Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ) – найбільш авторитетна міжнародна організація в галузі зв’язку

Основні повноваження МСЕ та його структурних підрозділів:

- забезпечення раціонального, справедливого, ефективного та економічного використання радіочастотного спектру усіма службами радіозв’язку і проведення досліджень діапазону частот і прийняття рекомендацій з питань радіозв’язку (Сектор радіозв’язку);

- вивчення технічних, експлуатаційних і тарифних питань і прийняття рекомендацій з них з метою стандартизації електрозв’язку у світовому масштабі (Сектор стандартизації електрозв’язку);

- організація допомоги країнам, що розвиваються, в подальшому удосконаленні та розвитку їх мереж електрозв’язку (Сектор розвитку електрозв’язку).

З огляду на ці функції найважливішу роль щодо правового регулювання радіочастотного спектру відіграють статутні документи МСЕ: Статут, Конвенція та обов’язкові для виконання усіма членами МСЕ Регламент міжнародного електрозв’язку і Регламент радіозв’язку.

В напрямі удосконалення міжнародно-правових регуляторів космічної діяльності МСЕ здійснює розроблення регламентів, які розподіляють діапазони радіочастот для космічного зв’язку, вивчення можливостей залучення космічного зв’язку в світову систему електрозв’язку, дослідження економічних аспектів космічного зв’язку, обмін інформацією щодо використання ШСЗ для розвитку дальнього зв’язку тощо.

У 1973 році на Повноважній Конференції МСЕ орбіта геостаціонарних ШСЗ та частоти, які надаються для її використання, були оголошені обмеженим природним ресурсом, який повинен використовуватися ефективно та ощадливо відповідно з потребами та технічними можливостями держав на засадах Регламенту радіозв’язку. При цьому в МСЕ до питань регулювання діяльності щодо використання ГСО почали застосовувати фактично ті ж самі механізми, які склалися в сфері регулювання діяльності держав у галузі радіозв’язку взагалі. Згідно зі ст. 11 Регламенту радіозв’язку на орбітальні позиції цих ШСЗ були розповсюджені процедура координації, що використовується щодо частотних присвоєнь, ряд інших механізмів регулювання. Однак відносне перевантаження деяких сегментів ГСО та побоювання ряду держав щодо загрози поділу цього унікального району космічного простору між провідними космічними країнами потребують постійної уваги МСЕ та його структурних підрозділів стосовно удосконалення зазначених механізмів.

Всесвітня сільськогосподарська організація (ФАО) розроблює та сприяє впровадженню в життя принципів та методів використання космічної техніки в інтересах сільського господарства, природокористування, лісництва та риболовства. Діюча в рамках ФАО Глобальна система інформації та раннього попередження в галузі продовольства та сільського господарства, що використовує дані з борту ШСЗ Метеосат та інших, дозволила, наприклад, провести своєчасну та об’єктивну оцінку посухи, яка лютувала в 1983-1984 рр. в Африці, чим сприяла зменшенню обсягів шкоди від цього стихійного лиха, зокрема, своєчасному інформуванню населення та значному зниженню витрат на ліквідацію наслідків лиха.

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) поряд із загальними питаннями розвитку освіти, науки та культури досліджує й проблеми використання космічного зв’язку з метою підвищення загальноосвітнього рівня, розповсюдження інформації, соціального розвитку та поширення культурного обміну.

На пропозицію КВКП ГА ООН у 1971 році рекомендувала ЮНЕСКО розглянути серед окремих проблем використання космічного простору для розвитку телекомунікації і проблему авторських та суміжних прав (спільно з ВОІВ): з подальшим розвитком супутникових засобів зв’язку, теле- та радіомовлення, все більшого поширення набувають програми, що адресовані наперед визначеним організаціям, які розповсюджували ці програми в зарубіжних країнах. Водночас новітні технічні засоби сприяють поширенню нового виду інформаційного «піратства» – «супутникового піратства», коли окремі інформаційні фірми перехоплюють трансльовані через ШСЗ авторські програми з наступною ретрансляцією на свою аудиторію без дозволу організацій, які мають на це ексклюзивне право, та без відповідного матеріального відшкодування. В розробленій спільно ЮНЕСКО та ВОІВ і прийнятій в Брюсселі у 1974 році Конвенції про розповсюдження сигналів, які несуть програми і передаються за допомогою супутників (Брюссельській конвенції) йдеться про створення системи мір щодо державного запобігання несанкціонованому розповсюдженню сигналів, які передаються через ШСЗ.

Міжнародне агентство з атомної енергії ( МАГАТЕ) засноване у 1957 році. Відповідно до свого статуту спрямовує свою діяльність на досягнення широкого використання ядерної енергії в мирних цілях, підтримки миру, здоров’я та добробуту в усьому світі. Однією з найголовніших цілей МАГАТЕ є встановлення норм безпеки для захисту від іонізуючих випромінювань і безпечного використання джерел такого випромінювання.

МАГАТЕ належить інституційне авторство двох конвенцій 1986 року: Конвенції про оперативне сповіщення про ядерну аварію і Конвенції про допомогу на випадок ядерної аварії або аварійної ситуації. Не зважаючи на те, що обидві конвенції були укладені як реакція на чернобільську аварію, їх положення повністю можуть бути застосовані до аварійних ситуацій з ЯДЕ на борту космічних об’єктів. У 1996 році МАГАТЕ оприлюднило рекомендації щодо дій на випадок повернення ШСЗ з ЯДЕ на борту в атмосферу Землі.

Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА) – міждержавна організація, яка діє відповідно до багатостороннього міжнародного договору 1940 року та статуту і має на меті вивчення шляхів гармонізації та координації процесів уніфікації приватного права у різних державах або групах держав і поступового прийняття країнами світу єдиної системи приватного права.

Керівні органи УНІДРУА: Генеральна асамблея, керівна рада і Секретаріат.

Робота УНІДРУА провадиться шляхом утворення робочих груп експертів, підготовки національних і порівняльних звітів, вироблення пропозицій, частіше у вигляді проектів багатосторонніх договорів (конвенцій) або складових частин таких договорів. Підготовлені проекти розглядаються Керівною радою. За умови схвалення останньою Секретаріат утворює комітет експертів держав-учасниць, який остаточно доопрацьовує проект і виносить на затвердження на дипломатичну конференцію.

Серед документів, розроблених УНІДРУА: Конвенція про єдиний закон щодо укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (Гаага, 1964), Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг (Оттава, 1988) і складові Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (ООН, 1956), Міжнародної конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (ЮНСІТРАЛ, 1980) та інш.

З 1993 року УНІДРУА продовжила розробку нового міжнародного режиму, здатного регулювати порядок забезпечення виконання фінансових зобов’язань високоліквідним мобільним устаткуванням і започаткованого ще у 1988 році, коли було прийнято Конвенцію про міжнародний фінансовий лізинг.

Останнім напрацюванням у зазначеній сфері стали розроблені в рамках УНІДРУА і надзвичайно важливі для інвестування масштабних космічних проектів Конвенція про міжнародні гарантії щодо мобільного обладнання, прийнятої на дипломатичній конференції в Кейптауні у 2001 році, та проект протоколу до неї з питань, що стосуються космічного майна.