double arrow

Поняття та види криз валютної системи


Криза світової валютної системи — загострення валютних суперечностей, різке порушення її функціонування, що проявляється у невідповідності структурних принципів організації світового валютного механізму зміненим умовам виробництва. Це поняття виникло у зв’язку з кризою Першої світової валютної системи. Криза золотомонетного стандарту тривала 10 років (1913—1922), Генуезька валютна система існувала вісім років (1929—1936), Бреттон-Вудська — 10 років (1967—1976).

Криза світової валютної системи веде до скасування старої валютної системи та заміни її новою, яка забезпечує відносну валютну стабілізацію.

Види валютних криз

Локальні валютні кризи — уражають окремі країни чи групу країн навіть в умовах відносної стабільності світової валютної системи. (Після Другої світової війни періодично виникали локальні валютні кризи у Франції, Великобританії, Італії та в інших країнах.)

Циклічні валютні кризи є проявом економічних криз. Спеціальні валютні кризи викликані іншими факторами: криза платіжного балансу, надзвичайні обставини тощо.

Основні особливості світової валютної кризи (1929—1936 рр.):

1. Циклічний характер, оскільки валютна криза була наслідком глибокої економічної і грошово-кредитної кризи.

2. Структурний характер, адже основні принципи світової валютної системи, що ґрунтувалася на золотому стандарті, зазнали поразки.

3. Велика тривалість: з 1929 р. до осені 1936 р.

4. Тяжкі наслідки кризи для економік країн світу: курс деяких валют знизився на 50—84 %; операції з міжнародного кредитування, особливо довгострокові, були припинені через масове банк­рутство іноземних боржників, зокрема Німеччини, Австрії та Туреччини, які припинили зовнішні платежі. Унаслідок цього утворилася велика маса «гарячих» грошей, тобто грошей, які стихійно переміщувалися з однієї країни в іншу в пошуках спекулятивних прибутків.

5. Нерівномірність розвитку кризи у світі. Так, криза уражала то одні, то інші країни, у різний час і з різною силою.


Сейчас читают про: