Своєрідність сентиментального авторського стилю

''Сентименталізм'' — це літературний напрям, що виник у другій половині 18 — на початку 19ст. Письменники- сентименталісти прагнули відтворити світ почуттів простої людини, й викликати співчуття до героїв у читачів. Назву напрям дістав від роману англійського письменника Лоренса Стерна «Сентиментальна подорож по Франції та Італії» (1768 р.). Герої сентименталізму часто є людьми добрими, непристосованими до жорстокості світу, які вміють співчувати та любити. Сентименталізм відкидає класичні канони композиції. Твір будується не за правилами суворої логічності, а вільно. Досить частими в творах цього напряму є ліричні відступи. Сентименталісти описують почуття, занурюються у думки героя, вони спонукають читача уявляти образи не як чіткі форми, а як ніжні картини намальовані аквареллю.

Сентименталізм в українській літературі[ред. • ред. код]

Представниками сентименталізму в українській літературі вважають Григорія Квітку — Основ`яненка та Івана Котляревського. Проте не всі твори цих письменників належать до цього напряму. Риси сентименталізму найяскравіше виражені в п'єсі «Наталка Полтавка» І.Котляревського та в повістях «Маруся», «Сердешна Оксана», «Щира любов» Григорія Квітки — Основ`яненка.

В літературознавстві не існує єдиної думки на предмет наявності сентименталістського напряму в українській літературі. Видатні українські літературознавці О. Білецький та Д.Чижевський вважали, що сентименталізм не здобув вияву в українській літературі. Дмитро Чижевський зауважує «В українській літературі немає потреби утворювати з кількох творів Квітки та одного твору Котляревського окремого літературного напряму». Проте існує протилежна точка зору, І. Лімборський вбачає типологічну спорідненість українських письменників 17 — 18 століть із європейським сентименталізмом. Дослідник стверджує, що в першій половині 19 ст. сентименталізм проявив себе у всіх родах української літератури. Скептики твердили, що з україномовних авторів ніхто не здатен написати щось «і звичайне, і ніжненьке, і розумне». Саме ці вимоги (послідовно сентименталістські) Квітка і намагався зреалізувати у своїй повісті «Маруся».

Пєса М. Котляревського «Наталка — Полтавка» проникнута тонким сентименталізмом, це класичний твір української літератури, що став знаковим для нашого народу.