Акцепт, аваль та індосування векселів

Акцепт — це письмова згода платника на оплату векселя. Цією дією платник бере на себе зобов'язання сплатити вексель у встановлений термін. Акцепт ставиться на лівій частині лицьової сторони векселя і виражається словами: «Акцептований» чи «Прийнятий», «Згоден» тощо. Для дійсності акцепту він обов'язково повинен бути підписаний платником. Простий підпис платника також означає акцепт векселя.

Ініціатива пред'явлення векселя до акцепту завжди надходить від векселедержателя, але саме пред'явлення до акцепту може бути здійснене будь-якою юридичною особою, в якої знаходиться вексель (наприклад, банком).

Пред'явлення векселя до акцепту може бути проведене у будь-який час, починаючи з дня його видачі і закінчуючи моментом настання платежу.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але він може бути частковим, тобто боржник згоден сплатити тільки частину суми.

До повернення векселя держателю платник може закреслити свій напис про акцепт (у цьому випадку вважається відмова в акцепті). Якщо вексель переданий векселедавцю після акцепту, то боржник не може анулювати свій акцепт. Акцепт носить без-відзивний характер. Крім того, якщо платник письмово повідомив про свій акцепт векселедержателя або будь-кого із індосантів, а потім закреслив свій акцепт і повернув вексель, він буде залишатися зобов'язаною особою згідно з умовами свого акцепту.

Таким чином, за допомогою акцепту акцептант стає головним вексельним боржником.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або у частині вексельної суми за допомогою авалю — вексельного поручительства. Виступити в ролі вексельного поручителя (аваліста) може третя особа або одна із осіб, що підписала вексель (індосант, акцептант, векселедавець). Аваль дається на лицьовому боці векселя або на додатковому аркуші та виражається словами «вважати за аваль», «як поручитель», «як гарант» тощо і обов'язково підписується авалістом — юридичною особою (двома уповноваженими особами: керівником та головним бухгалтером, чиї підписи скріплюються печаткою).

Аваль, який не містить ніяких додаткових обмежень, гарантує виконання зобов'язань відповідальною особою в повному обсязі. Але вексельне поручительство може обмежуватися частиною суми, тобто аваліст відповідає згідно зі змістом аваля.

Аваліст і особа, за яку він поручається, несуть взаємну відповідальність. Оплативши вексель, аваліст отримує право зворотної вимоги до того, за кого він видав поручительство, а також до тих, хто зобов'язаний перед цією юридичною особою. Слід наголосити, що в цьому випадку діють загальні правила регресу, тобто аваліст може пред'явити вимоги тільки до попередніх боржників, але не до наступних. Крім того, аваліст несе перед векселедержателем солідарну відповідальність разом з іншими особами, що поставили на векселі свої підписи. Тобто векселедержатель має право пред'явити йому позов незалежно від пред'явлення позову іншим зобов'язаним за векселем особам.

Аваліст звільнюється від відповідальності, коли перестає нести відповідальність за векселем основний боржник, наприклад, у випадку закінчення строку позовної давності. На відміну від норм цивільного права, згідно з якими недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність зобов'язання, яке його забезпечує, аваліст відповідає за оплату векселя, навіть якщо зобов'язання, яке він гарантував, виявиться недійсним.

Переуступка (дія передачі) векселя за допомогою передавальних написів називається індосуванням або індосацією векселя. Особа, що здійснює передавальний напис, тобто переуступає вексель за індосаментом, є індосантом, а особа, що отримує вексель за індосаментом, є індосатом або індосатором (векселетримачем).

Можливість передачі векселя за допомогою індосаменту розширила межі його застосування, перетворивши вексель вексель із знаряддя переказу коштів у засіб платежу і далі — у товар, що купується з метою здійснення ним платежу.

За своєю формою індосамент може бути повним (іменним) і бланковим. Повний індосамент містить найменування юридичної чи фізичної особи, на користь якої він зроблений. Повний індосамент зберігає іменний вексель в якості такого, а вексель на пред'явника перетворюється в іменний. Бланковий індосамент не містить назви особи, на користь якої він зроблений, або складається з одного підпису індосанта. Бланковий індосамент перетворює іменний вексель у вексель на пред'явника.

Окремим видом індосаменту є передовірчий. У цьому випадку індосамент може містити низку застережень: «на інкасо», «як довіреному», «валюта до отримання», — які мають на увазі просте доручення провести операцію за векселем; «валюта у заставу», «валюта у забезпечення», які мають на увазі заставу векселя. Індосат у цих випадках може індосувати вексель наступній особі тільки в порядку передоручення, тобто з аналогічними застереженнями.

Крім того, відрізняють безоборотний індосамент, який здійснюється з застереженням «без обороту на мене» і знімає відповідальність з векселедавця за несплаченим і опротестованим у неплатежі векселем. Ця особа (юридична чи фізична) вибуває із ряду попередніх і наступних осіб, які несуть взаємну відповідальність за векселем у результаті здійснення неперервної низки передавальних написів.

Індосамент виконує три основні функції: передавальну, гарантійну і легітимаційну (легітимація — засвідчення законності будь-якого права).

Передавальна функція — полягає в тому, що за допомогою індосаменту всі права за векселем переносяться від однієї особи (індосанта) до нового кредитора (індосатора). Оскільки всі права за векселем пов'язані з володінням документом, індосамент повинен бути доповнений врученням. У результаті індосування векселя з'являється новий власник векселя — його держатель. Він отримує право вимагати від платника - акцептанта обумовлену у векселі суму грошей у встановлений термін, право вимоги щодо попереднього кредитора і будь-якої іншої особи, яка поставила на векселі свій підпис, у випадку несплати (неакцепту) векселя платником, а також право переуступити вексель іншій особі. Індосатор не замінює собою попереднього держателя, а є самостійним вексельним кредитором. Здійснення індосаменту не завжди пов'язане з передачею права власності на вексель. Індосамент може мати тільки передовірчий характер або здійснюватися з метою застави векселя. У цьому випадку до утримувача не переходить право власності на вексель. Він має право здійснювати усі дії з метою отримання платежу за векселем і примусового стягнення, але передати вексель далі він може лише в порядку передоручення.

Гарантійна функція індосаменту полягає в тому, що після передачі векселя індосант сам стає індосатором у становищі вексельного боржника, який відповідає згідно із законом за акцепт і платіж за векселем. Індосант гарантує новому держателю, що платник належним чином акцептує і сплатить, а якщо він цього не зробить, то індосант сам оплатить вексель. Тобто індосамент створює в особі індосанта

нового вексельного боржника. Усі індосанти разом з трасантом є солідарними гарантами перед держателем, у зв'язку з чим по мірі збільшення кількості індосаментів зростає і коло осіб, пов'язанних взаємною відповідальністю за векселем, і тим самим підвищується цінність векселя. Але, на відміну від трасанта, який є головним гарантом платежу за векселем, індосант може звільнитися не тільки від відповідальності за платіж шляхом включення у свій індосамент застереження «без звороту», «без гарантії» та ін.

Легітимаціпна функція має важливе юридичне значення. Законність прав вексельного кредитора базується на неперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній з них є бланковим. Неперервний і послідовний індосамент починається підписом першого держателя (векселя) або векселедавця, якщо переказний вексель виставлений згідно з його власним наказом. Наступні індосаменти кожний раз повинні підписуватися ім'ям тієї особи, яка була вказана у попередньому індосаменті. Після бланкового індосаменту будь-яка особа, що володіє векселем, може індосувати його своїм підписом, не перериваючи послідовності низки, тому що у цьому випадку утримувач купує вексель на основі бланкового передавального напису.