Загальні положення. 6.1.1Конструкцію земляного полотна слід проектувати відповідно до [4] з урахуванням

6.1.1 Конструкцію земляного полотна слід проектувати відповідно до [4] з урахуванням:

- категорії дороги;

- висоти насипу, глибини виїмки;

- типу дорожнього одягу;

- властивостей ґрунтів, які передбачається використовувати в земляному полотні;

- умов виконання робіт із спорудження земляного полотна;

- природних умов району будівництва і особливостей інженерно-геологічних умов ділянки будівництва;

- досвіду експлуатації доріг у даному районі, виходячи з необхідності забезпечення потрібних показників міцності;

- стійкості і стабільності як самого земляного полотна, так і дорожнього одягу при мінімальних витратах на будівництво та експлуатацію;

- максимального збереження цінних земель;

- заподіяння найменшої шкоди навколишньому природному середовищу.

6.1.2 Конструкція земляного полотна складається з таких елементів:

- робочого шару – верхньої частини земляного полотна, що розташована під дорожнім одягом у межах глибини активної зони, але не менше 1,5 м від поверхні покриття проїзної частини;

- тіла насипу (з укісними частинами);

- основи насипу – природного ґрунтового масиву, що розташований нижче насипного ґрунту або нижче робочого шару;

- основи виїмки – ґрунтового масиву, розташованого нижче робочого шару;

- укісної частини виїмки;

- споруд для відведення поверхневої води;

- споруд для пониження або відведення підземних (ґрунтових) вод;

- геотехнічних споруд і конструкцій, призначених для захисту земляного полотна від небезпечних геологічних процесів.

6.1.3 Погодно-кліматичні фактори та природні умови району будівництва формують принципи проектування земляного полотна і критерії його міцності та стійкості.

Відповідно до ландшафтно-географічного зонування, ґрунтово-гідрологічних умов та умов зволоження, а також досвіду експлуатації доріг територія України поділяється на 4 дорожньо-кліматичні зони (додаток А).

За рельєфом місцевості, інженерно-геологічними умовами, характером зволоження та ступенем стікання води місцевість поділяється на три типи:

1-й – сухі ділянки, на яких поверхневі і ґрунтові води не впливають на зволоження верхніх шарів ґрунту (поверхневий водовідвід забезпечений);

2-й – вологі ділянки, на яких можливе короткочасне (до 30 діб) затоплення поверхневими водами (поверхневий водовідвід утруднений), але ґрунтові води не впливають на зволоження верхніх шарів ґрунту;

3-й – мокрі ділянки з постійним надмірним зволоженням і тривалим (понад 30 діб) затопленням як поверхневими (поверхневий водовідвід надзвичайно утруднений), так і підтопленням ґрунтовими водами.

6.1.4 Конструкцію земляного полотна в поперечному профілі необхідно призначати за типовими рішеннями з прив'язкою до конкретних умов проектування.

Індивідуальні рішення щодо конструкцій поперечного профілю з відповідними обґрунтуваннями призначаються:

- для насипів заввишки понад 12 м;

- для насипів з тимчасовим або постійним затопленням укосів;

- для насипів, що споруджуються на болотах завглибшки понад 4 м з виторфовуванням, або за наявності поперечних похилів дна болота понад 1:10;

- для насипів, що споруджуються на слабких ґрунтах;

- при використанні в насипах ґрунтів підвищеної вологості;

- при підвищенні поверхні покриття над розрахунковим рівнем води менше зазначеного в таблиці 6.1;

- при застосуванні спеціальних прошарків для регулювання водно-теплового режиму верхньої частини земляного полотна (теплоізолюючих, гідроізолюючих, дренуючих, капіляроперериваючих);

- для виїмок завглибшки понад 12 м, влаштованих у нескельних ґрунтах, та завглибшки понад 16 м – у скельних ґрунтах;

- для виїмок у шаруватих ґрунтових масивах за несприятливих гідрогеологічних умов;

- для виїмок, що перетинають водоносні горизонти, або мають в основі водоносний горизонт, а також в глинистих ґрунтах з коефіцієнтом консистенції понад 0,5;

- для виїмок завглибшки понад 6 м в пилуватих ґрунтах, а також у глинистих і скельних ґрунтах, що розм'якшуються і втрачають стійкість в укосах під дією погодно-кліматичних факторів;

- для виїмок у набухаючих ґрунтах за несприятливих умов їх зволоження;

- для насипів і виїмок, що споруджуються в складних інженерно-геологічних умовах: згідно із СНиП 1.02-07 на крутосхилах понад 1:3, на ділянках з наявністю або можливістю виникнення зсувів, карсту, обвалів, осипів, сельових потоків, снігових лавин тощо;

- при спорудженні земляного полотна із застосуванням вибухових методів або гідромеханізації;

- на ділянках, на яких застосовуються дренажні та інші споруди, що забезпечують стійкість земляного полотна;

- на ділянках сполучення земляного полотна з мостовими спорудами.

Таблиця 6.1 – Найменші підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води

у метрах

Ґрунт верхньої частини земляного полотна (робочого шару)	Дорожньо-кліматична зона
У-І	У-ІІ	У-ІІІ
Пісок	1,1 0,9	0,9 0,7	0,75 0,55
Пісок пилуватий, супісок піщанистий	1,5 1,2	1,2 1,0	1,1 0,8
Суглинок піщанистий, глина	2,2 1,6	1,8 1,4	1,5 1,1
Супісок пилуватий, суглинок пилуватий	2,4 1,8	2,1 1,5	1,8 1,3
Примітка 1. Над рискою подані значення підвищення поверхні покриття над рівнем ґрунтових вод або тривалого затоплення (понад 30 діб) поверхневими водами, під рискою – те саме над поверхнею землі на ділянках із незабезпеченим поверхневим водовідведенням або над рівнем короткотривалого (менше 30 діб) затоплення поверхневими водами. Примітка 2. За розрахунковий рівень слід приймати найбільший можливий сезонний рівень ґрунтових вод з імовірністю перевищення 3 % – для цементобетонного покриття, 5 % – для асфальтобетонного покриття і 10 % – для перехідного типу покриття. Примітка 3. Підвищення поверхні покриття дорожнього одягу над рівнем ґрунтових або поверхневих вод при слабо – і середньозасолених ґрунтах слід збільшувати на 20 % (для суглинків і глин на 30 %), а при сильнозасолених ґрунтах – від 40 % до 60 %. Примітка 4. В районах штучного зрошення підвищення поверхні покриття над зимово-весняним рівнем стояння вод у зоні У-ІІІ слід збільшувати на 0,4 м, а в зоні У-ІІ – на 0,2 м. Примітка 5. В умовах зони У-ІУ найменші підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води призначають для Карпат за нормами зони У-І, для гірського Криму – за нормами зони У-ІІ з урахуванням досвіду експлуатації доріг у цих районах. Примітка 6. За наявності у верхній частині земляного полотна різних ґрунтів підвищення слід призначати по ґрунту, для якого потрібне підвищення має найбільше значення.

Ґрунти

6.2.1 Ґрунти, що використовуються для дорожнього будівництва, необхідно класифікувати за такими показниками: походження, склад, пластичність, текучість, здимання при замерзанні, схильність до просідання згідно з ДСТУ Б В.2.1-2.

6.2.2 Різновид ґрунтів за ступенем засолення потрібно приймати згідно з таблицею 6.2.

Таблиця 6.2 – Різновид ґрунтів за ступенем засоленості

Різновид ґрунтів	Ступінь засоленості ґрунтів Dsal, %
Суглинок	Супісок	Пісок	Великоуламковий ґрунт
вміст піщаного заповнювача 40% та більше	вміст заповнювача у вигляді суглинку 30 % та більше	вміст заповнювача у вигляді супіску 30% та більше
Незасолені	менше 10	менше 5	менше 3	менше 3	менше 10	менше 5
Слабозасолені	від 10 до 15	від 5 до 8	від 3 до 7	—	—	—
Середньозасолені	від 15 до 20	від 8 до 12	від7 до 10	—	—	—
Сильнозасолені	від 20 до 25	від 12 до 15	від 10 до 15	—	—	—
Надмірнозасолені	більше 25	більше 15	більше 15	—	—	—

6.2.3 До просідаючих ґрунтів належать ґрунти, які під дією зовнішнього навантаження чи власної ваги при замочуванні водою дають додаткове просідання. За відносною деформацією просідання ε_SL глинисті ґрунти підрозділяються згідно з таблицею 6.3.

Таблиця 6.3 – Різновид ґрунтів за відносною деформацією просідання

Різновид ґрунтів	Відносна деформація просідання εSL д. о.
Непросідаючі	менше 0,01
Просідаючі	менше 0,01

6.2.4 Різновид ґрунтів за ступенем зволоження приймається згідно з таблицею 6.4.

Таблиця 6.4 – Різновид ґрунтів за ступенем зволоження

Різновид ґрунтів	Вологість
Недозволожені	менше 0,9 Wо
Нормальної вологості	від 0,9 Wо до 1,1 Wо
Підвищеної вологості	від 1,1 Wо до Wadm
Надмірнозволожені	більше Wadm
Примітка. Wо – оптимальна вологість ґрунту; Wadm – допустима вологість ґрунту.

6.2.5 Допустима вологість ґрунтів при ущільненні визначається згідно з таблицею 6.5.

Таблиця 6.5 – Допустима вологість ґрунту при ущільненні

Ґрунти	Допустима вологість Wadm у долях від оптимальної при коефіцієнті ущільнення
1,0	0,98	0,95	0,93	0,92	0,90
Пісок пилуватий	від 0,95 до 1,05	від 0,90 до 1,10	від 0,85 до 1,25	від 0,80 до 1,35	від 0,75 до 1,40	від 0,75 до 1,50
Супісок піщанистий	від 0,98 до 1,02	від 0,93 до 1,07	від 0,85 до1,15	від 0,80 до1,25	від 0,80 до 1,30	від 0,08 до 1,40
Супісок пилуватий, суглинок легкий піщанистий і пилуватий	від 0,98 до 1,02	від 0,94 до 1,06	від 0,92 до 1,12	від 0,90 до 1,22	від 0,85 до 1,25	від 0,80 до 1,35
Суглинок важкий піщанистий і пилуватий, глини	від 0,98 до 1,02	від 0,95 до 1,05	від 0,90 до 1,10	від 0,90 до 1,20	від 0,90 до 1,23	від 0,85 до 1,30
Примітка 1. При спорудженні насипу з непилуватих пісків у літніх умовах допустима вологість не обмежується. Примітка 2. Ці обмеження не поширюються на насипи, які споруджуються методом гідронамиву.

6.2.6 До особливих ґрунтів згідно з ДСТУ Б.В.2-1-2 належать: торф та заторфований ґрунт, засолений ґрунт, сапропель, мул, лес, аргіліт та алевроліт, мергель, глинистий мергель, трепел, тальковий та пірофілітовий ґрунт, дочетвертичні глинисті ґрунти, глинистий сланець і сланцева глина, чорнозем, техногенний ґрунт.

6.2.7 До слабких ґрунтів належать ґрунти, опір зсуву яких в умовах природного залягання становить менше 0,075 МПа (при випробуванні приладом обертального зрізу), модуль осідання понад 50 мм/м при навантаженні 0,25 МПа або модуль деформації нижче 5,0 МПа. За відсутності даних випробувань до слабких ґрунтів слід відносити торф і заторфований ґрунт, мул, сапропель, зв'язний ґрунт з коефіцієнтом консистенції понад 0,5.

6.2.8 До дренуючих ґрунтів слід відносити ґрунти, що мають при досягненні максимальної щільності при стандартному ущільненні коефіцієнт фільтрації не менше 0,5 м/добу.

6.2.9 Пісок, ступінь неоднорідності якого менше 3 (Сu менше 3), а також дрібний пісок з вмістом за масою не менше 90 % часток розміром від 0,10 до 0,25 мм, слід відносити до однорозмірних.