Механізм застосування міжнародно-правових санкцій

к уже зазначалося, перед застосуванням санкцій дер­жава звертається до правопорушника з попередженням про застосування санкцій, якщо він не припинить про­типравних дій. Попередження може містити пропозицію мирного вирішення конфлікту.

Механізм застосування міжнародно-правових санкцій складається з двох взаємопов'язаних компонентів: міжна­родно-правового (конвенційного) механізму та міжнарод­ного організаційного (інституційного) механізму.

Основу сучасної системи санкційних міжнародно-пра­вових норм складають: договірні, звичаєво-правові рішен­ня і рішення міжнародних органів та організацій. Ці нор­ми визначають межі застосування санкцій, межу санкцій-ної компетенції суб'єктів (держав та міжнародних органі­зацій), режим застосування санкцій, типи, види і форми примусових заходів тощо.

Міжнародні договірні норми застосування санкцій за­кріплені у Статуті ООН, статутах її спеціалізованих ор­ганів та установ, статутах інших універсальних органі­зацій, універсальних, регіональних і двосторонніх угодах нестатутного характеру.

Звичаєво-правові норми здебільшого є універсальни­ми і безстроковими імперативними нормами. Вони виз­начають порядок здійснення самодопомоги (її види і фор­ми), правила початку й завершення застосування міжна­родно-правових санкцій, суб'єктів застосування, режим застосування тощо.

Рішення (резолюції) міжнародних органів та органі­зацій, як правило, є короткостроковими з визначеним терміном дії. Вони визначають умови застосування санк­цій, їх процедуру, початок і завершення.

Міжнародний організаційний (інституційний) меха­нізм застосування міжнародно-правових санкцій включає: держави, організації та органи (комітети, комісії, судові органи).

Держави можуть діяти самостійно в порядку самодо-

Глава XVI Міжнародно-правові санкції

помоги, колективно і в межах міжнародних організацій. У разі самостійних дій держава, крім норм міжнародного права, реалізує комплекс національно-правових норм (за­конодавчих актів, адміністративно-виконавчих розпоряд­жень тощо). Як правило, національне законодавство біль­шості держав передбачає порядок реалізації примусових заходів щодо інших суб'єктів міжнародного права.

Діяльність групи (колективу) держав щодо застосуван­ня санкцій, крім загальних принципів та норм міжнарод­ного права, регулюється спеціальною угодою між ними.

Застосування інституційного механізму міжнародних органів та організацій може обмежуватися лише міжнарод­ним рівнем (наприклад, при позбавленні прав та привілеїв у межах міжнародної організації). Міжнародно-правова ре­алізація поєднується здебільшого з національно-правовою.

В сучасній практиці застосування міжнародно-пра­вових санкцій у межах міжнародних (міжурядових) ор­ганізацій особливе значення має діяльність ООН і та­ких регіональних організацій, як НАТО, ЛАД, ОАЕ, ОАД та ін.