Радянська доктрина протиставляла соціалістичне право праву буржуазному, яке складалося з правових систем сім'ї романо-німецького права та сім'ї загального права.
Сім'я романо-німецьких правових систем склалася як результат зусиль європейських університетів, які на базі кодифікації імператора Юстиніана розвинули загальну для всіх правову науку. Термін «романо-німецька» був вибраний для того, щоби віддати належне університетам романських і німецьких країн.
До речі, як зазначав Рене Давид, французи та німці тривалий час не могли допустити, щоб їхні правові системи були при класифікації зачислені до однієї сім'ї1.
' Видається слушним зауваження французького професора Рене Давида про те, що мова має йти не про правові системи, а про сім'ї правових систем. Див.: Рене Давид. Основньїе правовьіе системьі современно-сти.-М., 1967.-С.34,37.
Розд'іл II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ...
Університети не претендували на створення позитивного писаного права, яке судді та юристи-практики повинні були б застосовувати. Завдяки їхній праці римське право було систематизоване, приведене в стан, різко відмінний від хаосу, казуїстичного та емпіричного духу юрисконсультів Рима.
Римське право, яке згодом викладалося в університетах Європи, все більше і більше відрізнялося від справжнього римського права, стало модернізованим правом1.
Романо-німецька правова система об'єднала народи Європи, поважаючи існуючі між ними розбіжності. Але сім'я романо-німецької правової системи ніколи не була єдиним, однаковим правом.
Правові системи різних держав об'єднуються не за однаковою юридичною технікою, не за однаковою назвою та структурою законів, не за спільними правовими концепціями, а за єдністю філософських, політичних та економічних принципів, єдністю мети, задля якої це законодавство має працювати.
Зміст та загальний дух Цивільного кодексу України дало підставу зарахувати наше цивільне законодавство до числа сім'ї романо-німецьких правових систем2.
Сім'я загального права (common law) - включає Великобританію та держави, які перейняли її досвід.
Загальне право створювалося суддями, які розглядали конкретні спори. Його норми менш абстрактні і спрямовані на те, щоби вирішити конкретну проблему, а не на те, щоб сформулювати загальне правило поведінки на майбутнє3.
Ці дві сім'ї правових систем функціонують в Європі уже кілька століть, постійно дотикаючись одна до одної, постійно удосконалюючись, постійно констатуючи єдність закладених в їх нормах принципів.
Об'єднавчі процеси, які тривають в Європі, вироблення європейським співтовариством єдиних критеріїв загальнолюдських Цінностей, прийняття окремими державами, в тому числі Україною, зобов'язань щодо інтеграції свого національного законодавства у європейське правове поле - все це дає підстави говорити про зародження великої сім'ї європейського права.
Останнім часом деякими російськими вченими відстоюється
2 Рене Давид. Цит. праця- С. 62.
Луць Л. А. Сучасні правові системи світу: Навчальний посібник.-львів,2003.-С. 56.
Р авид. Цит. праця.- С. 41.
Українське цивільне право
ідея Слов'янської правової сім'ї, яка спирається на положення «геополітичної доктрини «євразійства». Ця ідея знайшла своїх прихильників і в Україні. Основою такої правової сім'ї, до якої включають Росію, Україну та Білорусь, вони вважають російську правову систему.
Воно і недивно, адже серед основних геополітичних пріоритетів Росії є повернення статусу наддержави і формування нового євразійського блоку на території колишнього СРСР; концепція «слов'янської правової сім'ї» беззастережно служить інтересам Росії1.
Можливо, саме задля її утвердження було зініційоване якимись російськими інституціями і відповідним чином профінансоване опрацювання Модельного Цивільного кодексу для країн СНД. На реалізацію ідеї «євразійської правової сім'ї» було, очевидно, спрямоване і намагання зробити Цивільний кодекс України максимально тотожним Цивільному кодексу РФ.
Як зазначає доктор юридичних наук Л. А. Луць, концепція «слов'янської сім'ї» та «євразійської правової сім'ї» щодо України мають розцінюватися як такі, що суперечать не лише її національним інтересам розвитку, а і об'єктивним закономірностям правового розвитку людства".