Становлення основ шлюбно-сімейного права в УСРР

Перший офіційно прийнятий сімейний кодекс УСРР – Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб та акти громадянського стану було затверджено у травні 1926 року.

У Кодексі по-новому вирішувалось питання про фактичні шлюбні відносини: безспірним доказом шлюбу вважалася тільки його реєстрація. Питання реєстрації шлюбів і розлучень були повністю віднесені до компетенції органів Запису актів громадянського стану (ЗАГС). Кодекс ввів і детально регламентував інститут усиновлення (удочеріння), який розглядався як одна з форм громадської допомоги дітям.

Закон вважав роздільною власністю лише майно, яке було придбане до шлюбу. Кодекс передбачав одержання кожним з подружжя рівної частки. Таке вирішення питання було спрямоване насамперед на захист інтересів дружини (жінки). Праця жінки по веденню домашнього господарства і догляду за дітьми прирівнювалася до праці чоловіка, яка давала кошти на утримання сім’ї. Походження дітей від певних осіб встановлювалося в судовому порядку.

У Кодексі було визначено і порядок одержання одним із подружжя аліментів на іншого. Так, один із подружжя мав право на аліменти від іншого у випадку непрацездатності, яка виникла до шлюбу, під час шлюбу або не пізніше одного року після розлучення.

80. Поняття соціалістичної законності в радянському праві

В юридичному словнику сталінської доби соціалістична законність визначається як один із основних методів здійснення диктатури пролетаріату, який виражається в безумовному й точному дотриманні всіма державними органами, посадовими особами й громадянами законів і інших нормативних актів соціалістичної держави. Зазначали, що соціалістична законність є одним із тих «стовпів», на якому базується уся державна діяльність у сфері управління. Принцип організації і діяльності усієї радянської соціалістичної держави.