Міжнародне економічне середовище, його складові

Основною складовою міжнародного маркетингового середовища є економічне.

Економічне середовище міжнародного маркетингу – сукупність економічних властивостей зарубіжних ринків, що прямо або побічно впливають на прийняття маркетингових рішень і відбиваються в показниках економічного розвитку, загальногосподарської кон’юнктури, фінансово-кредитного становища, структури споживання населення тощо.

Для характеристики економічного середовища зарубіжного ринку виділяють 3 блоки елементів:

І. Загальна характеристика типу економічної системи та моделі ринкової економіки.

ІІ. Основні макроекономічні показники розвитку країн (ВВП, інфляція, валютна система, платіжний баланс, рівень і структура безробіття, рівень життя населення і його купівельна спроможність, рівень доходів на душу населення, структура витрат, сфера бізнесу, рівень її розвитку, особливості і перспективи).

ІІІ. Основні ринкові показники зарубіжної країни:

Стан попиту і пропозиції;

Потенціал і ємність ринку;

Доступність ринку;

Рівень цін;

Стан конкуренції та її структура;

Основні постачальники, посередники, споживачі;

Вимоги до якості, безпеки, реклами, упаковки, маркування.

Економічне середовище міжнародного маркетингу насамперед формується системою міжнародної торгівлі – сфери міжнародних товарно-грошових відносин, що втілює сукупність процесів, пов’язаних із зовнішньою торгівлею всіх країн. У свою чергу, зовнішня торгівля – сектор економіки держави, що вирішує питання реалізації частини ВНП на зарубіжних ринках.

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими особливостями:

1. Різким зростанням обсягів експорту та імпорту;

2. Зростанням ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн;

3. Вкрай нерівномірне зростання світових цін на основні види товарів.

4. Зміни в товарній структурі світової торгівлі: збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів; зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів; інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами).

5. Зрушення в географічному розподілі товарних потоків.

6. Розповсюдження сталих та довгострокових відносин між постачальниками та покупцями, зростання питомої ваги внутрішньофірмових постачань у межах ТНК.

7. Зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі.

8. Послаблення позицій США, Великобританії, Франції, Італії при істотному зміцненні позицій Японії та нових індустріальних країн.

9. Посилення конкуренції між трьома центрами світового економічного розвитку: США, Японією та країнами ЄС.

10. Активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі.

11. Посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньоекономічній політиці більшості країн.

Для прийняття правильних рішень в міжнародному маркетингу важливо вивчити фінансово-кредитне становище в країні, показниками якого є процентна ставка, рівень інфляції, дефіцит бюджету, валютні курси, розподіл доходів між окремими соціальними групами населення.

Аналіз кон’юнктури зарубіжного ринку передбачає розрахунок прогнозних показників:

· Виробництво товарів і послуг (пропозиція) (випуск промислових товарів; видобуток корисних копалин, виробництво сільськогосподарської продукції; обсяг вироблених послуг);

· Споживання (попит) (оптовий і роздрібний товарообіг, місткість ринку);

· Валютна і кредитна ситуації (курси валют, облікові ставки, курси акцій);

· Ціни як інтегральні показники.

Важливим показником кон’юнктури є коефіцієнт цінової еластичності попиту на зарубіжному ринку, що відображає ступінь чутливості покупців до зміни ціни товару:

К_е = ((Q₂ – Q₁): (Q₂ + Q₁) / (P₂ – P₁): (P₂ – P₁)),

де Q₂ і Q₁ – попит на товар при цінах P₂ і P_1.

О. Л. Каніщенко запропонувала такий алгоритм аналізу економічного середовища за визначеними параметрами:

1. Тим економіки. Визначити питому вагу окремих типів економік у змішаній системі і їх значення для розвитку тих чи інших видів бізнесу.

2. Структура господарства, господарська орієнтація. Установити можливу експортно-імпортну орієнтацію країни з погляду галузевої структури та пріоритетів економічного розвитку.

3. Темпи економічного зростання. Оцінити: 1) рівень державних доходів (збитків) через: а) динаміку основних макроекономічних показників в абсолютному та відносному вимірі; б) показники розвитку галузей народного господарства; в) стан платіжних балансів; 2) рівень особистих доходів в абсолютному і відносному вимірі та загальнодержавний тип особистих доходів.

4. Направленість та ступінь державного втручання в економіку. Виявити форми одержавлення, інтенсивність та глибину їх впливу на певні сфери економічного розвитку країни.

5. Наявність спеціальних (вільних) економічних зон. Пошук найсприятливіших умов проникнення та функціонування на зарубіжному ринку через спеціальні території, у межах яких діють економічні пільги для іноземних і вітчизняних компаній.

6. Стан конкретного товарного ринку. Визначити 1) потенційну місткість ринку конкретного продукту; 2) рівень міжнародної спеціалізації основного та споріднених підтримувальних виробництв.

7. Загальногосподарська кон’юнктура та кон’юнктура конкретного товарного ринку. Визначити вплив найважливіших кон’юнктуротвірних факторів мікро- та макрорівня, що характеризують стан і привабливість ринку.