Міжнародний кредит

(International credit) – це економічні відносини, які виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагородою (відсотками).

На основі міжнародного кредиту сформувалися місткі міжнародні ринки позичкових ресурсів. Крім великих національних, міжнародних за своїм характером (наприклад, нью-йоркський, лондонський та ін.), виникли й досягли на сучасному етапі колосальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та єврокапіталів. Ключову роль на цьому ринку як суб'єкти міжнародних кредитних відносин відіграють міжнародні банківські консорціуми.

Фінансування зовнішньоекономічної діяльності може бути отримано звичайними і нетрадиційними методами і надаватись банками, небанківськими установами або державними організаціями. Різні методи фінансування експорту подано в табл.11.1.

Для фінансування своїх зовнішньоторгових операцій експортери та імпортери можуть, у першу чергу, скористатися звичайними кредитними послугами обслуговуючого їх банку, а саме, контокорентними кредитами. Але специфічні умови зовнішньої торгівлі спричинили виникнення особливих кредитних форм і/або особливих форм забезпечення.

Таблиця 11.1.

Основні способи фінансування зовнішньоекономічної діяльності

Банки дуже часто підтримують зовнішню торгівлю своїх клієнтів гарантіями:

1. Гарантія повернення платежів (авансових сум). За такої гаранти банк, як правило, гарантує повернення авансових сум, отриманих його клієнтом для здійснення тієї чи іншої операції з поставки. Але гарантія повернення платежів (авансових сум) зустрічається також при авансуванні певних операцій щодо надання послуг, коли повернення авансів стає необхідним у випадку нездійсненої операції. Зазвичай розмір гарантій складає 15-30 % вартості замовлення.

2. Гарантія пропозиції. При тендерах банк учасника тендерних торгів гарантує певною сумою виконання контрактів поставки і договорів виробництва. Але це також розповсюджується на виплату сум, які зазвичай блокуються для можливо необхідного усунення браку. Звичайний розмір цієї гарантії 5-10 % від вартості поставки або послуг.

3. Гарантія коносаментів (letter ofidemnity). Банк бере на себе перед пароплавством зобов'язання відшкодування збитків, які можуть бути юридичне заявлені у випадку відпуску товарів без коносаментів (коли товар прибув у порт, а відправлені поштою коносаменти ще знаходяться в дорозі). Одночасно він бере на себе зобов'язання дослати затримані оригінали коносаментів. Доказом того, що вони були відправлені, як правило, є отримання копій, які завжди пересилають поштою окремо. Звичайний розмір такої гарантії 10-15 % вартості товару.

Іноземне довгострокове фінансування розділяють на залучення коштів на іноземному фондовому ринку за допомогою іноземних облігацій та акцій і на отримання іноземних позик.

Ринок іноземних облігацій є просто частиною місцевого ринку облігацій, випущених іноземцями. Іноземні облігації також регулюються місцевими законами і повинні деномінуватися в національній валюті. Вони випускаються з фіксованою або плаваючою ставками та у вигляді облігацій, похідних від акцій.

Друга складова іноземного фондового ринку – фінансування шляхом продажу акцій на іноземних ринках у валюті цих ринків. Перевага цього джерела фінансування полягає в можливості диверсифікації ризику компанії від продажу своїх акцій на одному національному ринку; відбувається ізоляція компанії від можливого впливу великих місцевих акціонерів. Дана форма фінансування є у певному сенсі й рекламною акцією. Торгова марка у вигляді найменування емітента потрапляє в ЗМІ, що висвітлюють події на фінансових ринках. Фінансові менеджери корпорацій знаходять і інші додаткові причини випуску акцій за кордоном. Підтвердженням цьому є статистичні дані по так званих акціях «янкі», проданих іноземними емітентами в США: протягом останніх років їх вартість зросла у понад 3 рази.

Окрім іноземного фінансування на фондових ринках компанії залучають іноземні банківські кредити. Як і у випадку з іноземними облігаціями, місцеве законодавство часто обмежує суму банківських кредитів для іноземців. Кредитування вітчизняного бізнесу на міжнародних фінансових ринках здійснюється у вигляді синдикованих кредитів. Ці кредити надаються декількома кредиторами одному позичальнику, що дозволяє кредитору суттєво знизити ризики.

11.4.2. Євровалютні кредити

(Eurocredit) – це кредити, виражені у вільно конвертованій валюті, вкладеній у банку, який знаходиться поза країною її виникнення.

Найважливіша характеристика євровалютного ринку виражається в тому, що позики тут на відміну від місцевого ринку кредитів здійснюються на основі фіксованої надбавки до відсоткової ставки ЛІБОР (Лондонська міжбанківська відсоткова ставка пропозиції). Ця надбавка переглядається звичайно що півроку. Її величина залежить від рівня сприйнятого інвестором ризику на кредитування конкретного позичальника. При мінімальному ризику дефолт у надбавка може бути навіть від’ємною. Деякі позичальники з високим кредитним рейтингом (великі корпорації та банки) і національні інститути (наприклад, Світовий банк) беруть позики за ціною нижче ЛІБІД (Лондонська міжбанківська відсоткова ставка попиту), яка зазвичай на 0,125% менша за ЛІБОР. З іншого боку, в умовах середовища з високою невизначеністю надбавка на ЛІБОР у вигляді премії за ризик може досягати 4-5%.

Єврокредити видаються приблизно терміном від 3 до 10 років. У даний час спостерігається тенденція до збільшення цього строку. Десятилітні кредити для першокласних позичальників стали не рідкістю. Кредиторами на цьому ринку є виключно банки, що як правило утворюють синдикати для великого кредитування. Банк, що одержав запит на кредитування, зазвичай управляє синдикатом. Він і запрошує ще декілька банків для участі в операції. У залежності від обсягу й виду кредиту синдикат одержує комісійні від 0,25% до 2% від суми кредиту.

Єврокредитування, що здійснюється переважно в доларах США, може здійснюватись у різних валютах. Все більше кредитних договорів у зв’язку з цим включають у себе мультивалютну умову, яка дає позичальникові право конвертувати позику в будь-яку іншу встановлену валюту на певну дату. У результаті позичальнику вдається ефективніше синхронізувати свої валютні платежі і надходження.

Єврооблігації як альтернатива банківському кредитуванню при євровалютному фінансуванні випускаються напряму кінцевим позичальником, оминаючи посередників в особі банків. Однак, банки також беруть участь у випуску й розповсюдженні єврооблігацій.

11.4.3. Єврооблігації

– це облігації, які продаються поза країною, в чиїй валюті вони деноміновані.

Вони подібно до іноземних облігацій складаються з облігацій з плаваючими (фіксована надбавка над ЛІБОР) та фіксованими ставками й облігацій, похідних від акцій. На відміну від місцевого та іноземного ринків на євро облігаційному ринку майже повністю відсутнє державне регулювання й оподаткування (що й є причиною його існування), але замість цього він регулюється Асоціацією ринків міжнародних цінних (ISMA), створеною власне учасниками цього ринку.

Процес випуску єврооблігацій достатньо трудомісткий і включає в себе низку процедур, таких як проведення попереднього аналізу емітента, складання рейтингових книг і одержання міжнародного кредитного рейтингу, підготовку інформаційного меморандуму для інвесторів, складання юридичної документації випуску, проведення презентацій для інвесторів в Україні й за кордоном, забезпечення розміщення емітованих цінних паперів синдикатом андерайтерів тощо.