Сутність міжнародних розрахунків

Лекція №6

Модуль І. Міжнародні фінансові ринки та їх інфраструктура. Моделювання взаємодії фінансових ринків.

Змістовний модуль 6. Міжнародні банківські розрахунки

План:

1. Сутність міжнародних розрахунків

2.Основні форми міжнародних розрахунків

Сутність міжнародних розрахунків

Основною формою валютних відносин є міжнародні розрахунки, які проводяться з міжнародних операцій (комерційних і некомерційних платежів) і відображаються в узагальненому вигляді в платіжних балансах усіх країн світу. Міжнародні розрахунки – це:

а) комерційні платежі за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають між підприємствами, банками, установами й окремими особами різних країн, пов'язані зі світовою торгівлею, міжнародним кредитом і прямими зарубіжними інвестиціями;

б) некормерційні платежі, пов'язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон тощо.

Міжнародні розрахунки бувають двосторонніми, коли вони здійснюються між двома країнами, або багатосторонніми, коли суми, виручені від реалізації товарів в одній країні, використовуються для платежів третім країнам.

Переважна частина міжнародних розрахунків здійснюється в порядку безготівкових розрахунків, через банки різних країн, котрі підтримують взаємні кореспондентські зв'язки, тобто відкривають один одному рахунки, зберігають на них грошові кошти у відповідній валюті і виконують платіжні та інші доручення на засадах взаємності. Основна схема: банк в країні імпортера списує суму платежу з рахунку свого клієнта і зараховує її (або еквівалент в іноземній валюті) на рахунок іноземного банку — кореспондента, а банк в країні експортера списує цю суму з рахунку кореспондента і зараховує її на рахунок свого клієнта, що експортував свій товар.

Платежі готівкою з міжнародних розрахунків виконуються в основному під час подорожей за кордон делегацій, туристів або приватних осіб, котрі обмінюють у банках валюту своєї країни на відповідну іноземну валюту.

Міжнародні розрахунки у зв'язку з рухом капіталу пов'язані з функціонуванням фінансових ринків, з рухом цінних паперів як у формі прямих, так і портфельних інвестицій.

Особливістю платежів з міжнародних розрахунків є необхідність обміну, тобто продажу-купівлі одних валют на інші, незалежно від того, в якій валюті і в якій формі виконується платіж.

Наприклад, імпортер з країни А, закупивши товар у експортера країни Б, може сплатити товар:

1. у валюті своєї країни: експортер обмінює (продає) отриману іноземну валюту на валюту своєї країни

2. у валюті країни-експортера: імпортер обмінює (купує) на свою валюту країни експорту

3. у валюті третьої країни: операція пов'язана з обміном валюти як для імпортера, так і для експортера.

Відтак валютний курс, за яким відбувається продаж-купівля валют, відіграє істотну роль у міжнародних розрахунках: від його рівня багато в чому залежать результати господарської діяльності міжнародних фірм.

2. Основні форми міжнародних розрахунків

До основних форм міжнародних розрахунків відносять банківський переказ, розрахунки з використанням чеків та векселів, аванс, акредитив, інкасо, відкритий рахунок.

Банківський переказ являє собою доручення одного банку іншому виплатити переказоодержувачеві певну суму. Банки виконують перекази за дорученням своїх клієнтів. Банківський переказ здійснюється поштою, телеграфом, за допомогою системи СВІФТ.

Аванс — це оплата товарів та послуг до їх поставки. За дорученням експортера банк видає імпортеру гарантію повернення одержаного авансу в разі невиконання умов контракту. Такий вид розрахунку найбільш вигідний для експортера, тому що оплата здійснюється імпортером до відвантаження товару, а іноді ще й до його виробництва. Як правило, практикується частковий аванс — у міжнародній практиці він становить 10—30 % від загальної суми контракту. Прийнято оплачувати авансом такі товари, як дорогоцінні метали, ядерне паливо, зброя.

Відкритий рахунок передбачає розрахунок з експортером після одержання товару. Це найбільш вигідна форма розрахунку для імпортера. Як правило, така форма розрахунків практикується в разі регулярних поставок, коли довіра підкріплена тривалими діловими стосунками, а покупець — солідна фірма.

Вексель — це цінний папір, що засвідчує незабезпечене зобов'язання сплатити в зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником у разі простого векселя, а також боржником чи іншою особою в разі переказного векселя (тратта). Векселі знаходяться в обігу й можуть переходити від одного власника до іншого через передаточний напис — індосамент. У разі вексельного обігу також вживають такі терміни, як аваль (поручительство за векселем) та акцепт (згода на оплату векселя). У розрахунках з використанням векселя експортер передає тратту та товарні документи своєму банку, який одержує валюту з імпортера. Імпортер стає власником цих документів лише після оплати або акцепту тратти.

Користуючись чеком, покупець або самостійно виставляє цей чек або доручає його виписку банку. Чек підлягає оплаті за пред'явленням. У міжнародних розрахунках використовують:

1. Дорожній (туристський) чек — платіжний документ, грошове зобов'язання виплатити зазначену в ньому суму валюти його власнику.

2. Єврочек — чек у євровалюті — виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки в рахунок банківського кредиту терміном до одного місяця і оплачується в будь-якій країні-учасниці угоди "Єврочек".

Також у міжнародних розрахунках активно використовують кредитні картки – іменні грошові документи, які дають право їх власнику купувати товари та користуватися послугами з використанням безготівкових розрахунків.

Акредитив — це розрахунковий або грошовий документ, який являє собою доручення однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар або сплатити пред'явникові акредитива певну суму грошей.

Акредитив — це угода, за якою банк зобов'язується відповідно до вимоги клієнта оплатити документи третій особі, відкривши на її користь акредитив. Акредитив надає впевненості експортеру, що банк оплатить перевезену продукцію, а імпортера – що оплата експортеру не буде виконана до того часу, доки не буде встановлено, що вся документація, представлена ним, відповідає термінам та умовам угоди.

Переваги акредитива:

1. Надійність, гарантованість оплати та поставки

2. Вивільнення обігових коштів для імпортера та швидкість одержання виручки для експортера

3. Часто це єдина доступна форма розрахунків з експортно-імпортних операцій

4. Можливість податкового маневрування