2015-06-30
557
Вексель - це цінний папір, який засвідчує без умовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
У ході історичного розвитку вексель перетворився в універсальний інструмент, який широко використовується у кредитно-розрахункових відносинах. За сучасних умов, яку б функцію на практиці не виконував вексель (засіб платежу, знаряддя кредиту, інструмент для інкасування боргу), відносини учасників вексельного обігу в будь-якому випадку носять характер вексельних правовідносин і регулюються не загальними нормами цивільного, а особливого вексельного права.
У 1930 році в Женеві відбулася конференція, на якій була розроблена Конвенція, що встановила Єдиний закон про переказний та простий векселі. Країни, які підписали її чи приєднались до неї, прийняли на себе зобов'язання ввести в дію на своїх територіях Єдиний вексельний закон. До таких країн належали: Австрія, Бельгія, Бразилія, Угорщина, Греція, Данія, Німеччина, Італія, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія, Японія. Ще 37 країн на основі Женевської вексельної конвенції прийняли свої національні вексельні закони, не приєднуючись до цієї Конвенції. Усі зазначені країни утворюють Женевську систему вексельного права. Нині і Україна приєдналась до неї.
Іншу основну систему вексельного права складають країни англо-американського права, чиє вексельне законодавство базується на англійському законі про переказні векселі 1882 року. До них належать: Англія, Австралія, Ізраїль, Індія, Ірландія, Канада, Колумбія, США та інші (усього 35 країн).
Самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не входить до жодної з двох основних систем права і не базується на жодному, спільному для усіх цих країн, вексельному законі. Це такі країни, як: Болівія, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Єгипет, Іран, Іспанія, Куба, Мексика, Тайвань, Таїланд та інші.
Між Женевським Єдиним вексельним законом (ЄВЗ) і англійським Законом про переказні векселі (ЗПВ) є деякі розбіжності.
Згідно з ЄВЗ переказний вексель має вміщувати: найменування «переказний вексель», яке включене у текст документа і надруковане тією мовою, на якій цей документ складений; просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей; найменування платника; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен здійснитися платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений (першого векселедержателя); зазначення дати і місця складання векселя; підпис того, хто видає вексель (векселедавця, трасанта).
Документ, в якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, не має сили переказного векселя, за винятком таких випадків: вексель, строк платежу в якому не вказаний, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням; якщо відсутня назва місця платежу, ним вважається місце знаходження платника; вексель, в якому не вказане місце його складання, розглядається як підписаний у місці знаходження трасанта.
Відповідно до ЗПВ переказний вексель має містити наступні обов'язкові реквізити: безумовний наказ сплатити певну грошову суму; строк платежу; найменування платника, отримувача або зазначення, що вексель сплачується пред'явнику; підпис векселедавця. Вексель не буде недійсним через те, що він не має «вексельної відмітки», не датований, не вказане місце виставлення або місце платежу. Тобто в англійському законі передбачається менша кількість обов'язкових реквізитів, ніж у ЄВЗ, і допускається виставлення векселя на пред'явника (але в міжнародних розрахунках такі векселі не застосовуються).
За англійським законом протест у неплатежі іноземного векселя повинен бути здійснений в день, коли вексель був несплачений. За американським законом зобов'язання банку висловлювати протест настає в той же робочий день, будь-якою іншою особою протягом трьох робочих днів після відмови платника від платежу.
Отже, вексель — це цінний папір, оформлений у суворій відповідності до вимог закону і є таким, що має деякі особливості. Основними рисами векселя, які склалися в міжнародній практиці і були прийняті на Женевській конвенції 1930 року вважаються:
- абстрактний характер зобов'язання, визначеного векселем, — текст векселя не повинен містити посилання на угоду, яка є причиною видачі векселя; невиконання зобов'язань за основною угодою не може призвести до невиконання зобов'язань за векселем та інше;
- безумовний характер зобов'язань за векселем — вексель містить простий і нічим не обумовлений наказ або зобов'язання сплатити певну суму; безсуперечливий характер зобов'язань за векселем, якщо він є справжнім;
- вексель, грошове зобов'язання, він містить наказ або зобов'язання сплатити певну суму, вексель — письмовий документ;
- вексель — це документ, що має суворо встановлені обов'язкові реквізити;
- вимагати платежу за векселем може лише той, хто володіє цим документом — держатель векселя;
- сторони, зобов'язані за векселями, несуть солідарну відповідальність (за винятком осіб, що здійснили безоборотний напис);
- вексель має підвищену оборотність;
- при порушенні встановлених термінів сплати векселя необхідно здійснити нотаріальний протест.
Під вексельним протестом розуміють офіційно засвідчену вимогу платежу та повідомлення про його неодержання. Існують такі види протесту:
• Протест переказного векселя в неакцепті або відсутності дати акцепту. Ціль протесту — створення умов для дострокового задоволення вимог кредитора.
• Протест проти несплати векселя (простого, переказного). Юридична мета протесту — збереження прав зворотних вимог (регресу) до зобов'язаних по векселю осіб — трасанта, індосантів та їх гарантів (авалістів).
