І.1.2.4. Спеціалізовані установи ООН

Спеціалізовані установи ООН відіграють значну роль у розвитку міжнародного співробітництва держав у сфері практичного впровадження космічних технологій, координації діяльності держав у спеціальних галузях використання космічної техніки.

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) вивчає проблеми співробітництва держав у сфері застосування ШСЗ в метеорології, розробки всесвітньої служби погоди, дослідження можливості використання ШСЗ для глобального збору метеорологічних даних. Крім цього, в полі зору ВМО знаходяться проблеми створення мережі станцій і центрів метео-, гідро- та геофізичних спостережень та обслуговування, а також стандартизація засобів і методів метеоспостережень, використання їх результатів в авіації, судноплавстві, сільському та водному господарстві, сприяння співробітництву між метеорологією та гідрологією, підготовка кадрів.

Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ) створено з метою боротьби із міжнародним піратським перехопленням радіо- та телевізійних сигналів, що передаються за допомогою супутників, а також незаконним розповсюдженням програм, які розраховані на обмежену внутрішню аудиторію. В Брюссельській конвенції (розробленій спільно з ЮНЕСКО) державам-членам пропонується здійснювати заходи щодо державного запобігання несанкціонованому розповсюдженню сигналів, які передаються через ШСЗ. Як розвиток деяких положень цієї конвенції з питань авторського права, які відносяться до супутникового мовлення, стало створення Типового закону про авторське право, що був опублікований наприкінці 1991 року.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) сприяє співробітництву держав в сфері космічної медицини та використанню результатів медико-біологічних експериментів у космосі в інтересах земної медицини. широке та координоване на міжнародному рівні використання інформації супутникових систем спостереження Землі та технологій телемедицини дозволяють планувати суттєве покращення медичного обслуговування населення не тільки в розвинених країнах, але й таких, що розвиваються.

Крім цього, космічні технології застосовуються ВООЗ спільно з іншими міжнародними організаціями також в інших прикладних цілях для здійснення реальної «...політики здоров’я для усіх у ХХІ столітті»:

§ виявлення та відстеження ситуацій, які призводять до виникнення конкретних захворювань;

§ проведення національних обстежень з метою виявлення та моніторингу розповсюдження інфекційних захворювань;

§ супровід бази даних про найкращі приклади медичної практики та розповсюдження цієї інформацій на глобальній основі;

§ забезпечення безперервної освіти для населення в цілому і для фахівців-медиків.

Всесвітня організація цивільної авіації (ІКАО) однією зі своїх основних функцій має убезпечення та плановий розвиток міжнародної цивільної авіації, а також створення умов для забезпечення міжнародного повітряного транспорту сучасними засобами аеронавігації. Вищим органом ІКАО – Асамблеєю 1977 року в резолюції А22-20 було рекомендовано державам-учасницям і Раді ІКАО: «... продовжити роботу щодо планування та використання космічної техніки для цілей аеронавігації, а також вжити заходів, спрямованих на активне продовження роботи з визначення експлуатаційно-технічних вимог до міжнародної супутникової системи аеронавігації, належним чином враховуючи економічні аспекти, а також положення резолюції А22-18, доповнення J, відносно координації робіт з аеронавігаційних систем і підсистем».

У 1983 році утвореному при Раді ІКАО Спеціальному комітету з майбутніх аеронавігаційних систем (КМАНС) було доручено «... вивчення технічних, експлуатаційних, організаційних і економічних питань, включаючи фактор рентабельності, пов’язаних із майбутніми перспективними аеронавігаційними системами; визначення та оцінка нових концепцій та нової техніки, включаючи супутникову техніку, які можуть бути корисні для майбутнього розвитку цивільної авіації, у тому числі їх вірогідні наслідки для тих, хто користується подібними системами та представляє їх; розробка рекомендацій з вищезазначених питань для загального довготермінового прогнозу координованого поступального розвитку аеронавігації на період порядку двадцяти п’яти років».

У 1989 році при Раді ІКАО утворено Спеціальний комітет з контролю і координації розробки та планування переходу до майбутніх аеронавігаційних систем (КМАНС-ІІ) з метою:

- визначення і розробки рекомендацій відносно необхідних організаційних заходів, включаючи питання фінансування, прав володіння та управління майбутньою глобальною аеронавігаційною системою;

- розробки глобального скоординованого плану і відповідних керівних принципів відносно переходу до нової системи, включаючи необхідні рекомендації, що передбачають своєчасне та економічне, поступове і планомірне впровадження майбутньої глобальної аеронавігаційної системи ІКАО;

- контролю характеру та спрямованості програм наукових досліджень і розробок, випробувань і демонстраційних перевірок систем організації повітряного руху та аеронавігації для їх узгодження та скоординованого об’єднання під егідою ІКАО.

Але, тим не менше, все ще існує низка певних протиріч, які стримують використання національних і регіональних космічних навігаційних систем (КНС) для побудови майбутньої Глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС).

Справа в тому, що перші національні КНС ГЛОНАСС (СРСР, з 1991 року – Росія) і НАВСТАР (США) розроблювались як виключно військові. Однак реалії показали не тільки економічну вигоду використання цих супутникових систем для вирішення національних проблем керування рухом, але й виявили політичні аспекти, що не дозволяли інтегрувати зусилля міжнародного співтовариства для прогресивного розвитку засобів космічної навігації, не зашкоджуючи питанням національної безпеки Росії та США.

Виходячи з цього, найбільш актуальним стало опрацювання можливих шляхів міжнародно-правового вирішення проблеми широкомасштабного використання цивільними користувачами існуючих КНС з перспективою переходу до майбутньої ГНСС.

Процес створення міжнародно-правової бази майбутньої ГНСС «набрав обертів» після розгляду цього питання в рамках ЮНІСПЕЙС-ІІІ і наступних рекомендаціях ГА ООН на адресу Комітету ООН з космосу та ІКАО щодо підвищення їх координуючої ролі в питаннях створення такої бази.

у 2001 році було утворено Ініціативну групу з ГНСС, основним результатом чотирьох років роботи якої стало заснування у 2005 році на добровільній основі Міжнародного комітету з глобальних навігаційних супутникових систем (МКГ). до складу МКГ крім двох держав, що володіють національними КНС (ГПС – США і ГЛОНАСС – РФ), держав-членів ЄС (власників регіональної КНС ГАЛІЛЕО), а також держав, зацікавлених у створенні ГНСС і використанні її можливостей, ввійшли й кілька авторитетних міжнародних організацій (Комітет ООН з космосу, ІКАО, ІМО, МСЕ, КОСПАР та ін.), які беруть участь у встановленні стандартів використання супутникових навігаційних сигналів і сприяють застосуванню нових технологій в царині супутникової навігації.

Всесвітня морська організація (ІМО) та її робочі органи розробляють рекомендації для членів щодо прийняття положень і керівних принципів, що стосуються безпеки мореплавства, запобігання забрудненню морського середовища, боротьби з ним. Комітет з безпеки мореплавства, Підкомітет з радіозв’язку, Підкомітет з безпеки навігації розглядають питання та надають рекомендації стосовно проблем, що їм передаються для опрацювання керівними органами ІМО.

Враховуючи потенційні можливості використання космічної техніки з метою убезпечення мореплавства, ІМО в 1975-1976 рр. провела в три етапи Міжнародну конференцію з проблем створення міжнародної морської супутникової системи зв’язку. На третьому етапі було укладено Конвенцію про заснування Міжнародної організації мобільного зв’язку ІНМАРСАТ.

Конференція затвердила рекомендації з таких питань: всесвітні мінімальні технічні та експлуатаційні стандарти обладнання як основа для розробки специфікацій корабельних (наземних) станцій (КС); необхідність створення всесвітніх технічних і експлуатаційних стандартів для полегшення зв’язку між суднами та наземними станціями; використання системою ІНМАРСАТ багатоцільових ШСЗ. На цей час понад 15 000 суден різних країн світу користуються послугами цієї системи зв’язку.

У результаті спільних досліджень ІМО, МСЕ/МКРР, ВМО, Міжнародної гідрофізичної організації, ІНМАРСАТ і Міжнародної супутникової системи пошуково-рятувальних операцій (КОСПАС/ САРСАТ) у 80-ті роки було спроектовано і розпочато створення Глобальної системи сповіщення про лиха та забезпечення охорони людського життя на морі на базі супутникових телекомунікаційних технологій (ГМДСС).

Рішеннями Конференції ІМО 1988 року до Міжнародної конвенції з питань радіозв’язку для ГМДСС було внесено зміни щодо розподілу частот, а також зобов’язання урядам договірних держав стосовно обладнання самостійно або у співпраці з іншими договірними сторонами відповідних берегових об’єктів для служб наземного та космічного радіозв’язку, до яких входять як служба радіозв’язку, що використовує геостаціонарне угруповання ШСЗ ІНМАРСАТ, так і служба радіозв’язку, що використовує ШСЗ на полярній орбіті ІНМАРСАТ.

Останні дослідження робочих органів ІМО та ІКАО щодо застосування космічних технологій спрямовуються на дослідження проблемних питань і організацію міжнародного співробітництва в сфері створення Глобальної системи навігації (ГСН) на основі практики використання угруповань ШСЗ супутникових систем зв’язку, навігації, пошуку та порятунку: ІНМАРСАТ, ІНТЕЛСАТ, ГАЛІЛЕО (ЄС), ГЛОНАСС (РФ), НАВСТАР (США), КОСПАС/САРСАТ, ГМДСС.

Комітет супутникового спостереження Землі (КЕОС) спрямовує свою діяльність на розвиток засобів і методів дистанційного зондування Землі із космосу (ДЗЗ), налагодження та підтримку співробітництва держав в сфері ДЗЗ, розробку рекомендацій щодо оптимальних методів використання інформації з борту ШСЗ з метою прискорення соціально-економічного розвитку регіонів нашої планети.