ІІ.1.5.4. Космічне право в системі світового правопорядку

В науці міжнародного права вивчаються питання між­народного правопорядку в космосі, правопорядку в Світо­вому океані, міжнародного інституційного правопорядку тощо[98].

Друга половина ХХ століття – період прориву людини в космос. До освоєння космічного простору долучається дедалі більше держав, міжнародних міжурядових і неурядових організацій, а останнім часом ще й юридичних і фізичних осіб. Ця діяльність сьогодні має не тільки суто науковий, а й практичний інтерес. За допомогою різноманітних космічних засобів здійснюється дослідження впливу діяльності людини на зміни в біосфері планети, розвідка і оцінка природних ресурсів Землі, прогнозування погоди, теле- і радіозв’язок, контроль у галузі роззброєння тощо.

Освоєння космічного простору призвело до суттєвих змін в підходах до забезпечення світового правопорядку. Це обумовлено як інтернаціональним характером космічної діяльності, так і глобальними наслідками від неї. Особливо важливим, на наш погляд, є те, що правові регулятори космічної діяльності, космічне право ввійшли важливою складовою до системи забезпечення цього правопорядку, утворивши підсистему правової регламентації відносин держав у космічній сфері, яка, у свою чергу, встановила міжнародний космічний правопорядок.

Міжнародний космічний правопорядок – це порядок відносин, що встановлений на основі принципів і норм чинного міжнародного космічного права, який втілює інтереси міжнародного співтовариства держав в дослідженні та використанні космічного простору в мирних цілях і спрямований на отримання вигод від зазначеної діяльності усіма країнами, незалежно від їх політичних систем і рівня їх соціально-економічного розвитку.

Зростання ролі права проявляється в розширенні меж його впливу в суспільстві, в тому числі за рахунок появи нових сфер правового регулювання. Ця тенденція на сьогодні досить стабільна і відображає соціальну потребу в нормативному регулюванні нових явищ і процесів. Водночас поява нових об'єктів правового регулювання, що пов'язана з розвитком науково-технічного прогресу, не є єдиним стимулятором розвитку правової системи. Науково-технічний та соціальний прогрес здійснює безпосередній вплив і на розвиток усього комплексу прав, законних інтересів і обов'язків громадян: виникають нові права та інтереси, які підлягають правовому захисту й охороні. Характер взаємодії людини, техніки й природи, що постійно змінюється, породжує нові юридичні права та обов'язки. Право бере під свій захист забезпечення нових прав та інтересів людини в різних сферах її діяльності, в тому числі у сфері дослідження та використання космічного простору.

Як вже згадувалося, міжнародне право історично стало тим інструментом, який слугує формуванню системності і впорядкованості міжнародного співтовариства. Воно як структурний елемент опосередковує порядок відносин (політичний, економічний, соціальний і ін.), який склався і розвивається в середині суспільства, перетворюючи його в правопорядок. Теж саме можна сказати і про складову міжнародного публічного права – міжнародне космічне право, яке, таким чином, є невід’ємною частиною як міжнародного правопорядку, так і світового порядку.

Розвиток космічної діяльності не стоїть на місці, тому для правового врегулювання відповідних відносин у співтоваристві держав потрібна така множина норм права, яка б у повному обсязі змогли б забезпечити подальший безперешкодний розвиток діяльності з дослідження та використання космічного простору на благо усіх членів світової спільноти, підтримання безпеки, миру і взаєморозуміння.

Про зростання ролі і значення міжнародного космічного права в сучасному світі свідчить той факт, що в останні десятиріччя відбулося істотне розширення кола суспільних відносин, що становлять предмет його правового регулювання. Цей процес розвивається сьогодні в двох основних напрямах. Для першого з них характерна регламентація міжнародним правом нових напрямів міждержавної співпраці. Зміст другого визначає все більш глибоке проникнення регулюючої дії міжнародно-правових норм в сферу внутрідержавних відносин.

Таким чином, космічне право є частиною як внутрішнього, так і зовнішнього міжнародного правопорядку. Отже, як опосередковане відображення глибинних матеріальних передумов до єднання міжнародного співтовариства, усвідомлення його неподільності міжнародне космічне право, в свою чергу, стає фактором об’єднання.

Досліджуючи правові механізми, що становлять основу міжнародного космічного правопорядку, важко не помітити, що подальший прогрес міжнародного співтовариства в його космічній звитязі можливий лише за наявності та подальшого розширення в міжнародному космічному праві масиву норм, який би забезпечував мир і безпеку для всього людства.

Міжнародна безпека за загальним визнанням має декілька вимірів: військово-політичний, економічний, екологічний, гуманітарний (людський) та ін.

Характер міждержавних відносин, що склався наприкінці минулого століття та цілий «букет» негативних явищ планетарного масштабу об'єктивно зумовив необхідність встановлення нового світового правопорядку, пошуку якісно нових методів і засобів здійснення зовнішньополітичної діяльності держав для забезпечення сталого розвитку.

Третя конференція ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-ІІІ, Відень, Австрія, 19-30.07.99 р.) вперше досить прискіпливо розглянула не тільки проблеми, які постають перед світовою спільнотою у зв’язку з комерціалізацією космічної діяльності та все більшим залученням до цієї діяльності приватного сектору та транснаціональних корпорацій, але й зробила спробу показати роль космічної діяльності у вирішенні глобальних проблем людства та накреслила деякі перспективи удосконалення МКП.

Крім підведення підсумків розвитку світової космонавтики після Другої конференції ООН з космосу (1982 р.) в роботі Конференції велику увагу було приділено питанням, що безпосередньо мають відношення до проблем правового регулювання відносин в сфері космічних послуг і технологій, необхідності якщо не встановлення нового правопорядку у цій сфері, то, якнайменше, вдосконалення існуючого.

Визнаючи певну кризу космічного права у зв’язку з новими умовами космічної діяльності, в першу чергу, пов’язаними з її комерціалізацією та приватизацією, Всесвітній форум проаналізував сьогоднішній стан МКП, у тому числі й невирішені на сьогодні проблеми: огляд та можливий перегляд Принципів, що стосуються ядерних джерел енергії в космічному просторі; визначення та делімітації космічного простору, а також використання геостаціонарної орбіти (ГСО), включаючи розгляд шляхів і засобів раціонального та справедливого розподілу ресурсів ГСО без шкоди для ролі Міжнародного союзу електрозв’язку; огляд статусу п’яти міжнародно-правових документів з космосу.

Водночас, орієнтуючись на важливість правового регулювання нових напрямів космічної діяльності, у тому числі пов’язаних з усе більшою прагматизацією цієї діяльності, акумулюванням її в межах світового ринку космічних послуг і технологій, Конференція рекомендувала КВКП і його Юридичному підкомітету проаналізувати й внести через Секретаріат на розгляд держав-членів пропозиції щодо нових можливих пунктів порядку денного Юридичного підкомітету: порівняльний аналіз принципів МКП та міжнародного екологічного права; правові аспекти проблеми космічного сміття; комерційні аспекти космічної діяльності (наприклад, питання прав власності, страхування та відповідальності) та ін.

Учасники юридичного форуму, проведеного в рамках роботи Конференції Міжнародним інститутом космічного права, у своїх виступах наголосили, що державам-членам ООН потрібно розглянути можливі рамки координації раціонального використання глобальних ресурсів, пов’язаних з космічною діяльністю. У зв’язку з цим особливу увагу держави повинні зосередити різноманітності потреб, потенційним конфліктам, вичерпності природних ресурсів, ціннісним показникам, вартості та активізації процесу приватизації в сфері космічної діяльності. На думку багатьох фахівців космічної галузі, що брали участь в роботі Конференції вже визріла необхідність розробки кодексу поведінки, пов’язаного з космічним сміттям.

До актуальних питань регулювання космічної діяльності доцільно також додати й проблеми розробки правового режиму низьких навколоземних орбіт (ННО) з урахуванням останніх змін в Конвенції Міжнародного союзу електрозв’язку щодо статусу ННО як обмеженого природного ресурсу та захисту власності стосовно космічних літальних апаратів, наприклад, шляхом розроблення міжнародного переліку, узгодженого з Реєстром космічних об’єктів Генерального секретаря ООН.

Оцінюючи роль і місце МКП в побудові та підтримці сучасного світового порядку, його правової основи – міжнародного правопорядку, зважимо на наступне.

Сучасне міжнародне космічне право відповідає загальновизнаним принципам міжнародного права і ґрунтується на основних міжнародно-правових актах, прийнятих під егідою ООН. Ці міжнародно-правові документи, а також відповідні рішення міжнародних організацій багато в чому визначили механізм міжнародно-правового регулювання космічної діяльності, вони стали тим базисом, на основі якого проходить як подальше вдосконалення МКП, так і виникнення та наступна розбудова національних космічних законодавств. Крім зазначених вище міжнародно-правових актів принципового значення у врегулюванні відносин між державами останнім часом набули численні багатосторонні та двосторонні договори про співробітництво держав у сфері окремих напрямів практичної космонавтики, реалізації конкретних міжнародних програм і проектів.

Звичайно, останні тенденції у сфері діяльності з дослідження та використання космічного простору не могли не позначитися на дієвості існуючих правових механізмів МКП, їх здатності й надалі слугувати тим правовим «розчином», що цементував би як космічний правопорядок, так і загальний міжнародний правопорядок у відповідних сферах діяльності людини. Подальша комерціалізація космічної діяльності, утворення світового космічного ринку і відповідне розширення палітри суспільних відносин за рахунок диверсифікації напрямів практичного застосування космічної техніки та збільшення числа суб’єктів космічної діяльності вимагають перегляду багатьох норм МКП і долучення до правових регуляторів цих відносин механізмів інших галузей права.

Ноосферний вибір цивілізації не може не нести певних обмежень в провадженні науково-технічної та господарської діяльності людини, особливо таких техногенно небезпечних видів її як практичне використання ядерної енергії, космічна діяльність (запуски ракет-носіїв, надмірне «засмічення» навколоземного простору тощо) та інших. А, отже, потребує активного втручання держави з метою їх регулювання. Україна як незалежна держава, підтримуючи курс світової спільноти на побудову суспільства на засадах сталого розвитку, підписала Програму дій «Порядок денний на ХХІ століття» і має робити в цьому напрямі відповідні кроки.

Таким чином, основне завдання правового регулювання в космічній галузі – створення такого механізму управління процесами створення та експлуатації космічних засобів і використання космічних технологій, який би надійно охороняв життя і здоров'я людей, їх майно від заподіяння шкоди, гарантував би безпечне навколишнє середовище всьому живому, використовував космічну техніку і технології найбільш ефективним для національної економіки способом, а також забезпечував національну безпеку в усіх її проявах [99].

Завдання для самостійної роботи

1. Ознайомтеся із запропонованою до цієї теми літературою.

2. Як пояснити важливість кардинальної зміни парадигми розвитку нинішньої цивілізації?

3. Сформулюйте особливості сучасного правопорядку.

4. Які основні визначення міжнародного правопорядку, космічного правопорядку?

5. У чому полягає особливість ноосферної моделі розвитку суспільства?

6. Охарактеризуйте роль космічного права в підтримці міжнародного правопорядку.

підсумки

Необхідно зрозуміти:

1.Інтеграційні процеси, що відбуваються в міжнародному співтоваристві, свідчать про загальну тенденцію до наближення та співпраці суб’єктів міжнародного права та збільшення чисельності галузей, де міжнародне та внутрішнє право у взаємозв’язку знаходять все більш широке застосування. Розширюється сфера дії не тільки міжнародного права у внутрішньому праві, що пов’язано з «виключним» характером (exclusiveness) самого міжнародного права, але спостерігається також зростання «утворюючого» (formative) впливу внутрішнього права на міжнародне і застосування внутрішнього права міжнародними організаціями.

2. Диверсифікація видів космічної діяльності в країнах світу безпосередньо відбивається на стані та характері відповідних національних правових систем.

3. З 80-х рр. минулого століття цей процес тісно пов`язаний з «комерційною» складовою космонавтики. Цим зумовлено розширення в національному законодавстві зарубіжних країн масиву норм, якими регулюються відносини в сфері сертифікації та реєстрації об`єктів космічної діяльності, контролю за нерозповсюдженням відповідних технологій, дистанційного зондування Землі з космосу і телемовлення через штучні супутники Землі тощо.

Слід запам’ятати:

1. Аналіз національних законодавчих систем країн світу показує, що більшість з них мають космічне законодавство. Але його обсяги і зміст є різними.

2. Специфічною рисою процесу розвитку права в сфері регулювання відносин між суб’єктами СРКПіТ є те, що перші правові механізми цих відносин були запроваджені національними правовими інституціями однієї країни – США.

3. Більшість правових актів США в сфері практичного використання космічної техніки набули за своїми наслідками міжнародного характеру.

4. Деякі країни мають тільки окремі акти про ратифікацію міжнародних договорів з космосу (більшість країн), а інші – більш-менш розвинуті системи космічного законодавства (Австралія, Бразилія, Велика Британія, Канада, ПАР, РФ, Франція, Швеція, Японія).

Треба вміти:

1. Розрізняти специфіку дії міжнародних і національних правових механізмів космічної діяльності..

2. Пояснити в чому полягає основна відмінність космічних законодавств різних країн.

3. Класифікувати нормативно-правові акти національних законодавств за ефективністю їх правового регулювання відповідних відносин.

рекомендована література

1. Бєглий. О. В. Правове регулювання космічної діяльності та національна безпека України // Матеріали VIІІ Міжнародної науково-технічної конференції «Авіа-2007». Т. 3 – К.: НАУ, 2007. – С. 61.1 – 61.4.

2. Винер Н. Кибернетика и общество. – М.:, „Мир», 1958. – 302 с.

3. Новая парадигма развития России в ХХІ веке. Комплексные исследования проблем устойчивого развития: идеи и результаты. Под ред. В.А. Коптюга, В.М. Матросова, В.К. Левашова. Изд. 2-е. – М.: Academia, 2000. – 416 с.

4. Сталий розвиток суспільства. Программа сприяння сталому розвитку в Україні / За ред. В.Підліснюк. – К.: Поліграф-експрес, 2001. – 28 с.