Міжнародне політико-правове середовище. Політичні ризики та методи оцінки їх рівня

Політико-правове середовище міжнародного маркетингу – комплекс політичних і правових умов, які безпосередньо (через законодавство) і опосередковано (через традиційну систему власних відносин) впливають на діяльність компаній, що реалізують свою продукцію на ринку країни.

Коли йдеться про політичний лад, розглядають дилему «відкрите (демократичне) суспільство – закрите (авторитарне) суспільство». З погляду маркетингу, чим відкритіше суспільство, тим прихильнішим воно є до демократичних традицій і верховенства закону й тим активнішою є економіка і нижчим є політичний ризик вкладання капіталу.

У світі існує декілька принципово відмінних типів правових систем, що, як зазначає О. Каніщенко, пропонують різні підходи до розуміння і трактування тих чи інших бізнесових ситуацій міжнародного співробітництва.

Загальне право базується на традиціях, історичних прецедентах, звичаях та практиці суспільно-економічного життя (Велика Британія, США).

Цивільне право базується на сукупності досить деталізованих законодавчих актів, об’єднаних у кодекс, які регламентують підприємницьку діяльність (Україна, Японія, більшість країн Європи).

Теократичне право базується на релігійних нормах та вимогах, переважно на ісламських догмах, які досить жорстко регламентують усі аспекти соціально-економічного життя, зокрема, підприємницької діяльності. Наприклад, страхуватися, за мусульманськими канонами, є порушення волі Аллаха. CitiBank, фінансуючи проекти арабських компаній, виявив, що здійснює незастраховані інвестиції. В разі провалу проекту, звернувшись до суду, може розраховувати лише на повернення базової суми кредиту.

Теократичне право є домінуючою системою в 19 з 30 мусульманських країн.

Важливим фактором міжнародної маркетингової діяльності є політична стабільність суспільства. Коли уряди в країні часто змінюються, закони, що регулюють діяльність іноземних компаній, ухвалюють поспішно, тому вони можуть суперечити один одному, а тому привабливість ринку країни різко падає.

Вагому роль при ухваленні рішення про впровадження товару на ринок відіграє також ступінь корумпованості чиновників держави. За дослідженнями Світового банку, корупція є однією з головних перешкод (1-3 місце за ступенем значущості) для провадження бізнесу в країнах, що розвиваються. Рівень корумпованості держави визначають за 10-бальною шкалою (від 10 – «корупції майже немає», до 0 – «найвищий рівень корупції») індексом сприйняття корупції – СРІ (Corruption Perception Index). Для України цей індекс дорівнює 2,5. Найменш корумпованими країнами (СРІ більше 10) вважають Данію, Нову Зеландію, Швецію, Сінгапур, Фінляндію та Швейцарію. Останні місця в переліку (СРІ менше 1,7) посідають Конго, Екваторіальна Гвінея, Чад, Гвінея, Судан, Афганістан, Гаїті, Ірак, М’янма, Сомалі.

Державна економічна політика тяжіє до відкритості або закритості суспільства. З погляду міжнародного маркетингу це відображає переважання однієї з двох торгових політик: а) лібералізації (свободи торгівлі) – політики мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі ринкових законів попиту і пропозиції; б) протекціонізму – державної політики захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів.

Економічна політика держави відображається в законодавстві, що регулює господарську діяльність. Особливо впливають на міжнародний маркетинг суперечливість законів і такі обмеження: валютний контроль; тарифні методи регулювання; нетарифні методи (квотування, ліцензування; прихований протекціонізм; фінансові методи; торговельні договори).

Важливими чинниками, що впливають на міжнародний маркетинг, є захист прав споживачів, авторське та патентне право, дотримання податкового, трудового, антимонопольного, рекламного законодавства країни. Крім того, суб’єкти міжнародного бізнесу здійснюють комерційні операції з огляду на загальносвітові правила міжнародної торгівлі, бізнес-права та укладання угод.

Метою дослідження політико-правового середовища є визначення політичного ризику та розробка стратегії його зменшення. Для цього насамперед аналізуються політичне середовище та можливі дії країни, яка досліджується, а також власної.

Міжнародний досвід свідчить, що конкретні економічні дії національних урядів щодо зарубіжних країн зумовлені не тільки комерційними інтересами, а й їхніми політичними цілями. Існує певний зв’язок між цілями уряду та можливими економічними діями, які підвищують політичний ризик (табл. 1).

Таблиця 1

Зв’язок між цілями уряду досліджуваної країни та можливими економічними діями

Політичний ризик у міжнародній діяльності — можливість, вірогідність мати збитки внаслідок економічних дій уряду зарубіжної країни, зумовлених політичними цілями або непередбаченими політичними обставинами (революціями, страйками, війнами тощо). Методи оцінки рівня політичного ризику: аналіз дій держави у минулому; аналіз точки зору експертів; побудова моделей, заснованих на вимірюванні нестабільності.

З метою запобігання збиткам унаслідок дії політичних чинників фірми використовують різні стратегії зменшення політичного ризику (табл. 2).

Таблиця 2

Стратегії зменшення політичного ризику