Класифікація космічних об’єктів

Утвердження в міжнародній договірній практиці терміну «космічний об’єкт», що охоплює всі різновиди технічних пристроїв (апаратів) і конструкцій, призначених для використання в космічному просторі, усунуло велику термінологічну плутанину, що донедавна існувала в цьому питанні і створювала визначені труднощі на шляху подальшого прогресивного розвитку міжнародного космічного права. Тепер, коли ці термінологічні труднощі усунуті, представляється цілком своєчасною постановка питання про класифікацію космічних об’єктів.

У цілому всі космічні об’єкти поділяються на дві основні групи: автоматичні та пілотовані.

Залежно від місця діяльності обидві групи космічних об’єктів, у свою чергу, поділяються на навколоземні орбітальні і міжпланетні.

У чинному міжнародному космічному праві, на відміну від міжнародного повітряного або морського права, космічні об’єкти військового призначення не виділяються в особливу правову категорію. У цьому виявляється специфічна особливість міжнародного космічного права в порівнянні з міжнародним морським і повітряним правом, в яких, відповідно, військові кораблі і військові літаки користуються особливим правовим режимом, відмінним від правового режиму торговельних судів і літаків цивільної авіації.

Найбільш чітке розмежування автоматичних і пілотованих космічних об’єктів проведено в Угоді про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об’єктів, запущених у космічний простір 1968 року. Особливістю пілотованих космічних об’єктів є специфіка їх міжнародно-правового статусу.

Розглядаючи міжнародно-правові аспекти функціонування пілотованих космічних об’єктів у залежності від цільового призначення і місця діяльності представляється можливим розрізняти три різновиди таких об’єктів: космічні кораблі, населені орбітальні станції, населені станції на небесних тілах.

Розвиток космонавтики зажадав виділення в особливий різновид навколоземних населених космічних станцій (ННКС). Ці останні відрізняються від космічного корабля трьома основними ознаками: 1) тривалим періодом активного функціонування; 2) наявністю або можливістю наявності періодично змінюваного екіпажу і транспортної системи матеріально-технічного постачання та обслуговування; 3) широким колом задач, що можуть вирішуватися екіпажем за допомогою апаратури ННКС і космічних засобів, що входять до складу станції. До такого виду космічних об’єктів відносилися орбітальні станції МИР і САЛЮТ, діюча на орбіті Землі Міжнародна космічна станція (МКС) та аналогічні космічні конструкції майбутнього.

Залежно від місця діяльності вважається доцільним із загальної категорії пілотованих космічних об’єктів виділити станції на Місяці та інших небесних тілах. За своїми ознаками вони близькі до ННКС. Оскільки для цих та інших характерний тривалий період роботи персоналу як на самій станції, так і поза нею, стосовно цих станцій більш доцільно говорити не про пілотування, а про заселеність. Відповідно, їх доцільно іменувати «населені орбітальні станції» і «населені станції на Місяці та інших небесних тілах».

Таким чином, на сучасному етапі космонавтики можна говорити про три основні види пілотованих космічних об’єктів: пілотовані кораблі, населені орбітальні станції, населені станції на небесних тілах.

Що стосується двох останніх видів пілотованих космічних об'єктів, то в міру їхнього використання ймовірно виникне цілий «букет» питань, що, у свою чергу, потребуватиме спеціального міжнародно-правового врегулювання.

У майбутньому із започаткуванням експлуатації природних ресурсів Місяця і використанням неземного матеріалу для спорудження населених станцій можуть виникнути складності через необхідність (або неможливість) поширення основних космічних угод на подібного роду діяльності.