Модуль ІІ. Сучасні проблеми правового регулювання космічної діяльності

ІІ.1. Аудиторний лекційний матеріал

і матеріал для самостійного вивчення

ВСТУП

На початку ХХІ століття ми є свідками перетворення космічної діяльності на один з дійових двигунів світової економіки та появи численних можливостей, зокрема, для країн, що розвиваються. При цьому, треба підкреслити, що з подальшим розвитком космічної техніки, ускладненням завдань, що ставляться перед нею, не тільки зростають масштаби та вартість космічних проектів, але й особливо гостро постає потреба в міжнародній співпраці, поєднанні зусиль держав світу в цьому напрямі.

Уся п’ятдесятилітня історія розвитку космічної науки і техніки свідчить про те, що максимальних, спрямованих на задоволення насущних проблем людства результатів космічна діяльність може досягти виключно на засадах мирного використання космічного простору та широкого міжнародного співробітництва. Таким чином, міжнародне співробітництво в зазначеній сфері є об’єктивною необхідністю, яку обумовлено низкою причин економічного, політичного, соціального, науково-технічного та правового характеру. Це співробітництво стає активним чинником розвитку космонавтики, і сьогодні його можна розглядати як каталізатор процесу вирішення багатьох нагальних потреб суспільства.

Нарешті, міжнародна співпраця в космічній сфері неподільна з розробкою та практичною реалізацією міжнародних угод, які регулюють відносини у зв’язку з дослідженням космічного простору і практичним використанням космічної техніки (КТ). Правовідносини між державами-суб’єктами космічної діяльності стали основою формування космічного права, що важливою складовою ввійшли до системи сучасного міжнародного правопорядку.

Важливість зазначеного співробітництва в світовій космічній галузі та побудови космічного правопорядку, заснованому на засадах загальновизнаних норм міжнародного права, знаходить своє відтворення в МКП, розвитком якого опікується практично з початком космічної ери Організація Об’єднаних Націй та її спеціальний підрозділ – Комітет з використання космічного простору в мирних цілях.

Перше тридцятиліття космічної ери, яке було, мабуть, найбільш активним періодом розбудови міжнародного космічного права (МКП), підвело й певну «риску» щодо відповідності стану космічного права потребам практичної космонавтики наприкінці 80-х років минулого століття. Хоч попереду ще було ухвалення на рівні ГА ООН зводу принципів з використання ядерних джерел енергії в космосі (1992 р.) і Декларації про міжнародне співробітництво в дослідженні та використанні космічного простору на благо і в інтересах усіх країн, з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються (1996 р.), провідні юристи світу авторитетно запевняли світове співтовариство про високу ступінь адекватності існуючих правових механізмів умовам тогочасної діяльності з дослідження та використання космічного простору[22].

Водночас, ні договірне закріплення найбільш поширених термінів МКП, ні реальні правові механізми демілітаризації космосу, ні «правове розмежування» повітряного і космічного просторів, ні, засади справедливого розподілу геостаціонарної орбіти (проголошеної «невичерпним але обмеженим природним ресурсом») все ще не знайшли свого місця в загальновизнаних міжнародно-правових актах. А до цих правових проблем все активніше додаються й нові, пов’язані з комерціалізацією та приватизацією космічної діяльності (в першу чергу, регулювання світового космічного ринку), появою нових суб’єктів цієї діяльності (приватні юридичні особи, ТНК) та актуалізацією певних питань, що стосуються такої діяльності, її новітніх видів і напрямів (космічне сміття, космічний туризм, експлуатація Міжнародної космічної станції тощо).