Розрізняють наступні методи валютного котирування

Прямекотирування - це вираження валютного курсу одиниці національної валюти в одиницях іноземної валюти.

Непрямекотирування - це вираження валютного курсу одиниці іноземної валюти в одиницях національної валюти.

В практиці використовується крос-курскотирування - це вираження курсів двох валют: одної до іншої через їхній курс щодо третьої валюти (як правило, до долара США).

За часовим виміром котирування валютного курсу, що використовуються у бізнесовій практиці, мають таку класифікацію.

Курс-спот - це курс, за яким обмінюються валюти лише впродовж двох днів з моменту досягнення угоди про курс.

Фодварний курс - це узгоджений курс, за яким об­мінюються валюти в певний момент в майбутньому, більш ніж через три дні після досягнення угоди про курс.

В практичних цілях використовується також декілька різновидів розрахункових курсів.

Номінальний валютний курс - це відносна ціна двох валют.

Реальний валютний курс - це національний валют­ний курс, скоригований з урахуванням зміни рівня цін у своїй країні та країні, до валюти якої котирується національна валюта.

Багатосторонній валютний курс - це законодавчо встановлене використання ефективних курсів націо­нальної валюти залежно від видів валютних операцій, учасників цих операцій та валют, в яких вони здійсню­ються.

Режими валютних курсів - це організація або правила і процедури визначення валютного курсу, його зміни, використання для здійснення розрахунків, на­лагодження постійних відносин між країнами, обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків.

Вибір режиму курсоутворення залежить від стану економічного розвитку, показників економіки, ступеня її відкритості, стану фінансових ринків, ступеня їх диверсифікованості, стану платіжного балансу, вели­чини резервів іноземної валюти, ступеня залежності економіки від міжнародної торгівлі, стану грошової си­стеми країни тощо. Існує декілька основних режимів валютного курсу.

Фіксований режим валютного курсу. Валютний курс встановлюється урядом як постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну. Він більше підходить для невеликих відкритих економік, які значною мірою залежать від зовнішньої торгівлі. Може також використовуватись у випадку зіткнення країни з "внутрішніми номінальними шоками". Наприклад, змінами у попиті на гроші. Про його недо­ліки і переваги дає уявлення табл. 1.

Таблиця 1.