Катерина Білокур

Катерина навчилася читати рано, тому було вирішено до школи її не віддавати. Важко сказати, коли майбутня художниця почала малювати. У чотирнадцять років Катерину застали за цим без глуздим, як усі вважали, заняттям, тому було вжито невідклад них заходів: різки та найсуворіша заборона малювати.

Відтепер дівчинці доводилося творити потайки. Спочатку вона виготовляє фарби сама, а згодом переходить на олійні. Пензлі робить із шерсті котячого хвоста. Малює багато, як правило, квіти.

Якось почула по радіо пісню у виконанні Оксани Петру сенко. Спів так вразив Катерину, що цілу ніч вона просиділа над листом і відправила його вранці за незвичайною адресою: «Київ. Оксані Петрусенко». Слава співачки була настільки великою, що лист не загубився. Захоплена вкладеним у конверт малюн ком із зображенням калини, співачка радиться з Павлом Тичи ною — і до Полтави надходить розпорядження знайти Катрю Білокур. Картини Білокур вражають — успіх величезний!

Москва, Київ, Париж… Саме в Парижі її знамениті картини «ЦарКолос», «Берізка» й «Колгоспне поле» побачив Пабло Пі кассо. Увесь світ облетіли його слова: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ!»

169 слів За Р. Скорульською