ІІ.1.5.3. Міжнародне право - основа міжнародного правопорядку

Основу сучасного правопорядку в світі складає система принципів і норм загального міжнародного права. У свою чергу, активним центром міжнародного права (як системи норм) є його основні принципи, які зумовлюють політико-правовий вигляд системи, її характерні риси, функціонування в цілому. Основні міжнародно-правові принципи закріплені у Статуті ООН.

Така особливість чинного міжнародного права має важливе значення як для зміцнення єдиного міжнародного правопорядку, так і для забезпечення його подальшого розвитку шляхом соціального прогресу. Визначальними елементами правопорядку виступають при цьому соціально-політичне єство і нормативно-юридична природа всіх основних принципів міжнародного права, яким повинна відповідати вся решта міжнародно-правових норм, причому не тільки чинні, але й ті, що знаходяться в процесі становлення та утвердження в практиці відносин держав.

В нормативно-юридичній природі сучасної системи міжнародного права закладені важливі гарантії прогресивного розвитку міжнародного правопорядку. Наприклад, для ліквідації, зміни або створення якого-небудь основного принципу як імперативної норми (jus cogens) міжнародно-правових відносин необхідне злагоджене волевиявлення всього міжнародного співтовариства держав в цілому. Для появи або зміни інших загальновизнаних норм також необхідна згода держав, що належать до різних соціальних систем. Без узгодження волі держав різних соціально-економічних систем щодо змісту, формулювання і юридичної обов'язковості якого-небудь правила воно не може стати нормою загального міжнародного права.

можна стверджувати, що основи сучасного міжнародного правопорядку були закладені з утворенням Організації Об'єднаних Націй і становленням сучасної системи міжнародного права.

Ще в процесі створення ООН левову частку уваги було приділено задачі зміцнення міжнародного правопорядку. Так, в преамбулі Статуту ООН була чітко висловлена рішучість засновників Організації «створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і пошана до зобов'язань, які витікають з договорів та інших джерел міжнародного права»[95]. А в ст.13 Статуту ООН прямо зазначено, що Генеральна Асамблея ООН «організує дослідження і надає рекомендації з метою… сприяння міжнародній співпраці в політичній галузі й заохочення прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації»[96].

Головним для міжнародного правопорядку є забезпечення умов іс­нування і функціонування співтовариства держав на основі дотримання норм і принципів міжнародного права. Як зазначає професор В. Буткевич, «міжнародне право є перед­умовою міжнародного правопорядку. Без міжнародного права немає міжнародного правопорядку»[97].

Відповідно до доктрини, міжнародний правопорядок в сучасному світовому співтоваристві можна визначити як сукупність відносин, які мають свою структуру, засновані на нормах права, ядром і основою яких є породжені основними принципами міжнародного права загальні правовідносини між суб’єктами співтовариства держав з приводу захисту загальних інтересів і збереження цінностей, які поділяються усіма.

Життя структури світового співтовариства – в міріадах відносин, які встановлюються між її ланками. Відносини ці системні, вони в більшій чи меншій мірі організовані і упорядковані. Чим вища ступінь впорядкованості, організованості елементів структури співтовариства і діючих в ній відносин, тим більш органічним і життєздатним є воно.

Право історично стало тим інструментом, котрий слугує формуванню системності і впорядкованості міжнародного співтовариства. Воно як структурний елемент опосередковує порядок відносин (політичний, економічний, соціальний і ін.), який склався і розвивається в середині суспільства, перетворюючи його в правопорядок.