2015-06-28
440
1. 1929—1930 рр. У цей час відбувається знецінення валют аграрних та колоніальних країн унаслідок різкого зниження цін на сировину — до 50—70 %. Курс валют в Австралії та Аргентині знизився на 25—54 %, у Мексиці — на 80 %.
2. Середина 1931 р. Цей етап характеризується відпливом іноземних капіталів з Німеччини та Австрії, зменшенням офіційного золотого запасу і банкрутством банків. Наприклад, Німеччина ввела валютні обмеження та припинила платежі за зовнішніми боргами і розмін марки на золото. Фактично в країні було відмінено золотий стандарт, а офіційний курс марки був заморожений на рівні 1924 р.
3. Осінь 1931 р. Період пікового стану кризи, який характеризується погіршенням стану платіжного балансу Великобританії та зменшенням офіційних золотих резервів у зв’язку зі скороченням експорту товарів і прибутків від «невидимих» операцій. 21 вересня 1931 р. було припинено розмін фунта стерлінгів на золоті зливки, а курс його знизився на 30,5 %. Одночасно була проведена девальвація валют країн Британської співдружності націй (крім Канади) і скандинавських країн, що мали з Великобританією тісні торговельні зв’язки. Характерно, що з метою підтримання престижу фунта стерлінгів і Лондона як світового фінансового центру у Великобританії не були введені валютні обмеження. Таким чином, Великобританія виграла від девальвації. За рахунок девальваційної премії англійські експортери широко застосовували валютний демпінг, що викликало валютну війну з Францією і США. При цьому пасивне сальдо платіжного балансу Великобританії зменшилося.
4. Квітень 1933 р. Етап значного і нерівномірного падіння цін у США (оптових — на 40 %, у тому числі на сировину — на 55 %, на пшеницю — на 75 %, а роздрібних — на 20 %). Як наслідок — масові банкрутства в США (40 % загальної кількості банків).
5. Скасований золотомонетний стандарт у США (до січня 1934 р. долар знецінився відносно золота на 40 % (порівняно з 1929 р.) і був девальвований на 41 %, а офіційна ціна золота підвищилася з 20,67 до 35 дол. за трійську унцію. США взяли на себе зобов’язання обмінювати долари на золото за цією ціною для іноземних центральних банків з метою зміцнення міжнародних позицій своєї валюти. Девальвація долара стимулювала експорт США, але меншою мірою, ніж у Великобританії, оскільки в умовах економічної депресії товарні ціни в країні підвищилися в 1933—1935 рр. на 20 %.
6. Осінь 1936 р.
7. Для цього етапу характерні такі явища в економіці Франції як: пасивність платіжного балансу, збільшення дефіциту державного бюджету, відплив золота з країни, штучне збереження золотого стандарту знижувало конкурентну спроможність французьких фірм. У 1929 — 1936 рр. — вартість експорту скоротилася в 4 рази при зменшенні світового експорту в цілому на 36 %. 1 жовтня 1936 р. — було припинено розмін банкнот на золоті зливки, а франк девальвовано на 25 %. Оскільки золотий вміст валюти не був зафіксований, а до 1937 р. були лише встановлені межі змін (0,038—0,044 г чистого золота), з’явилось поняття «мандрівний франк». Незважаючи на девальвацію, французький експорт скоротився, оскільки валютна і торговельна війни обмежили можливості валютного демпінгу. Інфляція знизила конкурентну спроможність французьких компаній.
