Епістолярний стиль

Сфера використання — офіційні міжколективні й міжособистісні стосунки та неофіційні особисті зв'язки (ділове листування в установах і приватне листування в родині). Епістолярна спадщина визначних діячів культури, мистецтва, науки, політики може бути складовою частиною інших стилів, наприклад художньої літератури, публіцистики.

Основне призначення — регулювання правових, ділових, виробничих контактів, зв'язки між суб'ектами правових відносин, ділового партнерства та підтримання стосунків у родинах і товариських колах, гру­пах мовців за інтересами.

Основні ознаки:

• персональність;

• інформаційна цілеспрямованість та приватність;

• авторське «я»;

• наявність певної композиції:

- початок, що містить шанобливе звертання;

- головна частина, у якій розкривається зміст листа;

- кінцівка, де підсумовується написане, та іноді – постскриптум.

Основні мовні засоби:

• адресація, межі мовного етикету, стандартність висловів у ділових листах;

• різнотемна лексика, вільний виклад змісту у приватних листах;

• емоційно-експресивні засоби, варіантність норм і особливості порушення їх в інтимному листуванні;

• поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів і вироблення індивідуального авторського образу в листах-сповідях, листах-творах, листах-інформаціях.

Упродовж століть епістолярний стиль зазнавав змін. Сучасні вимоги до нього — більша лаконічність, скорочений обсяг раніше обов'язкових вступних звертань та заключних формулювань увічливості.