Пам’ятка для учнів «Як писати диктант»

1. Уважно прослухайте текст диктанту.

2. Коли вчитель зачитуватиме кожне речення в цілому, слухайте його докінця й не робіть ніяких записів.

3. Починайте записувати речення лише тоді, коли вчитель почне його читати частинами, роблячи тривалі паузи.

4. Під час записування речення більше звертайте увагу на орфографію (написання слів), але не треба забувати й про розділові знаки.

5. Під час перевірки записаного речення потрібно передусім зважати наінтонацію й особливо ретельно перевіряти поставлені розділові знаки (у цьому важливу роль відіграють паузи: ледь помітну паузу роблять у тих місцях, де треба поставити кому, а більш помітну — на місці двокрапки чи тире; явна пауза означає, що треба поставити крапку з комою).

6. Сконцентруйте свою увагу й не відволікайтеся під час написаннядиктанту.

7. Не «збирайте» помилки, зазираючи під час написання диктанту в роботу сусіда (як показує практика, на це, поперше, витрачається час, якого й так мало, а подруге, потім часто доводиться шкодувати через помилку, допущену внаслідок такого виправлення). Успіхів!

НАШЕ СЛАВНЕ МИНУЛЕ

Наші перші боги

Одним із перших богів слов’янської міфології вважається Род. За міфами, він зачинатель усього живого, адже був богом природи, урожаю, керував дощем і блискавицею. Про могутність цього божества свідчить значна кількість споріднених слів на позна чення найважливіших понять: «народитися», «природа», «на род», «родовід».

Не менш важливим у пантеоні язичників був Дажбог — бог сонця, світла, добра. Перун символізував бога блискавки й гро му, військової дружини. Він — сама нестримність, мужність і непереможність. Оскільки Перун був богомгромовиком, то при носив людям життєдайний дощ, сприяв урожайності.

Цікавою й символічною постаттю є Ярило, який символізував весняне сонце, любов і пристрасть. Він — заступник трударів, хліборобівсіячів.

Окрім богівчоловіків, популярні були й жінки, яким поклоня лися наші предки. Глибоку символіку для язичників мала Бере гиня, котра захищала людей від усякого зла. Вона оберігала оселю, малих дітей, добробут сім’ї. Її зазвичай зображали із застережли во піднятими руками. Саме така її поза трансформувалася в малю нок тризуба. Найпоетичнішим у пантеоні язичників був образ Лади — богині любові, краси й гармонії життя. «Лад», «ладнати», «ладний» — ці слова зобов’язані своєму життю саме цій богині.

162 слова За О. Потапенком