У |
своєму розвитку цей принцип пройшов чотири основні етапи: 1) проголошення принципу національності (період буржуазно-демократичних революцій); 2) визнання як принцип самовизначення (період після Першої світової війни); 3) проголошення у Статуті ООН як принципу рівноправності і самовизначення народів; 4) закріплення в Заключному акті НБСЄ принципу рівноправності і права народу розпоряджатися власною долею. Кожен із зазначених етапів являє собою не тільки зміну формулювання, а й певний напрям дії принципу, його наповнення політичним або юридичним змістом тощо.
У науці міжнародного права ставлення до цього принципу неоднозначне: від визнання дії цього принципу стосовно всіх народів до обмеження його сферою колоніально залежних народів (Д. Саксена, А. Ейде та ін.) і до повного невизнання (М. Сібер, Д. Тіам, Ш. Вішер, А. Яковідес, К. Іглтон, А. Коббан та ін.). Остання думка широко пропа-
Глава VI О сно вн і принципи міжнародного права
/6
Принцип співробітництва
|
|
гується фактично після завершення процесу деколонізації. А отже, це є своєрідною формою згортання принципу.
Багато вчених радянської школи міжнародного права щодо цього принципу пройшли шлях від беззастережного визнання до майже так само беззастережного заперечення. Останнє є характерним явищем для пострадянського періоду. В одних (Г. В. Ігнатенко, О. І. Тіунов та ін.) воно зумовлене «необхідністю забезпечити оберігання суверенних держав від сепаратистських рухів, довільних дій, орієнтованих на розкол суверенної держави», в інших (Г. І. Тункін, А. М. Талалаєв та ін.) — «забороною використовувати цей принцип екстремістами, націоналістами, які рвуться до влади і прагнуть для цього роздробити існуючу державу», ще в інших (Ю. М. Колосов, В. І. Кузнецов та ін.) — тим, щоб «цей принцип не здійснювався із сепаратистських позицій на шкоду територіальній цілісності та політичній єдності суверенних держав». Очевидно, що в подібних мотиваціях превалюють елементи доцільності над суто правовими.
Юридичне існування принципу рівноправності і права народу розпоряджатися власною долею випливає не тільки із Статуту ООН, а і з Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права 1996 р. (ст. 1), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. (ст. 1) та ряду інших міжнародно-правових актів.
У Заключному акті НБСЄ 1975 р. записано: «Всі народи мають право в умовах свободи визначати, коли і як вони бажають, свій внутрішній і зовнішній політичний статус без втручання ззовні і здійснювати на власний розсуд свій політичний, економічний, соціальний та культурний розвиток».
|
|
Важливими для тлумачення і подальшого розвитку принципу були Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960 р. і Декларація про принципи міжнародного права 1970 р. В останній прямо підкреслено, що «створення суверенної незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об'єднання з нею, або встановлення будь-якого іншого політичного статусу, вільно визначеного народом, є формами здійснення цим народом права на самовизначення».
На сьогодні принцип рівноправності і права народів розпоряджатися власною долею передбачає за суб'єктами
міжнародного права такі права та обов'язки: 1) обов'язок поважати рівність народів і націй; 2) обов'язок поважати право самостійно розпоряджатися власною долею; 3) право народів жити в умовах повної свободи; 4) право визначати, коли захочуть і як захочуть, свій внутрішній і зовнішньополітичний статус; 5) право здійснювати на власний розсуд свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток; 6) право кожного народу, нації вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами; 7) право просити і отримувати підтримку відповідно до цілей та принципів Статуту ООН, у разі позбавлення їх права на самовизначення насильницьким шляхом.
Право народу і нації розпоряджатися власною долею і в період деколонізації не позбавляє права на відокремлення та утворення самостійної держави, на об'єднання з іншою державою або на приєднання до іншої держави.
Обов'язок суб'єктів міжнародного права — поважати права, передбачені принципом рівноправності і права народів розпоряджатися власною долею і сприяти їх здійсненню як індивідуально, так і шляхом сумісних, спільних дій.