Основні принципи інформаційних відносин в Україні

Державна інформаційна політика – це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню інформації. Базовим законом в сфері інформації є Закон України «Про інформацію». Він був прийнятий 1992 р., останні суттєві правки внесені – 13 січня 2011 р. Також важливими юридичними документами в галузі інформаційних відносин в Україні є Закон України «Про пресу та інформацію», Закон України «Про друковані засоби», Закон України «Про державну таємницю», Законом України «Про радіо та телебачення», Закон України «Про авторське право».

Цей пакет законодавчих актів створює нормативно правові засади розвитку державної політики у галузі інформації.

Поширення дії Закону на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.

Основні принципи інформаційних відносин: (ст. 5 Закону «Про інформацію»)

· гарантованість права на інформацію;

· відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

· об'єктивність, вірогідність інформації;

· повнота і точність інформації;

· законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Один з головних напрямків і способів державної інформаційної політики є забезпечення доступу громадян до інформації. (ст. 6)

(Актуально) У квітні 2011 року набув чинності Закон «Про доступ до публічної інформації». Тепер вся інформація, якою володіє чиновник, окрім чітко визначених винятків, має бути доступною для всіх громадян. Зокрема, максимально відкритою мають стати усі дані щодо бюджетних видатків. Крім того, відповідь на інформаційний запит мають надавати протягом 5 днів, а у разі надзвичайної ситуації – впродовж 48 годин. У разі невиконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" можновладцям загрожує адміністративна або навіть кримінальна відповідальність.

(Щодо ЗМІ) Головна мета інформаційної політики держави – захист своїх національних інтересів у внутрішній і зовнішній політиці через ЗМІ. У цьому зв'язку роль державних ЗМІ полягає в тому, щоб бути засобом впливу на масову свідомість суспільства, процес формування громадської думки. Інформаційна політика держави повинна будуватись на принципах формування єдиного інформаційного простору і як наслідок єдиної нації, при збереженні ідентичності кожної національності.

На внутрішньому інформаційному ринку держава повинна:

• стати регулятором діяльності ЗМІ

• удосконалювати механізм їх законодавчого регулювання

• недопущення інформаційної дискримінації держави.

При цьому як газетний, так і ефірний ринок повинен регулюватися законами, які виключають їх монополізацію. Нормальний розвиток ЗМІ можливий лише за умов проведення державою політики, що націлена на створення дійсно демократичних мас-медіа.

21. Основні форми міжнародного співробітництва в інформаційній сфері.

До основних форм міжнародного співробітництва України є:

Міжнародне співробітництво в галузі інформації з питань, що становлять взаємний інтерес, здійснюється на основі міжнародних договорів, укладених Україною та юридичними особами, які займаються інформаційною діяльністю.

Діяльність іноземних фізичних та юридичних осіб в Україні у сфері науково-технічної інформації. Іноземні юридичні та фізичні особи, а також особи без громадянства можуть інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства (ст. 22 Закону «Про науково-технічну інформацію»).

Міжнародне співробітництво у сфері інформатизації спрямовується на підвищення економічної ефективності та науково-технічного рівня виконання Національної програми інформатизації. З цією метою до виконання окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації можуть залучатися іноземні юридичні та фізичні особи, іноземні інвестиції.

Держава розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва у сфері інформатизації, які не суперечать законодавству та державним інтересам України (ст. 27 Закону України «Про національну рограмму інформатизації»).

Міжнародне співробітництво у галузі зв'язку. Вста-новлення правових, організаційних, технологічних і фінан-сових відносин з міжнародними організаціями зв'язку, а також представництво України в цих організаціях за дорученням Кабінету Міністрів України, здійснення співробітництва з організаціями зв'язку іноземних держав, міжнародний правовий захист інтересів України у питаннях зв'язку покладається на Адміністрацію зв'язку України, а питання використання радіочастот та радіоелектронних засобів на міжнародному рівні — на Головне управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України.

Міжнародне співробітництво в галузі зв'язку здійс-нюється на основі чинного законодавства та відповідних міжнародних договорів України (ст. 31 Закону України «Про зв'язок»).