У багатьох випадках грошові перекази на батьківщину громадян, які працюють за кордоном, суттєво пом'якшують негативні наслідки виїзду

У деяких країнах, що розвиваються, розмір переказів приватного характеру сягає 25-50% доходів країни, одержаних від товарного експорту (Бангладеш, Шрі-Ланка, Судан, Буркіна-Фасо). В Йорданії, Лесото, Йемені перекази досягають 50% ВНП;

5) повертаючись на батьківщину, мігранти привозять з собою значні матеріальні цінності, до того ж повертаються більш кваліфіковані працівники;

6) часто після повернення на батьківщину мігранти використовують накопичені за кордоном кошти та цінності для організації підприємницької діяльності в своїй країні;

Еміграція позитивно впливає на економіку країн, які характеризуються значними розмірами безробіття.

Так, у 70-ті роки єгипетський уряд, розробляючи програми боротьби з безробіттям, передбачив такий захід, як стимулювання еміграції до країн Перської затоки. У Пуерто-Рико закон про мінімальну заробітну плату враховував, що приблизно третина працюючих переїде до США.

Напрямки впливу міжнародної міграції трудових ресурсів на економіку країни-імпортера:

1) імміграція висококваліфікованих професіоналів сприяє економічному зростанню, оскільки:

- заощаджуються кошти на підготовку таких фахівців;

- скорочуються витрати на придбання ліцензій, патентів. ноу-хау за кордоном;

2) залучення іноземної робочої сили підвищує конкуренцію на внутрішньому ринку праці,що стимулює зростання ефек­тивності виробництва в країні.

Зауважимо, що економіки ряду промислово розвинених країн були створені за рахунок масового залучення працівників ззовні. Практично на 100% створення та розвиток таких країн, як Канада, Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль уможливили іммігранти. Важко переоцінити їх внесок і у розвиток економіки США, ПАР, Аргентини.