Особливості інтеграції країн Південної Америки

Для південної Америки характерним є 3 моделі інтеграції: спільний ринок, зона вільної торгівлі та модель часткових економічних преференцій. Прикладом спільного ринку служить Андська група. що ставить перед собою наступні цілі: єдині зовнішні тарифи, обмеження припливу іноземних інвестицій, інтеграційна політика в економічній і соціальній сфері. Ці ж цілі мають Центральноамериканський спільний ринок, Співтовариство і спільний ринок Карибського басейну (КАРІКОМ), Спільний ринок країн Південного Конуса (МЕРКОСУР). Особливістю є те, що перелічені вище угрупування не базуються на стабільних загальних стимулах, притаманних ЄС. Андська група вирішила розвивати промисловість у своєму субрегіоні і розміщувати підприємства в країнах-учасницях, але регіональні політичні і економічні проблеми завадили групі повною мірою використати переваги інтеграції. Специфікою діяльності МЕРКОСУР є наявність труднощів, що пов’язані з величезними зовнішніми боргами її учасників, високим рівнем інфляції та “закритістю” економік. Модель часткових економічних преференцій найкраще ілюструє Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ), що включає 11 країн. Її особливість полягає є можливості для членів встановлювати двосторонні угоди з включенням до них (за бажанням) і інших країн. Це дозволяє країнам зі спеціальними інтересами розвиватися швидше, ніж у випадку, коли роз’єднані країни-члени змушені шукати компроміси, що знижують ефективність угод. Замість скасування прикордонних тарифів ЛААІ розробила більш гнучку систему регіональних пільгових митних зборів, але не запропонувала графіка переходу до справжнього спільного ринку.