Правила визначення країни походження товару мають бути прозорими і не використовуватись для протекціонізму всередині угрупування

7)необхідний швидкий перехід до більш розвинених форм інтеграції, які є більш привабливими порівняно з менш розвиненими, оскільки забезпечують більш раціональний розподіл і використання факторів виробництва;

8) після створення інтеграційного угрупування ан­тидемпінгові правила не повинні використовуватись у відносинах з її членами, а щодо третіх країн мають бути встановлені прозорі правила їх використання.

В кінцевому підсумку інтеграційне угрупування має сприяти зростанню добробуту не тільки членів угрупування, але і третіх країн. Для аналізу виберемо таке угрупування, як митний союз. Принципи аналізу ефекту створення митного союзу, який підвищує добробут, були викладені, як ми згадували, Я. Вайнером і на сьогодні досить глибоко обґрунтовані. Власне, саме це і стало визначальним для вибору об'єкта аналізу.

В основі аналізу лежить порівняння ефектів між країнами в умовах дії в кожній з них власного митного тарифу і в умовах укладення ними митного союзу, що скасовує тарифи. В результаті добробут має зрости, або, навпаки, знизитись. З цього погляду визначаються статичні, частково рівноважні ефекти формування митних союзів.

Підвищення добробуту в країні відбувається в тому випадку, коли виробництво в цій країні - члені митного союзу заміщується дешевим імпортом іншої країни - учасниці цього союзу. Допустимо, що всі економічні ресурси використовувались повністю, як до, так і після створення митного союзу. Це збільшує добробут країни-члена, оскільки в дію вступає принцип порівняльної переваги і зумовлена ним спеціалізація у виробництві. Як уже наголошувалось, виграють і треті країни, оскільки діє мультиплікативний ефект.

Я. Вайнер, розробивши теорію митних союзів у 1950 p., зосередив свою увагу на аналізі виробничої компоненти зростання добробуту. В 1955 р. Дж. Мід доповнив теорію митних союзів аналізом ефекту споживання. Потім Х.Г. Джонсон, щоб отримати загальне уявлення про зростання добробуту від створення митних союзів, побудував два трикутники, описані нижче.

Зниження рівня добробуту відбувається в тому випадку, коли дешевий імпорт із країн, що не входять до митного союзу, замінюється більш дорогим імпортом із країн - членів союзу. Зниження рівня добробуту відбувається тому, що виробництво зрушується від більш ефективного виробника поза межами союзу до менш ефективного всередині союзу. Спостерігається ігнорування принципу відносної переваги.

Таким чином, навіть митна угода, що знижує добробут, імовірніше за все, призведе до чистого зростання добробуту в союзних країнах і, найімовірніше, тільки для частини споживачів.

Крім статичних ефектів, країни що входять в митний союз, отримують суттєві динамічні виграші. Причинами для цього є зростаюча конкуренція, ефект масштабу, стимули для інвестицій і кращого використання ресурсів.

Найбільш значну динамічну вигоду отримують від конкуренції, що зросла в результаті утворення митного союзу. Це означає, що для національних виробників більше захист не діє у вигляді торговельних бар'єрів, і вони стають більш активними у боротьбі за виживання з іноземними виробниками. Конкуренція також спонукає до технологічних нововведень. В кінцевому результаті відбувається зниження витрат виробництва і виграш отримують як виробники, так і споживачі.

Іншим видом імовірного динамічного виграшу від створення митного союзу є ефект масштабу, оскільки в результаті розширюється ринок збуту вітчизняної продукції за межами країни. Правда, слід відзначити, що підприємства, які завоювали стійкі позиції на міжнародних ринках, отримують подібний ефект незалежно від створення митних союзів. Хоча створення союзу теж принесе їм відповідні виграші.

Інший можливий виграш виникає в результаті появи стимулів інвестування, яке є фактором в боротьбі за більш стійку конкурентну позицію. Також вільне переміщення ресурсів у межах митного союзу, скоріш за все, потягне більш ефективне їх використання.

Динамічні ефекти, очевидно, мають бути значно більшими за статичні. Дослідження, проведені в ЄС, показали, що це перевищення є п'яти - шести-кратним. Хоча слід сказати, що цей аргумент для об'єднання в союзи не головний. Є й інші, більш вагомі аргументи, які інколи не підлягають ніякому економічному обґрунтуванню.