2015-06-30
489
У 1976 р біла прийнята угода країн-членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) і ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. Прийнято поправки до Статуту МВФ, які нині та визначають порядок світової валютної системи.
Принципи системи:
1) Базою валютної системи було проголошено міжнародну розрахункову одиницю – СДР, яка в перспективі мала стати основою паритетів і курсів валют і основним платіжно-розрахунковим засобом.
2)Окрім СДР країнам дозволялось встановлювати валютний паритет до будь-якої валюти, крім золота. Тобто закріплювалися тенденції до багатовалютного стандарту та поділ світової валютної системи на регіональні угрупування: США - Західна Європа – Японія.
3)Юридично було завершено демонетизація золота: відмінено офіційну ціну золота та золоті паритети, золото перестало бути мірою вартості та базою золотих паритетів,
4)Було знято обов’язковість обмежень щодо офіційних валютних резервів.
5)Поняття “оборотна(конвертована)валюта” замінено терміном “валюта, що вільно використовується”.
6) Країни отримали право вибору будь-якого режиму валютного курсу.
7)Узаконювався режим плаваючих валютних курсів замість фіксованих.
8) МВФ, який зберігся на уламках Бреттон-Вудської системи, закликав посилити міждержавне валютне регулювання.
Проблеми Ямайської валютної системи:
1)Втрата доларом монопольної ролі(поява СДР)
2)Проблема багатовалютного стандарту.
Характерна риса розвитку світової валютної системи – тенденція розвитку до валютного поліцентризму.
Проблема золота – зацікавленість країн Західної Європи в збереженні золота як реальних резервних запасів.
Режим плаваючих валютних курсів. Він не забезпечив вирівнювання платіжних балансів, не перешкодив валютній спекуляції, не вирішив проблему безробіття.
Проблеми Ямайської валютної системи породжують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно–економічної політики ведучих країн..
