Внутрішнє законодавство

Першою системою в світі, яка об'єднала колізійні норми в єдине ціле, була італійська система, представлена в цивільному кодексі 1865 р.

В основному існує 3 системи розміщення колізійних норм в правових системах.

Колізійні норми можуть знаходиться:

• у цивільних кодексах;
• у положеннях, що втілюють цивільний кодекс;
• у законах, спеціально присвячених міжнародному приватному праву.

Розглянемо ці системи в зазначеній послідовності.

1) У цивільних кодексах колізійні норми можна знайти у французькому праві (Цивільний кодекс 1804 р.). Він діє і понині. У цьому кодексі є ряд статей, що відносяться до прав іноземців і колізійних питань.

З цих статей головне значення має ст. 3, яка встановлює:

1. що „закони впорядкування та безпеки обов'язкові для всіх проживаючих на території (Франції)”;

2. що „нерухомості, навіть ті, які належать іноземцям, підкоряються французьким законам” (йдеться про нерухомості, розташовані на території Франції);

3. що „закони, які стосуються цивільного стану (право- та дієздатності) осіб, розповсюджуються на французів навіть проживаючих в іноземних державах”.

У 1939 р. була введена в дію частина нового італійського цивільного кодексу, що містила статті про права іноземців, в яких проводилася політика ксенофобії і расової ненависті.

Ці статті втратили силу (див. ст. 15 Мирного договору з Італією 1947 р.), але колізійні статті нового італійського кодексу залишилися у силі.

2) У положеннях, що втілюють цивільний кодекс, колізійні норми містяться в німецькому праві. Вони охоплюють ст.ст. 7-31 Ввідного закону до Німецького цивільного кодексу 1896 р.. Проте в ньому відсутні норми з багатьох істотних питань (опущене речове право), всього одна стаття з галузі зобов'язального права, фрагментарно врегульоване спадкове право.

З 1 вересня 1986 року у ФРН набув чинності Закон про нове регулювання у сфері МПП від 25 липня 1986 р., яким були замінені відповідні статті Ввідного закону до Німецького Цивільного Уложення.

Одночасно в цей закон були включені правила Римської конвенції 1980 року про застосування права до договірних зобов'язань.

3) Окремі закони, що охоплюють колізійні норми, є у наступних держав: Японія (1893 р.), Ліхтенштейн (1922/1926 р.), Таїланд (1939 р.) Польща (1965 р.), Албанія (1964 р.), Угорщина (1979 р.) Туреччина (1982 р.) Швейцарія (1987 р.).

Сполучені Штати Америки, а також Великобританія взагалі не мають законів, що регулюють відносини МПП.

Джерелом колізійного права у Великобританії є перш за все судова практика, а потім приватні підручники, з яких перше місце визнається за роботою Дайсі (Dicey's Соnflict оf Laws).

Так само в США джерелом міжнародного приватного права є приватні зібрання, оброблені Американським Інститутом Права в 1934 р. (restatement) і 1971 р..

Розміщення колізійних норм в даній правовій системі не завжди можна віднести до однієї з зазначених вище формул. У деяких правових порядках міжнародне приватне право розкидане по різних законах. Так вирішено справу в системах Болгарії, Румунія Оригінальним було уявлення про колізійні норми в СРСР, де вони містилися в Основах цивільного законодавства СРСР і союзних республік (ст.ст. 122,124-129) і в Основах законодавства СРСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, оскільки зазначені Основи не були ні цивільним, ні сімейним кодексом, а швидше надбудовою над законодавством решти республік.

Наявність окремих законів, що охоплюють норми МПП, не означає, проте, що поза межами цих законів норм МПП бути не може.

Так, Польський закон „Міжнародне приватне право” 1965 р. складається з 38 статей, поділених на 12 розділів: загальні положення (I), особи (II), форма дієздатності (III), позовна давність (IV), шлюб (V), спорідненість (VI), опіка і піклування (VII), власність та інші майнові права (VIII), зобов'язання (IX), відносини суду (X), спадщина (XI), заключні положення (XII). Що стосується більш спеціальних колізійних норм, то вони містяться, наприклад, в Законі про вексельне право (1936 р.), Морському кодексі (1961 р.), Повітряному кодексі (1962 р.), Цивільному процесуальному кодексі та в інших нормативних актах.

Подібне обумовлення можна зробити відносно турецького Закону про художні та інтелектуальні роботи 1951 р., німецького Закону про патенти 1936 р. та ін.

Що стосується України, то вона, також, як і Болгарія і Румунія, належить до групи країн, які не мають окремого закону про міжнародне приватне право. Тому українські колізійні норми містяться в окремих нормативних актах.

Крім Постанов Верховної Ради України, норми МПП містяться також в деяких законах держави (наприклад, у ЦКУ, Митному кодексі України 1991 р.).

Сюди ж слід віднести Закон України „Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій” від 3 січня 1992 року.

До законодавчих актів відносяться також: Закон України „Про режим інвестування” (1996 р.), Декрет про валютне регулювання, Закон України „Про правовий статус іноземців” від 17.12. 1993 р. та ін.