із наданням грошової допомоги постраждалим господарствам та громадянам. В рамках ризикової функції відбувається перерозподіл грошових коштів (спеціалізований страховий фонд) серед учасників страхування з наслідками страхових подій.

2. Превинтивна (попереджувальна) функція полягає у попередженні страхових випадків і зменшенні суми збитку, спрямована на фінансування заходів щодо зменшення страхового ризику за рахунок частини коштівстрахового фонду. Здійснення цієї функції передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансуваня їх задля недопущення або зменшення наслідків страхових подій, а її економічна сутність полягає в тому, що сама страхова компанія об’єктивно зацікавлена у попередженні настання страхових випадків.

3. Заощаджувальна (накопичувальна) функція проявляється лише за окремими видами особистого страхування (страхування життя, пенсій, ренти) з урахуванням інвестиційного доходу протягом дії договору. Наприклад, при страхуванні життя категорія страхування найбільшою мірою зближається з категорією кредиту (відбувається накопичення певних страхових сум).

4. Контрольна функція випливає з вищеперерахованих специфічних функцій страхування і проявляється водночасно з ними в конкретних страхових відносинах. Відповідно до вимоги контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за вірним проведенням страхових операцій.

Роль страхування може розглядатися за такими напрямками:

- страхуваня додає впевненості в розвитку бізнесу і економіки в цілому;

- страхування дає можливість раціоналізувати структуру ресурсів і активізувати через інвестиції в найбільш ефективні сфери господарювання коштів, спрямових на організацію економічної безпеки;

- страхування забезпечує раціональне формування використання коштів, призначених для здійснення державнихсоціальних програм (охорони здоров’я, пенсійного забезпечення,фінансового утворення);

- у страхуванні створюються значні резерви коштів, що стають джерелами зростання і покриття збитку у разі великих стихійних лих і аварій;

- створюють робочі місця, формується інфраструктура фінансового ринку.

2. Основні терміни і поняття, які використовуються у страхуванні

Специфічність категорії «страхування» породжує закономірну необхідність вираження тих чи інших конкретних страхових відносин за допомогою спеціальної термінології:

Страховик — юридична особа (страхова компанія), що діє на підставі відповідної ліцензії беручи на себе певні зобовязання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі (на користь яко укладено договір страхування) при настанні страхового випадку. Страховики- це субєкти фінансового ринку які реалізують різні види страхових послуг, основною функцією яких є здійсненя всіх видів і форм страхування шляхом взяття на себе за певну плату різноманітних видів ризиків із зобовязанням відшкодувати субєкту страхування збитки при настанні страхового випадку.

Страхувальник - фізична або юридична особа, яка укладає договір страхування зі страховиком, сплачує страхові платежі, є учасником створення страхового фонду і має право по закону (обов'язкове страхування) або за угодою (добровільне страхування) одержати грошову суму при настанні страхового випадку - події, передбаченої договором страхування. Страхувальники –це субкти фінансового ринку які купують страхові послуги у страхових компаній та фірм з метою мінімізації своїх фінансових втрат при настанні страхової події.

Застархований – особа, яка бере участь в особистому стархуванні, чиє життя, здоров’я та працездатність виступають об’єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водночас є і страхувальником. За деякими видами особистого страхування ці суб’єкти можуть не збігатися. Наприклад, при страхуванні дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими – діти.

Страхові продукти – специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку. Ціна страхових продуктів відображається у страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції.

Об'єкт страхування - об'єкт, за яким страховик несе відповідальність. В особистому страхуванні - життя, здоров'я та працездатність громадян; у майновому страхуванні - матеріальні цінності (будівлі, врожай сільськогосподарських культур, автомашини, домашнє майно тощо); у страхуванні відповідальності - відповідальність за майнові інтереси третіх осіб, які можуть бути порушені страхувальником у процесі його діяльності, як за об'єктивних, так і за суб'єктивних причин або у результаті неприйняття необхідних превентивних заходів.

Страховий ризик – певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має озанки ймовірності та випадковості. Стархується той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку й обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування.

Обсяг страхової відповідальності - перелік конкретних страхових ризиків або окремий ризик, при настанні хоча б, одного з яких, страховик виплачує страхувальнику грошову суму за рахунок коштів страхового фонду. Обсяг страхововї відповідальності може установлюватись законодавством та правилами страхування або ж визначитись за угодою страхувальника та страховика при укладанні договору добровільного страхування.

Страхова сума - грошові кошти, в межах яких страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату з настанням страхового випадку, а також сума, що виплачується в особистому страхуванні. Виплата страхових сум за договорами особистого страхування здійснюється незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що мають йому сплатити як відшкодування збитку. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами й тарифами, що діяли на момент укладання договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.

Строк страхування - період часу, на який застраховано об'єкти страхування. Обов'язкове майнове страхування є безстроковим і діє на протязі експлуатації застрахованих матеріальних активів. За добровільним страхуванням (будь-якої галузі) строк страхування обмежено договором. Від строку страхування слід відрізняти дію договору страхування, яка починається з моменту набрання договором чинності після сплати разового чи першого страхового внеску і закінчується одночасно із закінченням строку страхування.

Страховий поліс - документ страхової компанії, що підтверджує домовленість про страхування, і видається після завершення страхової угоди (укладання договору страхування).

Страхова оцінка - вартість майна, яка визначається з метою страхування. На практиці може бути використана страхова оцінка по таким видам ватрості об’єкта страхування: балансова, фактична та ринкова. У майновому страхуванні страхова оцінка є вихідним показником для всіх наступних розрахунків: визначення страхової суми, страхових платежів, розміру збитку й страхового відшкодування.

Страховий тариф (тарифна ставка) — страховий платіж з одиниці страхової суми за визначений (як правила річний) строк. За одиницю страхової суми приймається, звичайно - 100 грн. (рідше - 1000 грн.). страховий тариф може виражатися як у грн., так і у відсотках до страхової суми.

Страхова премія – плата страхувальника страховикові за те, що той зобов’язується відшкодувати страхувальнику, в разі виникнення, матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій.

Страхове поле - максимальна кількість об'єктів, які можуть бути охоплені тим або іншим видом страхування. По відсотку охоплення страхового поля встановлюється рівень розвитку даного виду страхування. Правильне визначення страхового поля має важливе значення для обґрунтованого встановлення планів розвитку страхування, завдань по укладанню договорів майнового та особистого страхування.

Страховий портфель - фактична кількість застрахованих об'єктів, число договорів страхування, документально підтверджених у справах страховика. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку.

Перестрахування - є системою еконмоічних відносин, у процесі яких страхувальник (цедент, перестрахувальник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій, беручи на страхування ризики, певну частку відповідальності за них (з урахуванням своїх фінансових можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страхувальникам (перестраховикам) у частині, що перевищує допустимий розмір власного утримання. Цедент продовжує нести перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування.

Співстрахування – особливий видспільної діяльності страховиків, коли одночасно два або більше страховиків за угодою про співстрахування приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності. Кожен з цих страховиків відповідає за свою частину страхових зобов’язань безпосередньо перед страхувальником. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальниками один із страховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірі своєї частки.

Страховий випадок – подія (стихійне лихо, нещасний випадок), при настанні якої у силу закону або договору страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування (страхову суму).

Страхове відшкодування – це сума, яку повинен виплатити страховик за майновим страхуванням та страхуванням відповідальності з настанням страхових випадків для покриття збитків.

Франшиза - це передбачене умовами страхування звільнення страховика від відшкодування збитків, що не перевищують визначений розмір (частка участі страхувальника у покритті шкоди). Франшиза встановлюється у відсотках від страхової суми абоу визначеній грошовій сумі і поділяється на два види: умована та безумовна. При умовній франшизі не виплачується сума обчисленого страхового відшкодування в межах суми грошових коштів, які складають франшизу. При безумовній франшизі - із будь-якої суми страхового відшкодування франшиза віднімається.

Доходи страховика- це кошти, за рахунок яких створюється необхідний страховий фонд. Доходи поділяються: на доходи від страхової діяльності – усі премії зі страхування і перестрахування; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових резервів.

Витрати страховика – здійснюються в процесі розподілу страхового фонду. Складаються із таких груп: витрати зі страхових операцій (собівартість страхової послуги); витрати на перестрахування.

Фінансові результати страхових операцій – це грошова оцінка результатів господарської діяльності страхової організації.

3. Основні форми страхування, їх класифікація

За формою проведення страхування буває:

- добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону України «Про страхування».

- обов’язкове – це страхування, яке здійснюється відповідно до законодавчих норм, згідно з яким страховик зобов’язується страхувати відповідні об’єкти, а страхувальники – вносити належні страхові платежі (страхування майна сільськогосподарських підприємств, страхування пасажирів і військових).

Видами добровільного страхування можуть бути:

-страхування життя;

-страхування від нещасних випадків;

-медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

-страхування здоров’я на випадок хвороби;

-страхування залізничного транспорту;

-страхування наземного транспорту (крім залізничного);

-страхування повітряного транспорту;

-страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту;

-страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

-страхування від вогнегасних ризиків та ризиків стихійних явищ;

-страхування інвестицій;

-страхування фінансових ризиків;

-фінансування судових витрат;

-страхування медичних витрат;

-страхування вианих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

-інші види згідно зі ст.6 Закону України «Про страхування».

В Україні здійснюють такі види обов’язкового страхування:

-страхування спортсменів вищих категорій;

-особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

-авіаційне страхування цивільної авіації;

-страхування засобів водного транспорту;

-страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інцеденту;

-страхування об’єктів космічної діяльності

-інші види згідно ст.7 Закону України «Про страхування»

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін. Натомість в обов’язковому страхуванні відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповіних законодавчих актів, якими передбачено перелік об’єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, вийнятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Право на здійснення обов’язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.