Складові частини космічного об'єкта

У Конвенції про реєстрацію 1975 року (ст. I) услід за Договором про космос 1967 року (ст. VII і VIII) і Конвенцією про відповідальність 1972 року (ст. I) говориться про космічні об'єкти та їх «складові частини».

Під поняттям «складова частина» космічного об'єкта в угодах про космос розуміють апаратуру, джерело енергії і все устаткування, необхідні для нормального функціонування цього об'єкта, що відокремилися від останнього, а також залишки такого об'єкта, що розпався. Крім того, у Конвенції 1975 року, так само як і в Конвенції 1972 року у поняття «космічний об'єкт» включаються «засоби його доставки і його частини».

Окремі фахівці з МКП вважають, однак, що під «складовими елементами» космічного об'єкта розуміють тільки такі відокремлені від нього частини, як модуль космічної станції або ступіні ракети-носія. За цією доктриною зазначеним поняттям не повинні охоплюватися встановлені в космічному об'єкті до його запуску компоненти (антени, сонячні батареї, телекамери і т.д.).

Було б, однак, досить сумнівно намагатися знайти розходження між «складеними» і «не складеними» частинами космічного об'єкта. Тим самим будь-яка частина як самого космічного об'єкта, так і засоби його доставки повинні розглядатися як космічний об'єкт. При нанесенні шкоди уламком КА або РН, що впав на Землю, є безглуздою сама постановка питання про те, чи є цей уламок «складовою» або «не складовою» частиною космічного об'єкта.

Відповідальність за шкоду виникає при падінні і нанесенні шкоди будь-якого уламку без винятку.

У зв'язку зі створенням Міжнародної космічної станції перед державами-учасницями виникла дилема: вважати міжнародну космічну станцію космічним об'єктом, а її елементи «складовими частинами» цього об'єкта або розглядати її як сукупність різних космічних об'єктів, що підлягають окремій реєстрації.

Питання було вирішено в Угоді про міжнародну космічну станцію, підписаній у Вашингтоні 29 січня 1998 року урядами Канади, одинадцяти держав-членів Європейського космічного агентства, Японії, Росії та США. Згідно зі ст. 5 цієї Угоди кожний партнер реєструє як космічні об'єкти надані їм орбітальні елементи.

З питанням про «складові частини» космічних об'єктів або частини засобів їхньої доставки безпосередньо пов'язана проблема юридичної природи космічного сміття.

Космічне сміття – порівняно нове поняття для міжнародного права, і означає залишки космічних об’єктів або частини засобів їхньої доставки, які створюють перешкоди для практичної космонавтики та астрономії.

Тут необхідно зауважити, що визначення поняття «космічне сміття» на сьогодні є досить проблемним. У ході обговорення цього питання в Науково-технічному підкомітеті КВКП, починаючи з середини 90-х рр., було запропоновано кілька визначень космічного сміття, найбільш вдалими з наукової точки зору були два наступні. В першому зазначалося, що мова повинна йти про не функціонуючий штучний космічний об’єкт, включаючи його фрагменти і частини, нездатний відновити свою діяльність. За іншим космічне сміття визначається як всі антропогенні об’єкти, включаючи їх фрагменти та елементи, що знаходиться на навколоземній орбіті або повертається в атмосферу, і які не є функціональними. При цьому немає значення, чи є можливість здійснити ідентифікацію власника цих об’єктів, чи ні.

Серед юристів існують два підходи до питання про юридичну природу космічного сміття. Окремі юристи вважають, що таке сміття не повинне розглядатися як космічні об’єкти або їх частини. Це означає, що космічний об’єкт, який вийшов з ладу або з-під контролю, а також розпався в результаті вибуху на уламки, не повинен розглядатися як космічний об’єкт або його частини. Тим самим будь-яка шкода, заподіяна таким космічним сміттям, виявиться поза сферою дії Конвенції про міжнародну відповідальність 1972 року.

Більшість юристів вважають, однак, що космічне сміття має охоплюватися поняттям космічних об’єктів та їх складових частин.

Незважаючи на різні підходи до природи та юридичного статусу космічного сміття з часу опублікування Комітетом ООН з космосу своєї першої Технічної доповіді з космічного сміття у 1999 році склалося загальне розуміння того, що засмічення космічного простору створює небезпеку для космічних апаратів, які знаходяться на навколоземній орбіті.

Тому, починаючи з 2000 року (див. Док. ООН А/55/20, ч. В, р. 7, п.104-111) за згодою КВКП до порядку денного Науково-технічного підкомітету включено доповіді Міжагентського комітету з космічного сміття (МККС) з викладенням практичних методів зменшення засмічення космічного простору. Тоді ж було розпочато за участю експертів МККС і МАА системні дослідження проблем видалення космічного сміття з навколоземного простору.

Результатом цієї роботи було оприлюднення на сесії 2001 року Науково-технічного підкомітету Керівних принципів з протидії утворення космічного сміття, розробленого МККС.