1. Міжнародно-правове регулювання польотів у повітряному просторі.
2. Правовий статус повітряного судна і екіпажу.
3. Правове регулювання повітряного простору України.
При розгляді питань міжнародно-правового регулювання польотів повітряних суден у повітряному просторі важливо визначити такі поняття, як “повітряне судно”, “політ повітряного судна”. Загальноприйняте міжнародно-правове визначення поняття “повітряне судно” відсутнє, хоча спроби сформулювати його мають місце в Паризькій конвенції про повітряну навігацію від 1919 року і Чиказькій конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 1944 року в Додатку 7. Серед інших міжнародно-правових документів, що регулюють польоти у повітряному просторі слід відзначити: Протоколи, стосовно змін до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1954 р.; 1962 р.; 1971 р.; 1984 р.; 1990 р.; 1995 р.; Угода про цивільну авіацію і про використання повітряного простору 1991 року; Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 1929 року та ін. Значну роль у міжнародному повітряному праві відіграють так звані “міжнародні авіаційні регламенти” – стандарти, рекомендована практика, процедури та інше, які приймаються в рамках Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО).
|
|
У теорії і на практиці головним критерієм класифікації польотів повітряних суден у повітряному просторі виступає “географічний” критерій, сутність якого полягає в обов’язковому з’ясуванні суб’єктами відповідної правової системи географії запланованого польоту (внутрішні і міжнародні польоти). Необхідно визначити особливий статус міжнародних польотів, а також розкрити певні види (регулярні і нерегулярні) і форми (комерційні і некомерційні) польоту повітряного судна.
При написанні контрольної роботи необхідно розкрити правовий статус повітряного судна і екіпажу. Повітряне судно має національну належність, що визначається фактом реєстрації в тій чи іншій державі. Принцип національної належності створює безпосередній (публічно-правовий) зв’язок між державою реєстрації і повітряним судном, яке таким чином користується захистом цієї держави. Від зазначеного принципу необхідно відрізняти цивільно-правові питання власності, володіння і користування повітряним судном. В міжнародному повітряному праві не існує документа, який би в цілому визначав правовий статус екіпажу. Окремі права екіпажу і командира стосовно прийняття заходів для попередження і припинення злочинних діянь на борту під час польоту закріплені в Токійській конвенції про правопорушення і деякі інші діяння на борту повітряного судна від 14 вересня 1963 року. Правовий статус екіпажу, як правило, визначається національним законодавством держави реєстрації повітряного судна.
|
|
Україна як суб’єкт міжнародного права здійснює повний та винятковий суверенітет над своїм повітряним простором. Правовий режим повітряного простору України регламентується національним законодавством: Законом України “Про Державний кордон України” від 4 листопада 1991 року, Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 року та міжнародними договорами. Крім того, необхідно зазначити порядок використання повітряного простору України, який визначається Положенням про використання повітряного простору України від 29 березня 2002 року і Правилами польотів повітряних суден та обслуговування повітряного руху в класифікованому просторі України від 16 квітня 2003 року.
Література:
Основна література: 15, 21 - 28.
Додаткова література: 125 - 131.
3.5. Контрольні питання з дисципліни «Міжнародне право»,