Сильні якості сторін

Результати переговорів і угод між іноземним інвестором і урядом країни-реципієнта залежать від ресурсів, запропонованих інвестором, і числа фірм, що зробили аналогічні пропозиції. Іноземні інвестори з більшою готовністю йдуть на високу частину власності у своїх закордонних підприємствах, коли число їхніх конкурентів обмежене, а самі вони контролюють активи визначених видів.

Як не дивно, розмір капіталу, необхідного для розгортання виробництва, звичайно не позначається на позиції інвестора в угоді. Вплив тут роблять що найменше два чинники: великі інвестиції вимагають ретельного аналізу можливого їх впливу на економіку; уряд країни, може бути, більше схильним зайняти потрібні кошти за кордоном, щоб укласти їх у велике підприємство. Проте, спроможність компанії робити великі капіталовкладення може зміцнити її позиції в майбутніх угодах.

Потреби країни базування БНК

Хоча інтереси однієї країни-донору можуть сильно відрізнятися від інтересів іншої, проте, мало хто з країн-донорів займає нейтральну позицію у взаєминах БНК і країн-реципієнтів. Подібно уряду країни-реципієнта уряд країни-донора зацікавлений у досягненні визначених економічних цілей і може або стимулювати чи перешкоджати закордонній експансії вітчизняних фірм для того, щоб одержати те, що вона вважає прийнятним виграшем від міжнародних операцій своїх БНК.

Переговори в міжнародному бізнесі

Переговорний процес часто зводиться до виводу угод на два рівня: спочатку БНК укладає угоду з місцевою фірмою про придбання в ній частини власності, продажу їй технології або продукції надані кредиту; потім, після досягнення домовленості на цьому рівні, державний заклад може схвалити або не схвалити обговорені умови і запропонувати свій варіант. Навіть у випадку, коли уряд безпосередньо не бере участь у переговорах, учасники переговорів повинні враховувати його вимоги.

Коли компанія веде переговори з урядом іншої країни, розраховуючи одержати від нього ряд поступок, варто пам¢ятати про деякі проблеми, що можуть у зв¢язку з цим виникнути. По-перше, компанія може ускладнити відношення з профспілками у своїй країні, оскільки вони заявлять, що в наявності експорту робочих місць заради одержання доступу до дешевої робочої сили. По-друге, іноземну філію головної компанії можуть обвинуватити в демпінгових цінах на продукцію, що випускається, через субсидії, наданих країною-реципієнтом. По-третє, при наявності субсидій сутужніше оцінити реальну ефективність дій керівництва філії. До того ж, слід зазначити, що завжди існує небезпека порушення даних обіцянок при зміні ситуації.

Участь країни базування БНК у захисті її активів

Головною проблемою в таких угодах, що укладаються з метою захисту іноземних інвестицій, є те, що, як правило, вони не містять механізму рішення або урегулювання конфліктів та спорів. Урядові країни-реципієнта може у випадку конфлікту просто не вистачити фінансових ресурсів для сплати необхідної суми в потрібній валюті.

Використання допомоги і кредитів як способу запобігання захоплення власності іноземних інвесторів, як способу тиску у суперечках про оцінку експропрійованої власності час від часу виразно може бути ефективним. Це особливо дієво, якщо конкретна країна, що сильно залежить від способів, що надходять від урядів інших країн або міжнародних агентств або як доповнення до приватних іноземних інвестицій, або замість них. Уряд тієї або іншої країни може виглядати недостатньо послідовним у використанні фінансового тиску, оскільки воно ставить на перше місце політичні альянси і поступки, а не власність своїх нечисленних громадян за кордоном. Тому уряд може бути готовим дати допомогу в обмін на голоси по цікавлячій його резолюції ООН, чи на дозвіл розмістити в якій країні військові бази, чи просто зі страху перед суспільною думкою, що може виявитися настроєним проти країни, що намагається нечесним шляхом набути сприятливого відношення до своїх компаній у країні-донорі.

Рішення спорів на багатобічній основі

Цікавим прикладом вирішення суперечки з притягненням третьої сторони є конфлікт між США й Іраном. Цей випадок відрізняється від багатьох аналогічних спроб дозволу розбіжностей тим, що кожна країна інвестувала в економіку іншої великі кошти. Фактично, коли дві країни взаємно заморозили активи, інвестиції Ірану в США в минулому значно більше, ніж інвестиції США в Іран. Дві країни погодилися вибрати для міжнародного трибуналу в Гаазі по три арбітри, а вони повинні були виявити ще трьох. Частина активів, заморожених США, була використана на оплату по позовах, рішення по яких виніс трибунал.

Підхід до зовнішньоекономічної діяльності

Будь-якій компанії варто вживати заходів по збільшенню числа прихильників і нейтралізації можливої критики у свою адресу. Щоб знизити імовірність помилок у стратегії, спрогнозувати можливу критику й усунути підстави для обвинувачень, варто проводити опитування суспільної думки серед таких зацікавлених груп, як споживачі і робітники.

Міжнародна фірма не може цілком уникнути критики у свою адресу, але вона може її пом¢якшити. Для цього варто враховувати ті аспекти, що мають велике значення для населення країни-реципієнту.

Захист прав інтелектуальної власності

Останнім часом причиною конфлікту між бізнесом, урядами та між державами стали права інтелектуальної власності, іноді розглянуті як нематеріальні активи.

Патенти

Конфлікти з приводу порушення патентів складно розвиваються і дорого обходяться, на їхній дозвіл можуть йти роки. На міжнародному рівні основні проблеми – це швидкий розвиток технологій і розбіжність патентних законів і права в різних країнах. Компаніям доводиться змінювати свої патенти відповідно місцевим вимогам, а факт порушення патенту довести важко.

Торгові знаки

У деяких країнах необхідно почати використання торгового знаку до подачі заявки на його реєстрацію. У країнах із статутним, а не загальним правом традиційно відхиляються які б не були попередні умови чи то підстава для реєстрації або надійний захист від порушення торгового знаку. Відповідно Віденської конвенції використання торгового знаку до реєстрації як попередня умова не є обов¢язковим протягом трьох років після його міжнародної реєстрації.

Авторські права

Майже усі великі компанії, що займаються звукозаписом і видавничою справою, мають великі інтереси в інших країнах і дуже піддані впливу іноземних конкурентів. При відсутності законів про охорону авторських прав любий іноземний виробник міг би скопіювати книгу або магнітну стрічку і почати по низьким цінам поширення копій у країні, де ця продукція вперше з¢явилась. Загальна конвенція про охорону авторських прав – найважливіша міжнародна угода, що забезпечує захист авторських прав громадян із країн, що підписали конвенцію.

Навчальний елемент № 2 “Міжнародні організації”

Навчальні цілі елементу:

Сформувати уяву про: міжнародні багатосторонні організації; механізм регулювання міжнародних товарних ринків; багатосторонні міжурядові організації з питань регулювання світових товарних ринків; вплив міжнародних організацій на економічний розвиток держав.

Знати: основні міжнародні організації, зокрема ті членами яких є Україна; структуру, цілі та напрями дії міжнародних організацій; політику, що проводить український уряд відносно цих міжнародних організацій; організації членом яких намагається стати Україна.

Розуміти: значення перебування або вступу в міжнародні організації для України; мету створення міжнародних організацій; наміри країни, що до міжнародних організацій; мотиви вступу до міжнародних організацій.

Вміти: оцінювати вплив міжнародних організацій на політику та економіку країн; основні міжнародні організації та напрями їх дії; політику яку проводить український уряд відносно певних міжнародних організації; організації членом яких намагається стати Україна.

2.1. Багатобічні міждержавні організації з питань торгової й економічної політики.

2.1.1 Поняття, класифікація та організаційна структура міжнародних

організацій.

Міжнародні організації представляють собою організаційну форму міжнародної співпраці.

Міжнародні економічні організації – це інститут багатосторонніх міждержавних відносин, що має узгоджені з його учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, А також інші специфічні політико-організаційні норми, до яких належать устав, членство, процедура та порядок прийняття рішень [ 5.].

В системі міжнародних організацій для координації діяльності створюються спільні органи, координаційні комітети та інші установи.

Класифікація міжнародних організацій:

- за характером членства та юридичної природи учасників

(міжурядові та неурядові);

- за кругом учасників

(універсальні, відкриті для участі всіх держав, та регіональні);

- за кругом компетенції

(загальної та спеціальної компетенції);

Організації загальної компетенції охоплюють всі сфери відносин: політичну, економічну, культурну, соціальну. Організації спеціальної компетенції здійснюють співпрацю в одній області або підрозділяються за напрямками.

- за характером повноважень

(міждержавні та наддержавні);

- за умовами участі в членстві

(відкриті та закриті).

Створенню міжнародних міждержавних організацій передує власне волевиявлення держав, що фіксується у міжнародній угоді.

Порядок створення передбачає:

1. Прийняття установчого документу;

2. Формування структури організації;

3. Скликання головного органу, з якого починається функціонування організації.

Міжнародні економічні організації, здійснюючі регулювання в системі світового господарства, можна класифікувати за двома основними принципами: за організаційним принципом та за сферою багатостороннього регулювання [ 5.].

Класифікація міжнародних економічних організацій за організаційним принципом в якості основи передбачається участь чи неучасть організації в системі Організації Об¢єднанних Націй, а також приймає до уваги профіль організацій та цілі їх діяльності. При такому підході міжнародні економічні організації можна поділити на наступні групи:

1. Міжнародні економічні організації системи ООН.

2. Міжнародні економічні організації, що не входять до системи ООН.

3. Регіональні економічні організації.

Класифікація міжнародних економічних організацій за сферою багатостороннього регулювання передбачає їх поділ на наступні групи.

1. Міжнародні економічні організації, регулюючі економічне та промислове співробітництво і галузі світового господарства.

2. Міжнародні економічні організації в системі регулювання світової торгівлі.

3. Регіональні економічні організації в системі регулювання світового господарства.

4. Міжнародні й регіональні економічні організації, що здійснюють регулювання підприємницької діяльності.

5. Міжнародні неурядові організації та об¢єднання, що сприяють розвитку міжнародних господарських зв¢язків.

Перші чотири організації є міжурядовими, які також мають назву міждержавних та багатосторонніх.